Рішення № 55217895, 21.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа № 911/5334/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД»

про стягнення 10 123,78 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.12.2015);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 22.09.2015).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Собі» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (далі відповідач) про стягнення 10 123,78 грн заборгованості, з яких: 7 200,00 грн основного боргу, 2 700,00 грн штрафу, 165,60 грн інфляційних втрат та 58,18 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди від 01.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5334/15, розгляд справи призначено на 21.01.2016.

19.01.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив №34/16-ю від 19.01.2016, згідно якого відповідач визнав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

У судовому засідання 21.01.2016 представник позивача повністю підтримав позов, представник відповідача визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Собі» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завд ЛТД» (Орендар) укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби (орендоване майно).

Згідно п. 3.1 договору за користування орендованим майном орендар сплачує щоквартально орендодавцеві орендну плату у розмірі 2 700,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, що слідує за кварталом.

Пунктами, 5.2 та 5.3 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.11.2014 по 30.10.2015.

Згідно п. 5.5 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу транспортні засоби, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2014, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

Судом встановлено, що за період з листопада 2014 року по червень 2015 року позивачем надано відповідачу послуги за договором оренди від 01.11.2014 на загальну суму 7 200,00 грн, що підтверджується актами передачі-приймання наданих послуг №12/14.3 від 31.12.2014 на суму 1 800,00 грн, №1/15.3 від 31.03.2015 на суму 2 700,00 грн та №2/15.3 від 30.06.2015 на суму 2 700,00 грн, підписані та скріплені печатками обох сторін договору.

Відповідач в свою чергу в порушення умов договору оплату за надані послуги не здійснив.

Предметом позову є вимоги про стягнення 7 200,00 грн основного боргу, 2 700,00 грн штрафу, 165,60 грн інфляційних втрат та 58,18 грн 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, відповідачем визнано наявну заборгованість та розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 200,00 грн основного боргу за договором оренди від 01.11.2014 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з простроченням виконання зобовязань за договором, позивач просить на підставі п. 4.6 договору стягнути з відповідача 2 700,00 грн штрафу.

Відповідно до п. 4.6 договору у разі прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день такого прострочення.

Суд встановив, що зазначений в п. 4.6 договору оренди від 01.11.2014 1 % від суми орендної плати за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив надані послуги в зазначені строки, штраф у розмірі 1 % від суми орендної плати (погоджений сторонами п. 4.6 договору) у загальному розмірі 2 700,00 грн (1 % х 2 700,00 х 100 днів), не заперечується відповідачем та на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 700,00 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором оренди від 01.11.2014, позивачем за період з 01.09.2015 по 09.12.2015 нараховано 165,60 інфляційних втрат та 59,18 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 165,60 грн інфляційних втрат та 58,18 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене та враховуючи визнання відповідачем позову повністю, позовні вимоги про стягнення 7 200,00 грн основного боргу, 2 700,00 грн штрафу, 165,60 грн інфляційних втрат та 58,18 грн 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9; ідентифікаційний код 05790403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4; ідентифікаційний код 16476986) 7 200 (сім тисяч двісті гривень) 00 коп. основного боргу за договором оренди від 01.11.2014; 2 700 (дві тисячі сімсот гривень) 00 коп. штрафу; 165 (сто шістдесят пять гривень) 60 коп. інфляційних втрат; 58 (пятдесят вісім гривень) 18 коп. 3% річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.01.2016

Суддя В.М. Антонова