Постанова № 55218103, 18.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа № 5023/6017/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - Дмитрієв О.І. на підставі довіреності від 24.12.2015р.,

ліквідатор - не з'явився,

кредиторів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон" (вх.№5392Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015р. у справі №5023/6017/12

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2013р. у справі №5023/6017/12 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; встановлено, що розмір безспірних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до боржника складає 422 769, 77грн.; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нікольського О.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2015р. призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 26.02.2013р., адреса: АДРЕСА_1).

21.08.2015р. до місцевого господарського суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Безпалого С.О. надійшла заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р. та застосування наслідків недійсності правочину.

Як зазначає ліквідатор, 28.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", що є іпотекодержателем майна боржника (нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху в літ."А-5" за адресою: АДРЕСА_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейкон" був укладений договір купівлі-продажу зазначеного майна боржника поза межами ліквідаційної процедури, що протирічить положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; крім того, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було посвідчено приватним нотаріусом без документів, які підтверджують право власності на відчужуване майно; власника майна (іпотекодавця, боржника) не було повідомлено про намір Банку укласти договір купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2015р. у справі №5023/6017/12 (суддя Дзюба О.А.) задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.08.2013р., укладений між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Рейкон", посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим №2647; застосовано наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу від 28.08.2013р., укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Рейкон", посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим №2647, шляхом повернення майна до ліквідаційної маси боржника.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р. укладений поза ліквідаційною процедурою, що суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; також судом встановлено, що нотаріусом договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було посвідчено без надання документів, які підтверджують право власності на майно, що суперечить вимогам статей 46, 49, 55 Закону України "Про нотаріат".

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.10.2015р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейкон" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у ліквідатора не має підстав для звернення до суду зі скаргою про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника, оскільки майно було відчужено не боржником, а іпотекодержателем; продаж майна було здійснено за значною ціною, максимально можливою на момент продажу; нежитлові приміщення від імені боржника продавав забезпечений кредитор, у заставі якого перебувало вказане майно - ПАТ "КБ "Надра", на підставі рішення суду; апелянт є добросовісним набувачем, що виключає витребування у нього спірного майна; кошти від продажу майна були спрямовані для виконання зобов'язань боржника перед Банком, а саме на погашення заборгованості за кредитним договором від 05.07.2007р. Також на думку апелянта, заставне майно не входить до складу ліквідаційної маси та може бути реалізоване тільки за згодою іпотекодержателя; вважає, що навіть імовірне повернення нежитлових приміщень до складу ліквідаційної маси не захистить прав інших кредиторів, оскільки всі кошти, отримані від продажу заставного майна спрямовуються на погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ "КБ "Надра".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. розгляд скарги відкладено на 18.01.2016р., зобов'язано апелянта та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" надати до суду докази виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р., а саме здійснення оплати покупцем за придбане нерухоме майно (нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху загальною площею 154, 8кв.м. в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.01.2016р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Безпалому С.О. у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р. та застосування наслідків недійсності правочину.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с.103-106).

Враховуючи, що наявних матеріалів оскарження достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали оскарження, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2012р. за заявою кредитора - ФОП ОСОБА_2 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2013р. фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; постановлено припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

01.02.2013р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення №21 (5521) про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Нікольського О.М.

Як вбачається зі звіту ліквідатора та матеріалів оскарження, 18.03.2013р. ліквідатором боржника Нікольським О.М. видано наказ №1 "Про проведення інвентаризації активів підприємства", та станом на 18.03.2013р. здійснено інвентаризацію активів ФОП ОСОБА_3

В результаті інвентаризації ліквідатором було встановлено, що єдиним активом боржника є нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, вартістю 2 826 000, 00грн., про що свідчить інвентаризаційний опис основних засобів станом на 18.03.2013р.

Відтак, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу банкрута, що складається з єдиного активу боржника - нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2.

Згідно Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 07.12.2012р. внесено запис, що власником зазначених нежитлових приміщень є ОСОБА_3 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 09.11.2006р., р.№8218, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Карафетовою К.В., дублікат видано 01.11.2012р. р.№4693.

Також ліквідатором Нікольським О.М. було виявлено, що станом на 18.03.2013р. кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_3 становить 6 549 219, 71грн., з яких грошові вимоги в сумі 6 126 449, 94грн. належать кредитору ПАТ "КБ "Надра", вимоги якого забезпечені іпотекою, предметом іпотеки є нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2.

