Постанова № 55217731, 20.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/2785/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Маркет" (далі ПВКФ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2015 року №0000492200 та №0000502200, визнання протиправними дій ДПІ щодо формування в акті від 24 грудня 2014 №483/21-0-22-06/21292863 документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКФ висновків про відсутність у останнього об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів та подальшій реалізації на загальну суму 1 194 647,00 грн. по правочинах, здійснених у серпні, вересні 2013 року, червні, серпні 2014 року постачальниками ТОВ "Суми Імпекс", ТОВ "Мастербілд", ТОВ "Антуріум Торг", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед", та покупцями ПрАТ "Броварське ШБУ №50, ДП "Херсонський облавтодор", ТОВ "ЮК-Інвест 1982" , СУАПП у Формі ТОВ "Бітунова Україна", зобов'язання ДПІ вилучити з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" інформацію, внесену на підставі акту від 24 грудня 2014 року за № 483/21-0-22-06/21292863 по господарським операціям ПВКФ з вказаними субєктами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року позов було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ПВКФ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2014 фахівцями ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПВКФ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "Суми Імпекс" за серпень, вересень 2013 року, ТОВ "Мастербілд" за червень 2014 року, ТОВ "Мірадон ін. Трейд" за липень 2014 року, ТОВ "Анонсер Торг", ТОВ "Антуріум Торг", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" за серпень 2014 року, подальшої реалізації або використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За наслідками проведення вказаної перевірки посадовою особою ДПІ складено акт від 24 грудня 2014 №483/21-03-22-06/21292863, в якому зазначено про порушення ПВКФ: пп.134.1.1, п. 134.1 ст.134, пп.138.1.1. п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.І38, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки перевіркою не підтверджено витрати ПВКФ за 2013 рік, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за перевіряємий період, та як наслідок доходи від подальшої реалізації в межах придбання на загальну суму 3 578 460,00 грн.; пп.138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України), що виникло внаслідок документування ПВКФ витрат по отриманим послугам від ТОВ "Суми Імпекс" за серпень, вересень 2013 року, занижено податок на прибуток за 2013 рік в загальній сумі 323 068,00 грн.; п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з придбання товарів та подальшої реалізації в розумінні ст.185 ПК України на загальну суму 1194647,00 грн. по правочинах, здійснених ПВКФ у серпні, вересні 2013 року, червні, серпні 2014 року постачальниками ТОВ "Суми Імпекс", ТОВ "Мастербілд", ТОВ "Антуріум Торг", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" та покупцями ПрАТ "Броварське ШБУ № 50, ДП "Херсонський облавтодор", ТОВ "ЮК-Інвест 1982" , СУАПІІ у Формі ТОВ "Бітунова Україна"; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок документування отримання послуг від ТОВ "Суми Імпекс" , ТОВ "Анонсер Торг", ТОВ "Мірадон ін. Трейд", в результаті чого ПВКФ занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету (ряд.25 Декларації) та 444 230,00 грн., в т.ч.: серпень 2013 на суму 256 398,00 грн.; вересень 2013 на суму 83 673,00 грн.; липень 2014 на суму 51 025,00 грн.; серпень 2014 па суму 53 134,00 грн..

Вважаючи вказані висновки ДПІ необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, ПВКФ звернулось з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог суд першої інстанції виходив з правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню. Також судом було зазначено, що вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з електронної бази даних інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 24 грудня 2014, не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні докази того, що дана інформація була внесена, що підтверджується наданим відповідачем витягом з бази "Податоквий блок".

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Суми Імпекс", ТОВ "Мастербілд", ТОВ "Мірадон ін Трейд", ТОВ "Анонсер Торг", ТОВ "Антуріум Торг" та ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" в період часу з серпня 2013 року по серпень 2014 року було укладено договори купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього вязкого та договори надання послуг з розігріву, збезводнювання, підтримання необхідної температури та відвантаження.

На підтвердження виконання умов даних договорів ПВКФ надано: видаткові накладні №324 від 18 серпня 2013 року, №345 від 17 червня 2014 року, №317 від 27 серпня 2014 року, №475 від 26 серпня 2014 року, №318 від 27 серпня 2014 року та інші видаткові накладні, акти прийому-передачі товарів від 01 липня 2014 року, 01, 27 серпня 2014 року та інші.

Фактична доставка позивачу придбаного товару підтверджується також ТТН від 18, 19, 23, 27 серпня 2013 року та іншими, що містяться в матеріалах справи.

Факт оплати за отриманий товар підтверджуються картками рахунку (т.1 а.с.172-195) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.197-202).

Крім того, на вимогу ПВКФ та з метою формування останнім податкового кредиту вказаними контрагентами були виписані податкові накладні, зокрема, №325 від 18 серпня 2013 року, №517 від 28 серпня 2013 року, №313 від 16 червня 2014 року та інші.

Окрім іншого, матеріали справи містять первинну документацію, складену за наслідком реалізації господарських правовідносин між позивачем, як постачальником, та його контрагентами (СП ТОВ Бітунова Україна, ТОВ "ЮК-Інвест", ПрАТ "Броварське ШБУ-50), як покупцями придбаного позивачем у вказаних контрагентів-постачальників товару (бітуму), що саме по собі підтверджує реальність господарських відносин позивача з його постачальниками.

