Постанова № 55222129, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року 16:55 № 826/26368/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Шаповаловій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за участі:

позивача: ОСОБА_1;

представник відповідача: Гомольська Я.П.

На підставі ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.01.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0026681701 від 17.11.2015.

Під час розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивачем не надано розрахунку вартості цінних паперів та ціни їх фактичного продажу. Враховуючи зазначені обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

17 листопада 2015 відповідачем, на підставі акта перевірки № 741/26-57-17-01/НОМЕР_2 від 20.10.2015, винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0026681701, яким позивачу за порушення п.п. 170.2.2, 176.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 158 971,45 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 127 177,16 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31 794,29 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, застування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідач зазначає, що до перевірки не надано документальних підтверджень щодо розрахунку вартості ЦП та ціни їх фактичного продажу. Враховуючи зазначене, в ході перевірки ціна продажу ЦП визначена виходячи з загальної кількості реалізованих ЦП та загальної їх суми продажу.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними доводами відповідача, посилається на те, що до перевірки ним самостійно було надано договори, виписки по особовому рахунку, платіжні доручення, заявки на придбання цінних паперів, виписки по операція з цінними паперами, які підтверджуються безпідставність доводів контролюючого органу з приводу заниження ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб в перевіряємому періоді.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що 24 квітня 2014 позивач подав до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014, в рядку 01.04 задекларовано нуль гривень інвестиційного прибутку (колонка 1).

Судом встановлено, що задекларований позивачем інвестиційний прибуток в сумі нуль гривень є наслідком того, що в 2014 позивачем понесено витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 11 531 524,05 грн. та отримано дохід від продажу інвестиційного активу в сумі 3 250 260,13 грн. (Додаток 3 до рядка 01.04 податкової декларації про майновий стан і доходи).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Як визначено в підпункті 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Абзац «а» підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначає термін «інвестиційний актив» як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Належним чином завірені копії договорів № 1-ІС від 01.08.2012, № 2-ІС від 08.08.2013, № 3-ІС від 21.11.2013, № 4-ІС від 27.12.2013, № 5-ІС від 19.05.2014, № 6-ІС від 19.05.2014 та актів про виконання зобов'язань за цими договорами підтверджують, що протягом 2012-2014 років позивач придбав у ТОВ «Компанія з управління активами «РЕДІ-Інвест» інвестиційні сертифікати іменної форми випуску бездокументарної форми існування цінних паперів у кількості 1000 штук; емітент цінних паперів - пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонду «Аграрні інвестиції».

Згідно належним чином завірених копій платіжних доручень, банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, що також відображено на ст. 8 акта перевірки, протягом 2012-2014 позивачем понесено витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 11 531 524,05 грн.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, в 2014, на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів № 7-ІС від 24.06.2014, № 8-ІС від 31.10.2014, № 9-ІС від 18.11.2014, позивачем отримано інвестиційний дохід в сумі 2 889 533,88 грн., що також підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладених вище норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу; при цьому Податковий кодекс України не визначає обов'язкових вимог до виду, форми чи змісту документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, та не визначає переліку таких документів.

Із розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток 3 до податкової декларації) вбачається, що сума інвестиційного збитку розрахована позивачем наступним чином: 3 250 260,13 грн. (інвестиційний дохід) - 11 531 524,05 грн. (витрати, понесені у зв'язку із придбанням інвестиційного активу) = -8 281 263,92 грн.

Як зазначив позивач під час розгляду справи, в колонці «Сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу» (Додаток 3 до декларації) ним було допущено арифметичну помилку, а саме, зазначено: 3 250 260,13 грн., в той час як в дійсності має бути зазначено 2 889 533,88 грн. Проте, оскільки дана обставина не впливає на суть спірних правовідносин та кваліфікується згідно інших норм Податкового кодексу України, то суд, в даному випадку, не приймає до уваги допущену позивачем помилку при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.

Разом з тим, в якості підтверджуючих документів понесених витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді інвестиційних сертифікатів ПЗНВІФ «Аграрні інвестиції» позивач надав до перевірки: копії заявок на достроковий викуп цінних паперів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Аграрні інвестиції» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РЕДІ-Інвест» № 7 від 23.06.2014, № 8 від 30.10.2014, № 9 від 17.11.2014; договорів купівлі-продажу цінних паперів № 7-ІС від 24.06.2014, № 8-ІС від 31.10.2014, № 9-ІС від 18.11.2014, виписки по особовому рахунку та платіжні доручення. Зазначені обставини підтверджуються копіями супровідних листів з відмітками податкового органу про їх отримання, які наявні в матеріалах справи.

Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, то, на думку суду, надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання інвестиційного активу - інвестиційних сертифікатів у розмірі в сумі 11 531 524,05 грн.

У свою чергу, відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 11 531 524,05 грн. та не зазначено правової норми, яка б зобов'язувала фізичних осіб при розрахунку інвестиційного прибутку підтверджувати витрати на придбання інвестиційного активу розрахунковими чи касовими документами

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Суд звертає увагу, що у відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов'язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач витребовував у позивача будь-які підтверджуючі документи щодо витрат на придбання інвестиційного активу.

Як зазначив допитаний в якості свідка по справі інспектор Лещенко Павло Вікторович, документів від позивача він не витребовував, а позивач надав документи самостійно з власної ініціативи. Крім того, свідок посилався на те, що в договорах №№ 7-ІС, 8-ІС, 9-ІС не зазначено фактичну вартість продажу цінних паперів. Втім, свідок не зміг пояснити, з посиланням на конкретну норму чинного законодавства України, обов'язок позивача зазначати в саме договорах фактичну ціну продажу цінного паперу, з урахуванням того, що фактична ціна продажу цінних паперів може бути розрахована шляхом ділення загальної суми по договору на кількість цінних паперів, а кількість цінних паперів зазначена в кожному без виключення з досліджуваних договорів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2015 № 0026681701 є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене та приходячи до переконання про задоволення позовних вимог, суд також приймає до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проведена на підставі наказу № 1702 від 07.09.2015, згідно з п. 78.1.4 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.4 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи відсутні докази складання та направлення (вручення) позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження, внаслідок чого дії по проведенню перевірки, за наслідками якої складено акт № 741/26-57-17-01/НОМЕР_2 від 20.10.2015 не можна вважати правомірними, що сприймається судом як опосередкований доказ протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд дійшов переконання про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, підлягає скасуванню, як неправомірне.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0026681701 від 17.11.2015.

3. Стягнути судові витрати в сумі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 72 коп. на користь ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_2) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський