Ухвала суду № 55220643, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/6452/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 804/6452/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до ВАТ «Завод «Дніпропрес» (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 28046,67 грн. та стягнути пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28,05 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ВАТ «Завод «Дніпропрес» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що щодо нього розпочато процедуру банкрутства, ним виконано обовязок завершити виробничий процес, який пов'язаний зі скороченням чисельності штату працівників. Апелянт вказував, що обовязок працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування. Підприємством звіти про наявність вільних робочих місць не подавались через відсутність на підприємстві вільних робочих місць і відсутності попиту на робочу силу. Апелянт вказував, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідач не виконав свого обовязку по створенню одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, в звязку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у передбачений законом строк до стягнення підлягає також пеня. Суд першої інстанції вказував, що у боржника існує обовязок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого відповідачем здійснено не було. Приписами законодавства визначено обов'язок з працевлаштування інвалідів службою зайнятості, однак при умові щомісячного інформування підприємством місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів. Проте, відповідачем не надавались звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» із зазначенням кількості вакансій для інвалідів, що призводить до непоінформованості центру зайнятості про наявні робочі вакансії. Підприємство не виконало заходів стосовно щомісячного інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органи працевлаштування.

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ «Завод «Дніпропрес» надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в якому: середньооблікова кількість штатних працівників становить 15 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб.

Згідно до розрахунку позивача, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (одного), виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 28046,67 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 28,05 грн.

Встановлено, що ВАТ «Завод «Дніпропрес» не подавало до відділення центру зайнятості звітів про зайняті або вільні робочі місця, ця обставина не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не вживав заходи щодо можливого працевлаштування інвалідів, не звертався до центру зайнятості за для працевлаштування осіб з обмеженними можливостями.

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості, однак за умови щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місяць, у тому числі і для направлення на працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів зазначає, що обовязок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обовязок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність.

Колегія суддів звертає увагу, що ВАТ «Завод «Дніпропрес» не вчинялися всі залежні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У відповідача згідно його ж звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, вказано про необхідність працевлаштування одного інваліда, однак на підприємстві відсутня працююча особа, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 804/6452/15 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук