Постанова № 55220622, 12.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2016 рокусправа № 808/2388/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте рішення підлягає скасуванню з тих підстав, що підприємством виконано всі умови для затвердження податкового компромісу, а дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що з урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем правомірно винесено Рішення про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу № 5677/10/10-017 від 24.04.2015 з урахуванням положень Податкового кодексу України, у звязку з чим адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь) подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

Представник відповідача подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що процедура податкового компромісу, поширюється також на неузгодженні суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгодженні відповідно до норм Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник податкового органу в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП Енергосталь з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з питання дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 та дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено Акт № 1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013 (а.с. 61-115). Перевіркою встановлені наступні порушення ОСОБА_2 НВП Енергосталь:

-пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, у звязку з чим завищено суму витрат у перевіряємому періоді на загальну суму 250050 грн. у тому числі по періодам: за 3 квартали 2010 року в сумі 18408 грн., за 2010 рік в сумі 108695 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 141355грн.;

-підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у звязку з чим завищено суму витрат у первіяряємому періоді на загальну суму 353935 грн. у тому числі по періодам: за 2 квартал 2011 року в сумі 101795 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 186167 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 186167 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 78070 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 152247 грн., з 3 квартали 2012 року в сумі 167768 грн., за 2012 рік в сумі 167768 грн.;

-підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України на загальну суму 509931 грн. у тому числі за липень 2010 року в сумі 14726 грн., за жовтень 2010 року в сумі 14959 грн., за листопад 2010 року в сумі 25540 грн., за грудень 2010 року в сумі 31731 грн., за січень 2011 року в сумі 32650 грн., за лютий 2011 року в сумі 36885 грн., за березень 2011 року в сумі 43549 грн., за квітень 2011 року в сумі 6881 грн., за травень 2011 року в сумі 32113 грн., за червень 2011 року в сумі 49524 грн., за лютий 2011 року в сумі 73367 грн., за січень 2012 року в сумі 12380 грн., за лютий 2012 року в сумі 34236 грн., за березень 2012 року в сумі 27737 грн., за квітень 2012 року в сумі 7386 грн., за травень 2012 року в сумі 26072 грн., за червень 2012 року в сумі 25413 грн., за липень 2012 року в сумі 7553 грн., за серпень 2012 року в сумі 7229 грн. (а.с. 113-114).

За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.08.2013 та № НОМЕР_2 від 30.08.2013.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно матеріалів справи, 15 квітня 2015 року TOB НВП «Енергосталь» звернулось до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою про намір досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням - рішенням №0004151503 від 14.02.2014 р. щодо суми грошового зобов'язання 495205 грн. із сплатою 24760,25 грн. - 5% від суми заниженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, та за податковим повідомленням - рішенням №0004171501 від 14.02.2014 р. щодо суми грошового зобовязання 591622 грн. із сплатою 29581,10 грн. - 5% від суми заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств.

24 квітня 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Рішення про результати розгляду заяви про намір досягнення податкового компромісу №5677/10/10-017, в межах якого ТОВ НВП «Енергосталь» погоджено застосування податкового компромісу в частині сплати податкових зобовязань за податковим повідомленням - рішенням №0004151503 від 14.02.2014 р. на суму 309891 грн. донарахованого основного податку на додану вартість та за податковим повідомленням - рішенням №0004171501 від 14.02.2014 р. на суму 341572 грн. донарахованого податку на прибуток, що дорівнює 5% та складає 17078,60 грн. - з податку на прибуток приватних підприємств та 15494,55 грн. - з податку на додану вартість.

При цьому, вказаним рішенням контролюючого органу відмовлено у застосуванні податкового компромісу в частині сплати податкових зобовязань за податковим повідомленням - рішенням №0004151503 від 14.02.2014 р. на суму 185314 грн. донарахованого основного податку на додану вартість та відповідної штрафної (фінансової) санкції у розмірі 18057,50 грн. та податковим повідомленням - рішенням №0004171501 від 14.02.2014 р. на суму 250050 грн. донарахованого основного податку на прибуток та відповідної штрафної (фінансової) санкції у розмірі 27174,75 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказане Рішення податкового органу в частині відмови у застосуванні податкового компромісу податковим органом не вмотивовано (а.с. 11-13).

Вирішуючи спір по-суті, суд першої інстанції виходив з того, що «контролюючий орган може вирішити питання щодо звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість шляхом досягнення податкового компромісу лише щодо тих правовідносин., які виникли з 01.04.2011 по 01.04.2014, тобто охоплених періодом строку давності у розмірі 1095 днів, що прямо передбачено пунктом 11 підрозділу 92 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України» (абз. 6 арк. 4 Постанови). Так, на думку суду першої інстанції, «відповідачем дотримані вимоги щодо застосування процедури податкового компромісу визначені підрозділом 92 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню» (абз. 7 арк. 4 Постанови).

Натомість, з даним висновком колегія суддів апеляційної інстанції погодитися в повному обсязі не може.

Так, відповідно до п. 1 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України встановлено, що процедура податкового компромісу поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення - рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм ПК України. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні - рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобовязання у сумі, визначеній п. 2 підрозділом 92 Перехідних положень ПК України, таке податкове зобовязання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 11 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Згідно з приписами п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми чинного податкового законодавства України, оскільки на момент звернення ТОВ НВП «Енергосталь» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою про намір досягнення податкового компромісу та на момент часткової відмови контролюючого органу у застосуванні процедури податкового компромісу, податкове повідомлення - рішення №0004151503 від 14.02.2014 р та податкове повідомлення - рішення №0004171501 від 14.02.2014 р. не були узгоджені внаслідок процедури їх судового оскарження у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, то застосування ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області для часткової відмови приписів ст. 102 ПК України є протиправним в силу п. 7 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України. Зокрема, виключно пунктом 7 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України, регламентовано умови та порядок застосування податкового компромісу до неузгоджених сум податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, а днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. Отже, у випадку оскарження податкових повідомлень - рішень у судовому порядку. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

На підставі вищевикладеного, посилання суду першої інстанції на прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням положень п. 11 підрозділу 92 Перехідних положень ПК України в обґрунтування його правомірності є протиправним, даний судовий спір вирішено неправильно, а оскаржувана постанова є незаконною, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Енергосталь до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу № 5677/10/10-017 від 24.04.2015 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області вирішити дане питання у відповідності до норм законодавства.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:Л.П. Туркіна