Ухвала суду № 55219790, 20.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 р.Справа № 577/4727/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 05.11.2015р. по справі № 577/4727/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

05 листопада 2015 року постановою Кролевецького районного суду Сумської області позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 01 вересня 2015 року.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 вересня 2015 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, вказує, що тимчасово з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Вказана норма є чинною, у встановленому законодавством порядку не скасована. Оскільки ОСОБА_1 після призначення з 29.04.2012 року пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" продовжує працювати на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області, виплата пенсії позивачці з 01 квітня 2015 року зупинена правомірно.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не подала.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, своїх представників не направили.

20 січня 2016 року від Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Керуючись частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 29 квітня 2012 року позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.4,62).

Позивач працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

З 1 квітня 2015 року управління ПФУ в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII призупинило виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.59).

11 вересня 2015 року позивач звернулася доУПФУ в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області із заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком (а.с. 61) .

Управлінням ПФУ в м. Конотоп та Конотопському Сумської області в задоволенні заяви позивача про поновлення виплати пенсії було відмовлено, про що повідомлено листом від 18 вересня 2015 року (а.с. 60).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим відпали передбачені частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вказаної пенсії відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивачку не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачкою посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, починаючи з 01 червня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на норму частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області - залишити без задоволення.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 05.11.2015р. по справі № 577/4727/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2016 р.