25.07.2013р. ПАТ "Комерційний банк "Надра" (надалі - Банк) звернувся до місцевого господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 315 859, 77грн.

Як вбачається із матеріалів оскарження, 05.07.2007р. між Банком та боржником був укладений кредитний договір №6/5/2007/840-КЛ/739, відповідно до умов якого Банк надав фізичній особі ОСОБА_3 (позичальнику, боржнику) кредитні кошти в сумі 557 000, 00 доларів США на строк до 04.07.2014р. включно зі сплатою 14, 4% річних.

Згідно наданого Банком розрахунку, заборгованість боржника за кредитним договором складає 7 115 859, 77грн.

В якості забезпечення кредитного договору між позичальником та Банком був укладений іпотечний договір №6/5/2007/980-КЛ/740 від 05.07.2007р., відповідно до якого позичальник надав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8 в літ. "А-5" загальною площею 154, 8кв.м за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2.

Пунктом 1.2. договору іпотеки визначено, що заставна вартість предмету іпотеки складає 3 517 830, 00грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день прийняття предмету іпотеки в іпотеку складає 696 600, 00 доларів США.

Згідно пункту 5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Як вказує Банк у заяві про визнання грошових вимог, ринкова вартість предмета іпотеки станом на 11.04.2013р. складає 1 800 000, 00грн. З урахуванням різниці між вартістю майна та заборгованості боржника перед Банком, вважає, що вимоги Банку, які не забезпечені заставою майна боржника, складають 5 315 859, 77грн.

У повідомленні про включення в реєстр вимог кредиторів ФОП ОСОБА_3 від 24.07.2013р., ліквідатор повідомив Банк, що останній у своїй заяві не довів правильності розрахунку суми різниці між розміром вимог за кредитним договором та виручкою, яка може бути отримана від продажу предмету іпотеки, та не надав доказів, що ринкова вартість нежитлових приміщень визначена Банком на суму 1 800 000, 00грн.; з метою відображення в реєстрі правильної суми боргу за кредитним договором, просить надати Банк розрахунок заборгованості, що виникла у боржника перед Банком.

Як вбачається із матеріалів оскарження, заочним рішенням від 19.08.2010р. у справі №21960/10/08 позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задоволено; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/739 від 05 липня 2007 року в сумі 3 977 248, 72грн., а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 700, 00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120, 00грн., які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки № 6/5/2007/980-І/740 від 05 липня 2007 року, а саме: на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8 в літ. "А-5" загальною площею 154,8кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. (реєстровий № 8218), шляхом їх продажу Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" від свого імені будь-якій особі-покупцеві, на умовах та в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12.09.2013р. заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2010р. змінено та визначено початкову ціну продажу нежитлових приміщень № 1-:-8 в літ. "А-5" загальною площею 154,8кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, у розмірі 3 517 830, 00грн.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, 28.08.2013р. між ПАТ "КБ "Надра" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейкон" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом якого є нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху, загальною площею 154,8кв.м. в літ. "А-5", які розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 2647.

Згідно пункту 2 договору, вищезазначені нежитлові приміщення належать ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. 09.11.2006р. за реєстровим №8218, дублікат виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. 01.11.2012р. за реєстровим №4693, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07.12.2012 року, реєстраційний номер: 16514561. Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 28.08.2013р. право власності зареєстроване за ОСОБА_3.

Пунктом 3 договору визначено, що право продажу нежитлових приміщень від свого імені надано продавцю на підставі заочного рішення іменем України, виданого Київським районним судом міста Харкова від 19.08.2010р. у справі №2-1960/10/08.

Відповідно до пункту 4 договору, цей продаж здійснюється за 1 800 000, 00грн. Протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору покупець повинен сплатити продавцю (перерахувати на рахунок продавця, вказаний у цьому договорі) суму у розмірі 1 125 000, 00грн. Сторони домовились, що суму у розмірі 675 000, 00грн. покупець перераховує на рахунок продавця протягом 12 місяців з дня укладення цього договору, тобто - не пізніше 28.08.2014р. Проведення повного розрахунку зі сторони покупця по цьому договору викладається у заяві, де справжність підпису продавця , повинно бути засвідчено нотаріально.

