Постанова № 55217414, 20.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р.Справа № 921/889/15-г/8

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Галушко Н.А.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Друзюк М.М.

розглянувши апеляційну скаргу від 27.11.15 за вих.. № 01/1836 ПАТ "Тернопільгаз, м. Тернопіль та апеляційну скаргу від 12.12.15 за № 14/2-1928в Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.15

у справі № 921/889/15-г/8

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Тернопільгаз, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості на загальну суму 16 240 392,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність № 14-182 від 15.07.14);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність № 01/1816 від 04.01.16);

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 (суддя Гирила І.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Тернопільгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 536 761 грн. 69 коп. пені; 1 286 104 грн. 40 коп. 3 % річних; 5 179 093 грн. 34 коп. - інфляційних нарахувань; 33 923 грн. 43 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору. У задоволенні решти частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Надалі, відповідач подав суду пояснення до апеляційної скарги, в яких просить суд скасувати рішення Господарського Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 в частині стягнення 1 286 104,40 грн. 3 % річних, 5 179 093,34 грн. інфляційних нарахувань, 33 923,43 грн. в повернення сплаченого позивачем судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПАТ "НАК"Нафтогаз України" про стягнення 161 641,18 грн. 3 % річних та 3 142,44 грн. в повернення сплаченого позивачем судового збору за подачу позовної заяви.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги наступного:

-абз. 2 п. 3.4. договору, відповідно до якого підписані акти є підставою для остаточних розрахунків, п. 6.1. договору, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4 від 28.04.14, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки ; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць;

-судом не зясовано специфіку постачання та транспортування природного газу, оскільки газ в трубопроводах транспортується в загальному потоці, а вже який газ передано та згідно якого договору узгоджується відповідно до підписаних актів приймання-передачі. Дані обставини врегульовано «Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України», затвердженого постановою НКРЕ № 420 від 19.04.12 та Розділом 3 договору;

-враховуючи дати підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу та проведення ним оплат за поставлений природний газ сума 3 % річних, які підлягають стягненню з боржника складають 161 641,18 грн., підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені (її зменшення) на суму 536 761,69 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та необґрунтовано зменшив розмір пені на 50 %, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено, а судом не вмотивовано в чому полягає винятковість обставин.

Крім того, скаржник вказує на те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є обєктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та відповідно до звіту про фінансові результати за 2014 рік понесло значні збитки, сума яких складає понад 80 млрд. грн., який в свою чергу виник через невиконання або неналежне виконання зобовязань контрагентами, в даному випадку таких, як відповідач. При цьому, несвоєчасність проведення споживачами розрахунків за поставлений позивачем імпортований природний газ тягне за собою заборгованість відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, які передбачають жорсткі санкції за прострочення оплат.

Відповідач подав на розгляд суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд залишити рішення Господарського Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 щодо зменшення пені без змін. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає про те, що за спірним договором відповідач розрахувався з незначним простроченням, що свідчить про високий ступінь виконання зобовязання, а також вказує на збитковість підприємства, адже за 9 місяців 2015 року збитки становили понад 64,80 млн. грн. Крім того, відповідач зазначає, що з 01.07.15 підприємство не здійснює діяльності з постачання природного газу, що складало 58,8 % з врахуванням вартості природного газу, дохідної частини товариства за результатами 2014 року.

Представники сторін в судовому засіданні навели свої доводи та міркування з приводу поданих апеляційних скарг.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 20.01.16. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг, пояснення до апеляційної скарги відповідача, відзиву позивача на апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення частково апеляційної скарги відповідача та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у справі, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.01.13 між ПАТ«НАК «Нафтогаз України», надалі продавець/позивач, з однієї сторони, та ПАТ «Тернопільгаз», надалі покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/2013-Н (надалі договір), за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (надалі газ), а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ, на умовах цього договору (п.1.1 розділу 1 договору).

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (надалі споживачі покупця).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору, продавець передає покупцеві у 2013 р. в обсязі до 419 100,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1 п. 2.1 розділу 2 договору).

Пунктами 3.3, 3.4, 3.5 розділу 3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписанні акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Корегування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.

Розділом 11 договору встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Згідно п. 10.2 розділу 10 договору, усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено низку додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу № 01/2013-Н від 04.01.13, якими врегульовано обсяг природного газу, порядок проведення розрахунків між сторонами та строку дії договору. Зокрема, додатковою угодою № 4 від 31.12.13 (Т. І, а.с. 20-22), встановлено обсяги поставки газу з 01.01.13 по 31.12.14 в розмірі 816 670,360 тис. куб вартістю 251083326,15 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом січня 2013 року по червень 2015 року включно передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 949 903,578 тис. куб. м на загальну суму 581 064 222 грн. 96 коп., тобто значно більше від умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу:

- газ, спожитий у січні місяці 2013 р., оформлений актами приймання передачі від 31.01.2013 р. на суму 15 791 948,63 грн. та від 25.06.2014 р. на суму 11 673 068,42 грн;

- газ, спожитий у лютому 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 28.02.13 на суму 21 133 901,90 грн.;

- газ, спожитий у березні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 25.06.14 на суму 23 458 975,37 грн.;

- газ, спожитий у квітні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.04.13 на суму 11 402 096,22 грн.;

- газ, спожитий у травні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.05.13 на суму 3 020 879,54 грн.;

- газ, спожитий у червні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.06.13 на суму 2 680 571,65 грн.;

- газ, спожитий у липні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.07.13 на суму 2 851 946,38 грн.;

- газ, спожитий у серпні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.08.13 на суму 2 716 253,39 грн.;

- газ, спожитий у вересні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.13 на суму 4 816 891,80 грн.;

- газ, спожитий у жовтні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.13 на суму 10 372 788,46 грн.;

- газ, спожитий у листопаді 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.11.13 на суму 14 158 632,96 грн.;

- газ, спожитий у грудні 2013 р., оформлений актом приймання-передачі від 18.08.14 на суму 22 993 236,66 грн.;

- газ, спожитий у січні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 22.09.14 на суму 28 156 882,51 грн.;

- газ, спожитий у лютому 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 28.02.14 на суму 23 655 042,44 грн.;

- газ, спожитий у березні 2014 р., оформлений актами приймання-передачі від 31.03.14 на суму 12 368 148,40 грн. та від 28.10.2014 р. на суму 3 609 175,16 грн;

- газ, спожитий у квітні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2014 р. на суму 10 021 677,59 грн.;

- газ, спожитий у травні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.05.14 на суму 6 774 632,24 грн.;

- газ, спожитий у червні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.06.14 на суму 5 092 364,94 грн.;

- газ, спожитий у липні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.07.14 на суму 4 917 312,46 грн.;

- газ, спожитий у серпні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.08.14 на суму 4 871 244,72 грн.;

- газ, спожитий у вересні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.14 на суму 5 830 123,87 грн.;

- газ, спожитий у жовтні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.14 на суму 15 871 163,72 грн.;

- газ, спожитий у листопаді 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.11.14 на суму 30 827 822,84 грн.;

- газ, спожитий у грудні 2014 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.12.14 на суму 40 533 359,05 грн.;

- газ, спожитий у січні 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2015 р. на суму 42 443 278,58 грн.;

- газ, спожитий у лютому 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 28.02.15 на суму 32 469 869,11 грн.;

- газ, спожитий у березні 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.03.15 на суму 25 102 757,27 грн.;

- газ, спожитий у квітні 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.04.15 на суму 61 416 864,15 грн.;

- газ, спожитий у травні 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.05.15 на суму 46 685 742,03 грн.;

- газ, спожитий у червні 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.06.15 на суму 33 345 570,50 грн.

Обставини щодо отримання природного газу протягом січня 2013 року по червень 2015 року природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Згідно п. 6.2 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти із поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Додатковою угодою №3 від 31.12.13 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №01/2013-Н сторони змінили, зокрема, редакцію п. 6.1 розділу 6 договору та передбачили, що "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу"

Додатковою угодою №4 від 28.04.14 до договору №01/2013-Н від 04.01.13 сторони погодили, що "оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, остаточний розрахунок за поставлений протягом січня 2013 року червня 2015 року природний газ відповідачем здійснено 31.08.15, що підтверджується меморіальними ордерами, платіжними дорученнями за період з 01.07.15 по 31.08.15. За станом на час подання позову сума неоплаченої вартості отриманого відповідачем газу становила за даними позивача 39346763,84 грн. У звязку з її оплатою відповідачем позивач уточнив розмір позовних вимог (Т. І., а.с. 219).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу №13/2380-БО-15 від 28.12.12 сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, а також договором, укладеним між сторонами.

Пунктом 7.2 розділу 7 договору, укладеного між сторонами, з врахуванням змін, внесених п. 7 додаткової угоди № 3 від 31.12.13), передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. договору).

