Постанова № 55220675, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання протиправними дії Управління щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києва подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6 056,50 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН3154 від 24.02.2015 року;

- зобов'язання Управління сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6 056,50 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН3154 від 24.02.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 року у задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем не було доведено придбання останнім житла вперше, а на Відповідача не покладено обов'язку доводити або спростовувати дані обставини, Управління правомірно відмовило у поверненні суми збору на обов'язкове державне соціальне страхування, сплаченої ОСОБА_2 при придбанні квартири.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило постановлення помилкового рішення. Наголошує на безпідставності посилання суду першої інстанції на відсутність у Відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доказування факту придбання Позивачем житла вперше. Підкреслює, що суд не був позбавлений права самостійно витребувати необхідні для розгляду і вирішення справи докази.

У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія з управління активами «Валприм» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір від 24.02.2015 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О.Р. та зареєстрований в реєстрі за №416 (а.с. 6-8).

При реєстрації даного договору Позивачем згідно квитанції від 24.02.2015 року №ПН3154 (а.с. 10) було сплачено 6 056,50 грн. збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції з придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна на рахунок Управління.

ОСОБА_2 звернулася до начальника Управління із заявою від 19.06.2015 року (а.с. 12) в якій на підставі приписів п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 056,50 грн. у зв'язку з тим, операція з купівлі-продажу квартири вчинена останньою вперше. До вказаної заяви Позивачем було додано копії: квитанції від 24.02.2015 року №ПН3154, договору купівлі-продажу від 24.02.2015 року, витягу від 24.02.2015 року №34074058 (а.с. 9) та довідки Київського міського БТІ серії КВ-2015 №10336 від 28.04.2015 року (а.с. 11).

Листом від 09.07.2015 року №11009/03 (а.с. 13) Відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення коштів, оскільки Позивачем не надано документів, які підтверджують придбання житла вперше.

Незгода із вказаною відмовою і стала підставою для звернення ОСОБА_2 до суду.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 45 Бюджетного кодексу України, ряду норм затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а також затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Позивачем не було подано доказів придбання житла вперше, а на Управління не покладено чинним законодавством повноважень збирати відомості та перевіряти таку інформацію.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п. 15-1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок №1740) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки для фізичних осіб - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Наведена позиція відповідає практиці Вищого адміністративного суду України, викладеної, зокрема, в ухвалах від 25.06.2015 року у справі № К/800/17652/15, від 20.08.2015 року у справі № К/800/41597/14, від 15.12.2015 року у справі № К/800/612/14.

При цьому надана Позивачем до суду першої інстанції довідка Київського міського БТІ серії КВ-2015 №10336 від 28.04.2015 року, в якій зафіксовано відсутність реєстрації на праві власності квартири АДРЕСА_1, не є доказом придбання ОСОБА_2 квартири вперше, оскільки, як було зазначено раніше, звільняються від сплати збору громадяни, які вперше придбавають житло, а не особи, які вперше придбавають квартиру як об'єкт нерухомого майна, що не був придбаний іншою особою раніше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, факт придбання Позивачем квартири підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 24.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 416, а сплата збору - квитанцією від 24.02.2015 року №ПН3154.

Разом з тим, зазначаючи про відсутність в Управління обов'язку здійснювати перевірку факту придбання громадянином житла вперше, Окружний адміністративний суд м. Києва не врахував, що згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки Відповідач, відмовляючи Позивачу у поверненні спірного пенсійного збору діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень. Проте, такі докази не містяться у матеріалах справи та не встановлені судом першої інстанції.

Водночас, Апелянт, обґрунтовуючи порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, вірно звернув увагу, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Аналогічне положення закріплено у ч. 5 ст. 71 КАС України.

З урахуванням наведеного ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року було зобов'язано сторони у строк до 18.01.2016 року надати суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності у Позивача нерухомого майна, витяг з Державного реєстру правочинів щодо укладення Позивача договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, Позивача зобов'язано надати інформацію щодо використання права на приватизацію квартири.

На виконання вимог ухвали від 16.01.2016 року на Позивачем до канцелярії суду 21.01.2016 року було подано копію паспорту з відміткою про використання права на безоплатну приватизацію житла 07.06.2000 року (а.с. 90), а також інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.01.2016 року (а.с. 95-97) та від 04.11.2015 року (а.с. 99-101).

Зі змісту наданих інформаційних довідок вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно знайдено лише один запис щодо нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1, набувачем якої згідно договору купівлі-продажу серії та номер 416 від 24.02.2015 року є ОСОБА_2

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо непідтвердження ОСОБА_2 факту придбання житла - квартири за договором від 24.02.2015 року, вперше.

При цьому факт використання Позивачем права на безоплатну приватизацію квартири свідчить про попереднє набуття останнім права власності на нерухоме майно, а не придбання.

Такий висновок узгоджується з викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 року у справі №К/9991/46362/11 позицією.

Відповідно до п. 5 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлене у ході судового розгляду справи право Позивача на повернення надмірно сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції від 24.02.2015 року №ПН3154, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо недоведення Позивачем наявності в останнього права на повернення надмірно сплаченої суми збору, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києва подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6 056,50 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН3154 від 24.02.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6 056,50 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН3154 від 24.02.2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.