Постанова № 55218082, 18.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р.Справа № 926/1461/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМельник Г.І.

суддівМихалюк О.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю

Чернівецький промінь б/н від 20.11.2015 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 р.

у справі № 926/1461/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра м.Київ в особіУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра гр. ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь,

м. Чернівці

про стягнення заборгованості 416986,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність № 13-11-32593 від 25.12.2015 року)

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року у справі №926/1461/15 (суддя Ніколаєв М.І.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра 191 441,20 грн. заборгованості з орендної плати, 22 783,52 грн. заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії, 36 569,13 грн. заборгованості з компенсації вартості спожитого газу, 47 745,73 грн. заборгованості з компенсації вартості плати за земельну ділянку, 38 769,88 грн. інфляційного збільшення суми боргу з орендної плати та 36 271,55 грн. пені; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 5 603,72 грн.; в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо виконання Договору оренди частини нежитлового приміщення № 1-1 від 20.12.2013 року, зобовязання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у звязку з чим у ТзОВ Чернівецький промінь утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано.

Разом з тим, судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимог вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті за земельну ділянку та заборгованості по сплаті комунальних послуг.

При цьому, місцевим господарським судом враховано позицію викладену у Постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року №6-2003цс15 щодо одночасного стягнення штрафу та пені, як виду цивільно-правової відповідальності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.11.2015 року, в якій просить змінити рішення господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року у справі № 926/1461/15 шляхом вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців та зменшення розміру нарахованої пені до 20 000,00 грн., оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції неповно зясовано обставини справи, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує зокрема кризовими явищами в економіці України та важким фінансовим становищем ТзОВ Чернівецький промінь, просить зменшити розмір пені до 20 000,00 грн. та відстрочити виконання рішення суду. При цьому, відповідач не заперечує заборгованість перед позивачем згідно Договору оренди №1-1 від 20.12.2013 року.

Скориставшись своїм правом, позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить залишити без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року у справі № 926/1461/15, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 18.12.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.01.2016р., зокрема, у звязку з задоволенням клопотання скаржника (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь) про відкладення розгляду справи.

В дане судове засідання прибув представник позивача, проте, відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. та списком згрупованих рекомендованих відправлень.

18 січня 2016 року апеляційному господарському суду від скаржника поступило клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки представника в судове засідання.

При цьому, слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, зазначений у вищевказаному клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Відтак, розглянувши клопотання скаржника (вхідний номер канцелярії суду № 01-04/263/16 від 18.01.2016р.) про відкладення розгляду справи Львівський апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки воно документально не обґрунтоване.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015р. у справі №926/1461/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 20 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Орендодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь (Орендар) укладено Договір оренди частини нежитлового приміщення № 1-1 (надалі - Договір) (а.с. 16-19), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування на строк, визначений у даному Договорі, на умовах оренди, частину нежитлового приміщення загальною площею 490,60 квадратних метрів на 1-му, 2-му та 3-му поверхах нежитлової будівлі за адресою м. Чернівці, вул. Університетська, буд. 20 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору передача приміщення в оренду здійснюється на підставі Акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Приміщення вважається переданим з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі (п. 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк оренди розпочинається з дати передачі приміщення за Актом приймання-передачі приміщення та припиняється 30 квітня 2016 року.

Згідно з п. 5.1. Договору розмір орендної плати становить 19 144,12 грн. в місяць включаючи ПДВ.

Орендна плата нараховується починаючи з 121 календарного дня від дати передачі приміщення Орендарю за Актом приймання-передачі по день повернення приміщення Орендарю за Актом приймання-передачі (включно) (п. 5.3. Договору).

У відповідності до п. 5.5. Договору орендна плата за пятий та наступні місяці оренди сплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця безпосередньо на підставі даного Договору без виставлення окремого рахунку та без складання Актів приймання-передачі послуг оренди, не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що оплата комунальних та експлуатаційних послуг, а саме холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електроенергія, центральне опалення, утримання будинку і прибудинкової території, оренда земельної ділянки, охорона приміщення, інше при необхідності, не входить до розрахунку орендної плати та компенсується Орендарем пропорційно займаній площі згідно встановлених тарифів на такі послуги, що підтверджуються оплаченими Орендодавцем рахунками, протягом 5 (пяти) робочих днів після отримання від Орендодавця відповідного рахунку, або на підставі окремо укладених договорів.

Починаючи з другого року оренди від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Орендар протягом 5 (пяти) робочих днів після отримання від Орендодавця відповідного рахунку, компенсує Орендодавцю частину вартості орендної плати за земельну ділянку площею 0,1091 га. Кадастровий номер 7310136300:04:001:0002 на якій розташована будівля (п. 5.7. Договору).

Відповідно до п. 10.2.1. Договору у випадку прострочення оплати платежів за Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, за кожен день прострочки.