Як зазначалося вище, 31.08.15 відповідач погасив суму основного боргу, проте не сплатив нараховані позивачем суми інфляційних втрат, пені та 3 % річних, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача:

1 318 872,95 грн. - 3% річних (з врахуванням прийнятої заяви позивача №14/2-1384 від 30.10.15 про уточнення розміру позовних вимог);

5 375 934,61 грн. інфляційних втрат;

9 545 584,70 грн. пені нарахованої на підставі п. 7.2 договору.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про підставність позовних вимог про стягнення 1 286 104,40 грн. 3 % річних та 5 179 093,34 грн. інфляційних втрат, оскільки позивач в дні прострочки включив дні, в які відповідач проводив розрахунки за отриманий газ. Щодо нарахованої пені, суд дійшов висновку про правомірність стягнення 1 073 523,33 грн., оскільки позивач в період, за який нараховувалася пеня безпідставно включив дні, коли відповідач проводив розрахунки за отриманий газ, та яку в свою чергу зменшив на 50 % - 536 761,69 грн.

ОСОБА_2, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо під ставності стягнення 3 % річних в розмірі 1 124 463,3 грн. та інфляційних втрат, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №01/2013-Н позивач з січня 2013 року по червень 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 581 064 222,96 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

В пункті 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого покупцем продавцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Позивач згідно умов договору не пізніше 8-го числі місяця зобов'язаний повернути покупцеві один примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписанні акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідач на виконання умов договору вчасно надавав позивачу акти приймання-передачі газу, зокрема, за січень, березень, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року, що підтверджується службою доставки (т. ІІ, а.с. 3-7). ОСОБА_2, позивачем акти, зазначені вище, підписані значно пізніше: за січень, березень 2013 року у червні 2014 року, за грудень 2013 року у серпні 2014 року, за січень 2014 року у вересні 2014 року, за березень 2014 року частково в жовтні 2015 року. Таким чином, в цій частині відбулося прострочення кредитора у зобовязанні.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п. 6.5 розділу 6 договору). Таким чином, сплачені на користь позивача грошові кошти в порядку, визначеному Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» та нормативу розподілу коштів. які надходили на спеціальний рахунок відповідача від кінцевих споживачів кожного банківського дня, затвердженого відповідною постановою НКРЕ, до моменту підписання актів приймання-передачі газу, мали зараховуватися відповідно до умов цього пункту договору купівлі-продажу.

Додатковою угодою № 4 від 28.04.14 до договору № 01/2013-Н від 04.01.13 сторони погодили, що "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

За умовами розділу ХІ договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 10 від 19.06.15, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

З врахуванням умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №01/2013-Н, оплата за газ, спожитий у січні, березні, грудні 2013 року та оформлений актами приймання-передачі від 25.06.14, від 25.06.14 та від 18.08.14, а за газ, спожитий у січні, березні 2014 року, та оформлений актами від 22.09.14 та від 28.10.14 - проводиться з наступного дня підписання відповідних актів, який був відповідно до цього оплачений відповідачем у встановлені терміни.

Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом, порядок і підстави оплати газу, визначення його обсягів визначаються як договором так і нормативними актами, зокрема, Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України , затвердженого постановою НКРЕ № 420 від 19.04.12, п.п. 8.3., 8.5., 8.7. якого встановлено, що приймання-передача газу від газотранспортного підприємства до газопостачального (якими відповідно є позивач та відповідач) відбувається в точках комерційного обліку газу та оформляється актами приймання-передачі, що підписуються представниками та скріплюються печатками цих підприємств не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

Тобто, суд апеляційної інстанції встановив, що в односторонньому порядку, без підписаного акту приймання-передачі газу, його кількість не визначається, і підстави для оплати, відповідно, - відсутні.

Дана обставина підтверджується і п.п 1.3., 2.9. вищезазначеного Порядку, оскільки з єдиної газотранспортної системи України газ для кінцевого споживача реалізується через газопостачальні підприємства (до яких належить і відповідач) з визначенням того, чи це газ імпортований чи власного видобутку, і в яких обсягах, що узгоджується актами приймання-передачі газу.

Таким чином, п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 4 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 № 01/2013-Н визначається, що кінцева оплата газу здійснюється в 20-ти денний термін, наступним за місяцем його реалізації, а сама реалізація (обсяг, вартість, ціна) виходячи з умов договору, визначається датою складення акту приймання передачі газу.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача, що отриманий без оформлення згідно умов договору і вимог законодавства, газ (тобто не оформлений актами приймання-передачі за відповідний період) зараховується як погашення заборгованості за минулі періоди, або (при відсутності заборгованості) зараховується як авансовий платіж (п. 6.5. договору).