Згідно пункту 5 договору, ринкова вартість майна становить 1 800 000, 00грн., згідно звіту №668/13 про незалежну оцінку, виданого ФОП ОСОБА_11 11.04.2013р.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011р. №4212-VI, що набрав чинності 18.01.2013р., передбачено, що "положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

На момент набрання Законом №4212-VI чинності, у даній справі була прийнята постанова про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 09.01.2013р., а тому до ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3 застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону від 14.09.1992р. №2343-ХІІ, що діяла до 18.01.2013р. (надалі - Закон про банкрутство).

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Судова колегія зазначає, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство; це пов'язано із тим, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що як зазначено вище, передбачає, зупинення виконання боржником грошових і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 23 Закону про банкрутство передбачені наслідки визнання боржника банкрутом. Так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно зі статтею 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Досліджуючи законодавство України про банкрутство у сукупності, виходячи із основоположних засад правового регулювання особливого порядку відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Законом про банкрутство визначено наслідки порушення провадження у справі про банкрутство боржника, визнання його банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та встановлено особливий порядок виявлення майна боржника, включення майна до ліквідаційної маси та його реалізації.

Під ліквідацією банкрута розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна в процедурі ліквідації; разом з тим, Законом про банкрутство не передбачено можливості реалізації майна банкрута поза межами ліквідаційної процедури.

Таким чином, задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені законодавством про банкрутство; звернення стягнення на предмет іпотеки окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватися, оскільки встановлення в Законі про банкрутство особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів.

Як вбачається із матеріалів оскарження, на момент прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом (09.01.2013р.) та здійснення ліквідатором інвентаризації майна боржника (18.03.2013р.) нежитлові приміщення перебували у власності банкрута - ФОП ОСОБА_3; до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 (29.12.2012р.) Банк не скористався своїм правом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у визначеному в рішенні суду порядку, у тому числі не набув права власності на спірні нежитлові приміщення; натомість вчинив дії щодо реалізації майна банкрута лише 28.08.2013р., тобто вже після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у порядку, не передбаченому Законом про банкрутство. Хоча, як свідчить наявна в матеріалах оскарження заява Банку про визнання грошових вимог, подана до суду 25.07.2013р., Банк був обізнаний про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р. укладений між Банком та апелянтом поза межами ліквідаційної процедури всупереч нормам Закону про банкрутство.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Стаття 55 Закону України "Про нотаріат" встановлює, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Відповідно до пункту 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Отже, обов'язковою умовою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна є подання документів, які підтверджують право власності продавця на відчужуване за договором майно.

Нежитлові приміщення на момент укладення спірного договору купівлі-продажу належали на праві приватної власності боржнику на підставі дублікату договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. 09.11.2006р. за реєстровим №8218, дублікат виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. 01.11.2012р. за реєстровим №4693.

Однак, як зазначено у листі Головного управління юстиції у Харківській області від 03.04.2014р. №З-18(23)-2/02-40 "Щодо дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салиги Н.А.", складеного за результатами перевірки приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салиги Н.А. під час посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.08.2013р., вищевказаний дублікат у архівних справах нотаріуса відсутній, що є порушенням вимог статті 55 Закону України "Про нотаріат", розділу І глави 2 пункту 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також вважає обгрунтованими доводи ліквідатора, що власника майна (іпотекодавця, боржника) не було належним чином повідомлено про намір Банку укласти договір купівлі-продажу майна боржника з іншою особою, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Таке ж положення міститься в пункті 2.7. глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р.

Як вказує ліквідатор, ОСОБА_3 письмового повідомлення про намір продати майно боржника від Банку не отримувала.