Також, матеріали справи містять постанову (справа №810/2926/15) Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишена без змін, та в якій досліджено взаємовідносини позивача з СП ТОВ Бітунова Україна за період з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року, зокрема щодо виконання договору купівлі-продажу від 01 червня 2014 року №48-Б, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання поставити нафтопродукти за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у рахунках-фактурах до вказаного договору, а контрагент зобов'язувався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Так, вказаним судом було встановлено, що протягом червня-грудня 2014 року СП ТОВ "Бітунова Україна" отримано від ПВКФ визначений у рахунках-фактурах товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий марки БНД 60/90, на загальну суму 7927483 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ 1321247 грн. 20 коп..

Крім того, судом по вищевказаній справі зазначалось, що під час судового розгляду справи факт постачання ПВКФ на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Згідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними субєктами господарської діяльності.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПВКФ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 15 №0000492200 та №0000502200 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

В той же час, позовні вимоги ПВКФ про визнання протиправними дій ДПІ щодо формування в акті від 24 грудня 2014 №483/21-0-22-06/21292863 документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКФ висновків про відсутність у останнього об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів та подальшій реалізації на загальну суму 1 194 647,00 грн. по правочинах, здійснених у серпні, вересні 2013 року, червні, серпні 2014 року постачальниками ТОВ "Суми Імпекс", ТОВ "Мастербілд", ТОВ "Антуріум Торг", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" та покупцями ПрАТ "Броварське ШБУ № 50, ДП "Херсонський облавтодор", ТОВ "ЮК-Інвест 1982", СП ТОВ "Бітунова Україна", колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З наведеної норми вбачається, що в акті перевірки викладаються висновки перевіряючих, зроблені за наслідками проведення перевірки, станом на час завершення такої перевірки і відображають внутрішнє переконання фахівця податкового органу стосовно дотримання субєктом господарювання, який перевіряється, податкового законодавства, що, в свою чергу, узгоджується з повноваженнями та функціональними завданнями податкового органу та його посадових осіб.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ДПІ вилучити з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" інформацію, внесену на підставі акту від 24 грудня 2014 року за № 483/21-0-22-06/21292863 по господарським операціям ПВКФ з вказаними субєктами колегія суддів зазначає таке.

Так, відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що внесення податковим органом до електронної бази інформації, вказаної в акті, є службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дана правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21- 511а14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З аналізу постанови Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21- 511а14 вбачається, що остання була прийнята за наслідком розгляду в порядку письмового провадження справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Инфинити" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області, в тому числі, про зобов'язання ДПІ утриматися від використання та передачі іншим особам акта перевірки і вилучення з відповідних баз даних інформації, викладеної в зазначеному акті перевірки, та відновлення у відповідних базах даних сум, задекларованих Товариством по операціях за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, а саме: податкового зобов'язання - 205 994 225, 00 грн., податкового кредиту - 200 842 988,00 грн., валових витрат - 493 220 564,00 грн., та валових доходів - 507 376 712,00 грн..

Вищезазначені висновки по аналогічним правовідносинам та тотожнім позовним вимогам були сформовані Верховним судом України також у справі №814/647/13-а, у якій за наслідком проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області не приймалось податкових повідомлень-рішень.

В той же час, по адміністративній справі, яка розглядається судом, за наслідком проведення перевірки та формування висновків про порушення ПВКФ податкового законодавства, на підставі яких була внесена інформація до відповідної електронної бази, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, які спричиняють юридичні наслідки для позивача.

Таким чином, обставини даної справи, та обставини справ, на рішення Верховного Суду України в яких посилався суд першої інстанції, не є тотожними, в тому числі в частині виникнення та наявності негативних наслідків для платників податків - позивачів у справах.

Одночасно, вирішуючи дану справу, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування спірних податкових повідомлень-рішень саме у зв`язку необґрунтованістю викладених в акті перевірки від 24 грудня 2014 року за № 483/21-0-22-06/21292863 висновків ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому і внесення податковим органом до відповідної електронної системи інформації на підставі вказаних необґрунтованих висновків не може вважатися законним, у зв`язку з чим і позовні вимоги ПВКФ про зобов'язання ДПІ вилучити з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" інформацію, внесену на підставі акту від 24 грудня 2014 року за №483/21-0-22-06/21292863 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені висновки також підтверджуються наступним. Пунктом 61.1 ст.61 ПК країни встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється, в тому числі, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п.71.1 ст.71 ПК України).

Згідно до положень ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; за результатами податкового контролю.

Положеннями п.74.1 та 74.2 ст.74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

В той же час, згідно до п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та обєктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПК України).

З аналізу наведених положень ПК України можна дійти висновку, що податкова інформація, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів може бути використана вказаними органами для виконання покладених на них функцій та завдань, в тому числі для реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового законодавства; адміністрування податків і зборів, що, в свою чергу, містить в собі забезпечення організації та контролю за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. При цьому, вказана інформація може бути використана податковими органами відносно, як позивача, так і інших учасників податкових правовідносин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що внесення та наявність у відповідній базі даних податкового органу інформації, яка ґрунтується на висновках податкового органу, визнаних судом безпідставними, не може вважатися законним, а тому така інформація підлягає корегуванню.

Отже, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився часткових порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 10 лютого 2015 року №0000492200 та №0000502200.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області вилучити з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" інформацію, внесену на підставі акту від 24 грудня 2014 року за № 483/21-0-22-06/21292863.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" (код ЄДРПОУ 21292863) судовий збір в розмірі 5853 (пять тисяч вісімсот пятдесят три) грн. 07 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_2 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_1