Ухвала суду № 55221990, 21.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 876/9455/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Флора» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до приватного підприємства «Флора» про стягнення податкового боргу, -

В СТ А Н О ВИ В:

В березні 2015 року позивач ОСОБА_2 обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Флора», в якому просив стягнути податкову заборгованість в сумі 105315 грн. 39 коп. з розрахункових рахунків в установах банків приватного підприємства «Флора» в дохід Державного бюджету України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з рахунків Приватного підприємства "Флора" у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 105 315 грн. 39 коп.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись нате, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано вимог норм матеріального та процесуального права і доводи, викладені в постанові є незаконними і необґрунтованими, просить таку скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковий орган звернувся із вказаною позовною заявою з порушенням строку, зазначеного п. 102.4 ст. 102 ПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості по податках та платежах до бюджетів, зворотного боку облікової картки платника податків за ПП "Флора" станом на 17 березня 2015 року рахується податковий борг в сумі 105 315 грн. 39 коп.

Сума грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 105 315 грн. 39 коп. у відповідача виникла за результатами його перевірки контролюючим органом. Так, на підставі акту № 6301/2200/32890325 від 02 серпня 2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Флора" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15 серпня 2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 105 315 грн. 39 коп.

ПП "Флора" податкове повідомлення-рішення оскаржило в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15 серпня 2011 року відмовлено повністю. Рішення у даній справі набрало законної сили 27 жовтня 2014 року.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. При зверненні до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається узгодженим в день набрання законної сили судовим рішенням (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Отже, несплачена узгоджена сума грошового зобов'язання відповідача набула статусу податкового боргу.

Позивачем надано докази невиконання ПП "Флора" обов'язку щодо сплати суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 15 серпня 2011 року. Підприємством вказані обставини не заперечено і не спростовано.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу: відповідачу надіслано податкову вимогу № 147-22 від 06 листопада 2013 року. Податковий борг після направлення відповідачу податкової вимоги не був погашений в повному обсязі, що стверджується зворотним боком облікових карток платника податків.

В подальшому, відповідно до пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно із підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду доказів про відсутність у нього податкового боргу в сумі 105 315 грн. 39 коп. та не спростував обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків ПП «Флора» у банках, обслуговуючих платника податків, в доход держави коштів в сумі 105 315 грн. 39 коп. для погашення податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Флора» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі № 803/553/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

повний текст ухвали виготовлений 26.01.2015