Згідно з п. 10.2.2. Договору у випадку порушення Орендарем строків оплати платежів за Договором більше, ніж на 25 календарних днів, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Пунктом 12.2. Договору сторони обумовили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Вищевказаний Договір укладено в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Як встановлено колегією суддів, при розробці та укладанні зазначених Договорів їх сторони керувалися ст. 6 та ст. 627 ЦК України, які вказують, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що 25 грудня 2013 року на виконання п. 3.2. Договору оренди частини нежитлового приміщення, між сторонами складено Акт прийому-передачі майна (а.с. 20).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог (а.с. 48-49) позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 191 441,20 грн., заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії у розмірі 22 783,52 грн., 36 569,13 грн. заборгованості з компенсації вартості спожитого газу, 47 745,73 грн. заборгованості з компенсації вартості плати за земельну ділянку за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року, 40 163,26 грн. інфляційних втрат за листопад 2014 року серпень 2015 року, 43 824,28 грн. пені і 34 459,38 грн. штрафу, що нараховані за листопад 2014 року серпень 2015 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Листами від 15.07.2015 року (а.с. 30) та від 27.07.2015 року (а.с. 39-40) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра ОСОБА_3 звернулася до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором оренди частини нежитлового приміщення № 1-1 в сумі 263 523,57 грн., в тому числі 153 152,96 грн. боргу з орендної плати, 14 618,72 грн. компенсації по сплаті електроенергії, 36 569,13 грн. компенсації по сплаті за газ та 59 182,76 грн. компенсації плати за землю. Проте, як вбачається з матеріалів справи дані листи залишені відповідачем без відповіді і реагування.

Умовами укладеного між сторонами Договору (п. 5.3.) встановлено, що Орендна плата нараховується починаючи з 121 календарного дня від дати передачі приміщення Орендарю за Актом приймання-передачі по день повернення приміщення Орендарю за Актом приймання-передачі (включно).

Разом з тим, у п. 5.1. Договору сторони обумовили те, що розмір орендної плати становить 19 144,12 грн. в місяць включаючи ПДВ. При цьому, орендна плата за пятий та наступні місяці оренди сплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця безпосередньо на підставі даного Договору без виставлення окремого рахунку та без складання Актів приймання-передачі послуг оренди, не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць (п. 5.5. Договоу).

Проте, Орендар належним чином не виконував умови укладеного між сторонами Договору, оскільки орендна плата за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року Орендарем не вносилась. Більше того, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується поясненнями представника позивача у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по стягненню орендної плати за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 191 441,20 грн.

Одночасно перевіряючи правильність стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості з відшкодування комунальних послуг за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 59 352,65 грн. (22 783,52 грн. заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії та 36 569,13 грн. заборгованості з компенсації вартості спожитого природного газу) колегія суддів зазначає наступне.

Як зясовано в ході розгляду справи, згідно умов договору, сторони визначили, що оплата комунальних та експлуатаційних послуг, а саме холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електроенергія, центральне опалення, утримання будинку і прибудинкової території, оренда земельної ділянки, охорона приміщення, інше при необхідності, не входить до розрахунку орендної плати та компенсується Орендарем пропорційно займаній площі згідно встановлених тарифів на такі послуги, що підтверджуються оплаченими Орендодавцем рахунками, протягом 5 (пяти) робочих днів після отримання від Орендодавця відповідного рахунку, або на підставі окремо укладених договорів.

З аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положень Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 10.08.2004р. № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за №1046/9645 вбачається, що до експлуатаційних та постачальних відшкодувань (послуг) відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які належать до категорії житлово-комунальних послуг.

Також, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачу вручались та відправлялись акти прийому-передачі і рахунки-фактури, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих поштових відправлень, проте у встановлений договором строк відповідач не компенсував позивачу вартість плати за землю та отриманих комунальних послуг.

Таким чином, з огляду на викладене колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 59 352,65 грн. враховуючи і те, що заявлена до компенсації сума вартості комунальних послуг розрахована у відповідності до п. 5.6. Договору пропорційно займаній площі та згідно встановлених тарифів.

Разом з тим, колегія суддів вважає обргунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з компенсації вартості плати за земельну ділянку у розмірі 47 745,73 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 10.2.1. Договору у випадку прострочення оплати платежів за Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, за кожен день прострочки. При цьому, у випадку порушення Орендарем строків оплати платежів за Договором більше, ніж на 25 календарних днів, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми (п. 10.2.2. Договору).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Більше того, аналогічну позицію висловлено в Постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року №6-2003цс15.

Таким чином з огляду на наведене, а також здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу пені (враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України) колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 36 271,55 грн. пені.

Одночасно, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що розмір пені слід зменшити до 20 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на викладене та враховуючи документальні докази у справі в їх сукупності колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними, оскільки скаржником не надано жодних належних і допустимих доказів важкого фінансового стану ТзОВ Чернівецький промінь» (річний баланс, звіт про фінансові результати, виписки з банківських рахунків, тощо) чи існування інших виняткових обставин, які зумовлюють необхідність зменшення розміру пені.

Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині сплати орендної плати, у встановлені договором строки, позивачу завдані збитки у вигляді втрат за рахунок інфляції та 3% річних.

Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що позивач у заяві про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог (а.с. 48-49) просить, зокрема, стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 40 163,26 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

При цьому, порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Крім цього, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат за період з 11.11.2014 року по 25.08.2015 року, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що загальна сума інфляційних втрат складає 38 769,88 грн.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить змінити рішення господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року у справі № 926/1461/15 шляхом вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців, що також відображено у тексті апеляційної скарги.

Перевіряючи зазначені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такі необгрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україи від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (з наступними змінами і доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому встановлено, що господарським судом Чернівецької області при розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення вказано, що в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, ним не надано жодних належних і допустимих доказів важкого фінансового стану ТзОВ «Чернівецький промінь» чи існування інших виняткових обставин, які би зумовили необхідність зменшення розміру неустойки, або зумовили неможливість виконання рішення суду та одночасно вказано, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду в порядку ст. 121 ГПК України після усунення вказаних обставин.

Таким чином, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованого висновку місцевого господарського суду та зазначає, що скаржником не подано належних та допустимих доказів у підтвердження своїх покликань про відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2015 року у справі № 926/1461/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Чернівецький промінь б/н від 20.11.2015 року без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 22.01.2016р.

Головуючий-суддяМельник Г.І.

СуддяМихалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.