Постанова № 55217612, 26.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 916/4427/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Петрова М.С., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання: Кіртоки Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю №14-135 від 13.05.2014р.;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №21/17-8 від 04.01.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Одесагаз

на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2015р.

по справі № 916/4427/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Публічного акціонерного товариства Одесагаз

про стягнення 15 905,68 грн.

Встановила:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства Одесагаз 15 905,68грн., з яких: 4 867,71 грн. пеня, 973,54 грн. 3% річних, 6,82грн. - інфляційних витрат та 10 057,61грн. штрафу 7 %.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №10-2012-РО від 03.05.2012 року щодо своєчасної сплати за поставлений природний газ.

Відповідачем був поданий до господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог частково заперечував, зазначаючи, що позивачем невірно здійснено розрахунки щодо стягнення пені та 3% річних та просив суд зменшити розмір нарахованої пені та штрафу до 1% посилаючись на критичний фінансовий стан підприємства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2015р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задоволено частково; стягнуто з ПАТ "ОДЕСАГАЗ" на користь ПАТ „НАК "Нафтогаз України" 4 594,36 грн. пені, 920,68 грн. 3% річних, 6,82 грн. - інфляційних витрат, 10 057,61 грн. штрафу та 1 192,91 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені посилаючись на помилковість розрахунку зробленого позивачем. Також, суд першої інстанції встановив помилку в розрахунку 3 % річних, у звязку з чим задовольнив вимогу частково. У задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені місцевий господарський суд відмовив.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство Одесагаз звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені та штрафу, зменшити розмір пені та штрафу до 1 % від заявленої суми.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на тяжкий фінансовий стан та на наявність значної заборгованості перед підприємством зі сторони таких споживачів як населення, бюджетних установ, релігійних організацій. Зазначені обставини на думку скаржника, є підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій в порядку ст. 233 ГК України.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №10-2012-РО, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п. 6.2 договору. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповдіною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки (п.6.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше 14 днів (пяти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікуванню у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2012р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору, в період з квітня 2012р. по грудень 2012р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 681 374,36грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

-від 30.04.2012р. на суму 136 860,31грн. (газ, спожитий у квітні 2012р.),

-від 31.05.2012р. на суму 12 743,40грн. (газ, спожитий у травні 2012р.),

-від 30.06.2012р. на суму 9 965,92грн. (газ, спожитий у червні 2012р.),

-від 31.07.2012р. на суму 6 819,89грн. (газ, спожитий у липні 2012р.),

-від 31.08.2012р. на суму 8 268,61грн. (газ, спожитий у серпні 2012р.),

-від 30.09.2012р. на суму 10 752,85грн. (газ, спожитий у вересні 2012р.),

-від 31.10.2012р. на суму 15 363,22грн. (газ, спожитий у жовтні 2012р.),

-від 30.11.2012р. на суму 133 170,17грн. (газ, спожитий у листопаді 2012р.),

-від 31.12.2012р. на суму 347 430,26грн. (газ, спожитий у грудні 2012р.)

Відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений природний газ у період з серпня 2012р. по грудень 2012р. розраховувався з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

У звязку з тим, що в порушення п. 6.1 Договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у звязку з чим згідно з п.7.2 Договору позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 7.2 Договору: 4 867,71 грн. пені та 10 057,61грн. 7 % штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судова колегія перевіривши розрахунок пені зроблений позивачем, погоджується з висновком першої інстанції, що при його здійсненні позивач помилково не врахував того, що день сплати коштів в погашення боргу, не вважається днем прострочення грошового зобовязання. Тому, в цій частині слід задовольнити вимогу частково в сумі 4 594,36 грн.

Нараховані позивачем 7 % штрафу у розмірі 3 673,18 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши той факт, що позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних допущені ті ж самі помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, суд першої інстанції правомірно задовольнив 3 % річних у сумі 920,68 грн.

Також, апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок інфляційних втрат зроблений судом першої інстанції як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 6,82 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом статті 233 ГК України не заслуговують на увагу, оскільки зменшення розміру санкцій є правом, а не обовязком суду, а тяжке фінансове становище однієї із сторін договору не звільняє її від притягнення до відповідальності за порушення виконання умов цього договору.

Скаржник не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобовязання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець повязує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Одесагаз - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Одесагаз залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2015р. по справі № 916/4427/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 26.01.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.С. Петров

СуддяГ.П. Разюк