Застосовуючи норму ст. 692 ЦК України, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки оплата товару здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то у спірному випадку, враховуючи специфіку товару та спосіб його постачання, ці дві підстави поєднуються у формі підписання акту приймання-передачі газу. Включення відповідачем в облік газу, неоформленого відповідним актом приймання-передачі не відповідатиме, а навіть і суперечитиме порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до цього, у відповідача не було прострочки з оплати отриманого газу за січень, березень, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року, а тому проведені позивачем нарахування річних, інфляційних та пені за дані періоди і з нарахуванням суми вартості цього газу на наступні періоди є неправомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 512 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Прострочення кредитора у спірних правовідносинах викликано несвоєчасним підписанням актів приймання-передачі газу за вищезгадані періоди, що не надавало підстав відповідачу їх оплатити в інші терміни. Дані обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Тобто, період прострочення відповідача у зобов'язанні щодо оплати природного газу, спожитого у січні, березні, грудні 2013 року, у січні, березні 2014 року могло бути розраховано з наступного дня після підписання відповідних актів приймання-передачі природного газу, як законної правової підстави для остаточних розрахунків між сторонами. Саме в такий період часу відповідачем були оплачені поставки газу, зазначені в актах приймання-передачі за ці періоди.

З врахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань.

Відповідно до розрахунку відповідача, перевіреного на правильність Львівським апеляційним господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 161 641,18 грн. , нарахованих за прострочення зобовязання щодо оплати вартості отриманого газу за період з січня 2013 року по червень 2015 року, з врахуванням

вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Як зазначалося вище, позивачем на підставі п. 7.2. договору, з врахуванням внесених змін, нараховано відповідачу пеню у розмірі 9 545 584,70 грн. за загальний період прострочення з 20.02.13 по 31.08.15.

Пунктом 7.2 р. 7 договору, з врахуванням змін, внесених п. 7 додаткової угоди № 3 від 31.12.13) передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору).

У свою чергу, за умовами розділу ХІ договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 10 від 19.06.15, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Крім того, п. 11 додаткової угоди № 3 від 31.12.13 сторони погодили, що остання набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 січня 2013 року.

З огляду на вищенаведені умови договору, з врахуванням внесених до нього змін на підставі додаткових угод, відповідно до яких сторони не погодили можливості нарахування пені за весь час існування договірних відносин між ними, встановлених підстав оплати лише згідно актів приймання-передачі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача 1 073 523,37 грн. пені за період з 20.07.15 по 30.08.15 та відмови в позові щодо стягнення решти нарахованої пені.

Рішення суду першої інстанції щодо правомірності нарахування до стягнення пені в розмірі 1 073 523,37 грн. ні позивачем, ні відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось. Разом з цим, в апеляційній скарзі, поданій на рішення суду у даній справі, позивач навів свої доводи щодо відсутності підстав для зменшення цієї пені на 50 %.

Розглянувши доводи позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду щодо зменшення пені на 50 % правомірним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 Господарського Кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки на 50 % суд першої інстанції врахував інтереси позивача як обєкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, прийняв до уваги факт виконання основного зобовязання відповідачем, незначний, у переважній більшості, термін несвоєчасної оплати газу, обставини щодо наявності заборгованості споживачів газу (населення) перед відповідачем за поставлений природний газ, наявність низької дисципліни розрахунків в основних споживачів відповідачем поставленого газу, а саме у населення у звязку з складними економічними явищами в державі, що не залежало від відповідача, враховував збитковість підприємства відповідача в І півріччі 2015 року. При цьому, інтереси обох сторін були враховані у рівних частинах.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до суду доказів понесення йому збитків через порушення відповідачем строків по оплаті за поставлений природний газ саме за договором купівлі-продажу природного газу № 01/2013-Н від 04.01.13.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанцій щодо зменшення розміру пені на 50 % та стягнення з відповідача на користь позивача 536 761,69 грн. пені, оскільки стягнення зменшеного розміру штрафних санкцій є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому та є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача, що було враховано судами при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки.

Судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу від 12.12.15 за № 14/2-1928в ПАТ «НАК «Нафтогаз України», м. Київ залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу від 27.11.15 за вих.. № 01/1836 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», м. Тернопіль задоволити.

3.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.15 у справі № 921/889/15-г/8 скасувати щодо стягнення 1 124 463 грн. 22 коп. 3 % річних; 5 179 093 грн. 34 коп. - інфляційних нарахувань. Прийняти в цій частині нове рішення в позові відмовити.

4.В решті рішення суду щодо стягнення боргу в розмірі 161 641 грн. 18 коп. 3 % річних та 536 761 грн. 69 коп. пені залишити без змін.

5.Стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720) 5 558,11 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Решта суми судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

6.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» покласти на позивача.

7.Стягнути з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720) на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) 69 133,68 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

8.Місцевому господарському суду видати накази.

9.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.01.16.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.