Ухвала суду № 55220686, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22861/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дойче Банк ДБУ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2015 року позов ПАТ «Дойче Банк ДБУ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 30 червня 2015 року №0015971502.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем порушено термін сплати ПДВ за січень-лютий 2013 року у загальній сумі 132537,70 грн., а отже штраф у сумі 13253,77 грн. застосовано контролюючим органом правомірно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, в порядку ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ПДВ платником ПАТ «Дойче Банк ДБУ», якою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України.

За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету від 30 червня 2015 року №104/2655-15-02, на підставі якого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0015971502 від 30 червня 2015 року, згідно якого на підставі ст.126 ПК України за затримку на 8, 25 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 132537,70 грн. ПАТ «Дойче Банк ДБУ» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 13253,77 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення рішеннями ГУ ДФС у м.Києві від 02 вересня 2015 року №13480/10/26-15-10-06 та ДФС України від 17 вересня 2015 року №19853/6/99-99-10-01-02-25 залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №0015971502 від 30 червня 2015 року та рішення ГУ ДФС у м.Києві, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу ПАТ «Дойче Банк ДБУ» - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено протиправності дій позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30 червня 2015 року №104/2655-15-02 є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №0015971502 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акту перевірки від 30 червня 2015 року №104/2655-15-02 вбачається, що відповідач дійшов висновку, що ПАТ «Дойче Банк ДБУ» порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість від 14 лютого 2013 року на 25 днів: граничний термін сплати - 02 березня 2013 року, а фактична дата сплати - 28 березня 2013 року та по декларації з податку на додану вартість від 14 березня 2013 року на 8 днів: граничний термін сплати - 30 березня 2013 року, а фактична дата сплати - 08 квітня 2013 року.

З наявних в матеріалах справи копій квитанцій №2 вбачається, що податкову декларацію з ПДВ за січень 2013 року позивачем подано до контролюючого органу 14 лютого 2013 року та у вказаній декларації визначено суму податку на додану вартість, що нарахований на послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, яка складає 73013,00 грн.; податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року подано позивачем до податкового органу 14 березня 2013 року, у якій визначено суму податку на додану вартість, що нарахований на послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, яка складає на суму 126720,00 грн.

Позивачем, на підтвердження своєчасної сплати сум податкового зобов'язання, зазначеного ним у податкових деклараціях, подано до суду платіжні доручення: №1 від 14 лютого 2013 року на суму 73012,57 грн. із призначенням платежу - сплата ПДВ за січень 2013 року на рахунок отримувача УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м.Києві №31119033700007; №1 від 28 березня 2013 року на суму 126719,90 грн. із призначенням платежу - сплата ПДВ за лютий 2013 року на рахунок отримувача УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м.Києві №31112029700007.

З наведеного вбачається, що позивач сплатив відповідні суми податкового зобов'язання з ПДВ, задекларовані ним у податкових деклараціях, у визначений податковим законодавством строк.

Разом з тим, у своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на підставі наказу №758 для сплати у 2013 році ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), які були зареєстровані в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, було призначено розрахунковий рахунок №31112029700007, код платежу 14010100, для сплати податку на додану вартість із імпортованих на територію України робіт, послуг - розрахунковий рахунок №31119033700007, код платежу 14010500, що також підтверджується наданими позивачем реквізитами рахунків для зарахування платежів до державного та місцевого бюджетів у 2013 році в розрізі районів м.Києва.

Таким чином, позивачем 14 лютого 2013 року правомірно сплачено ПДВ, що нарахований на послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, який складає 73013,00 грн., що задекларований згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, на розрахунковий рахунок для сплати податку на додану вартість із імпортованих на територію України робіт, послуг №31119033700007, а також самостійно сплачено 28 березня 2013 року податок на додану вартість в розмірі 126719,90 грн., що задекларований згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30 червня 2015 року №104/2655-15-02, щодо порушення термінів сплати позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-лютий 2013 року.

Разом з тим, частинами 4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, враховуючи, що кошти зі сплати податку на додану вартість зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, та беручи до уваги положення п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», згідно якого під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у передбачений податковим законодавством строк здійснив оплату податкового зобов'язання в задекларованій сумі до Державного бюджету України.

Твердження апелянта щодо визначення позивачем у платіжному дорученні помилкового рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, навіть і з урахуванням помилки під час перерахування, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності дій позивача, натомість, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30 червня 2015 року №104/2655-15-02, є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №0015971502, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві відстрочено сплату судового збору по день винесення рішення суду апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1339,80 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1339,80 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять грн. 80 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.