Згідно наданих приватним нотаріусом Салигою Н.А. заперечень на заяву ліквідатора, повідомлення-вимога про намір продати предмет іпотеки була направлена Банком ОСОБА_3 02.09.2011р. на адресу: АДРЕСА_3 на цю ж адресу Київським районним судом м. Харкова були направлені повідомлення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у 2010 році, проте, повідомлення повертались "за закінченням терміну зберігання"; представник Банку повідомив нотаріусу, що йому не відомі інші адреси можливого проживання боржника, отже, на думку нотаріуса, Банком вчинені усі можливі і залежні від нього заходи щодо повідомлення іпотекодавця про розпочату процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, належних боржнику, був укладений 28.08.2013р., тобто майже через 2 роки після надсилання письмового повідомлення Банком боржнику, та через 3 роки після прийняття рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. У той час, як статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено обов'язок іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що Банком не вчинені належним чином усі можливі і передбачені законом дії щодо повідомлення боржника про намір продати належні боржнику нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, що реалізація майна банкрута була здійснена іпотекодержателем поза межами ліквідаційної процедури, всупереч нормам Закону про банкрутство, та за наявності порушень під час укладення договору купівлі-продажу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Харківської області про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута №2647 від 28.08.2013р., укладеного між ПАТ "КБ "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейкон".

Щодо доводів апелянта, що він є добросовісним набувачем нежитлових приміщень, що виключає витребування у нього спірного майна, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає переваги у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що в пункті 5 договору купівлі-продажу зазначено, що цей продаж здійснюється за 1 800 000, 00грн. Протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору покупець повинен сплатити продавцю (перерахувати на рахунок продавця, вказаний у цьому договорі) суму у розмірі 1 125 000, 00грн. Сторони домовились, що суму у розмірі 675 000, 00грн. покупець перераховує на рахунок продавця протягом 12 місяців з дня укладення цього договору, тобто - не пізніше 28.08.2014р. Проведення повного розрахунку зі сторони покупця по цьому договору викладається у заяві, де справжність підпису продавця , повинно бути засвідчено нотаріально.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. зобов'язано апелянта та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" надати до суду докази виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013р., а саме здійснення оплати покупцем за придбане нерухоме майно (нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху загальною площею 154, 8кв.м. в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2).

Проте, апелянтом та Банком витребувані судом документи не надано.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.01.2016р. на запитання головуючого судді щодо надання доказів оплати апелянтом за придбане майно, представник апелянта надав пояснення, що, на його думку, апелянтом надані усі необхідні документи для розгляду скарги по суті; вважає, що факт укладення договору свідчить про перехід права власності нежитлових приміщень від Банку до апелянта.

Враховуючи, що майно (нежитлові приміщення) вибуло з володіння боржника не з його волі, всупереч порядку, визначеному Законом про банкрутство та за відсутності доказів здійснення оплати апелянтом за придбане нерухоме майно, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та повернення майна до ліквідаційної маси.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що заставне майно не входить до складу ліквідаційної маси, оскільки відповідно до статті 26 Закону про банкрутства, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, ліквідатором на виконання своїх повноважень правомірно включено заставне майно боржника до складу ліквідаційної маси. Проте, внаслідок реалізації майна боржника Банком поза межами ліквідаційної процедури, ліквідатор позбавлений можливості щодо вчинення подальших дій по продажу майна, що входить до складу ліквідаційної маси, передбачених Законом про банкрутство.

Доводи апелянта, що повернення нежитлових приміщень до складу ліквідаційної маси не захистить прав інших кредиторів, оскільки всі кошти, отримані від продажу заставного майна спрямовуються на погашення грошових вимог заставного кредитора - ПАТ "КБ "Надра", не є підставою для залишення заяви лікідатора без задоволення; крім того, колегія суддів вважає такі доводи передчасними за відсутності оцінки майна боржника, здійсненій ліквідатором в порядку Закону про банкрутство.

Судова колегія також зауважує, що апелянтом не доведено, яким чином можуть бути порушені права заставного кредитора під час продажу майна боржника у межах ліквідаційної процедури, як це передбачено Законом про банкрутство.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також відхиляє доводи апелянта, що у ліквідатора не має підстав для звернення до суду зі скаргою про визнання недійсним правочину (договору), оскільки Законом про банкрутство (статтею 25) визначено, що на ліквідатора покладено повноваження по вжиттю заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ліквідатор подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Крім того, саме на ліквідатора Законом про банкрутство покладено обов'язок по забезпеченню збереження майна банкрута, включення до ліквідаційної маси та виконання функції з управління та розпорядження майном банкрута.

В силу приписів статті 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом. Арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

За наведених підстав, судова колегія вважає обґрунтованим звернення ліквідатора до суду у межах справи про банкрутство із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного між Банком та третьою особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015р. у справі №5023/6017/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015р. у справі №5023/6017/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.01.2016 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.