Постанова № 55217370, 21.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р.Справа № 914/2174/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіДавид Л.Л.

суддівКордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" б/н від 02.10.2015 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4602/15 від 13.10.2015 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2015 р.

у справі № 914/2174/15 (суддя - Король М.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба", м. Київ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Львів

про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 р. №27

за участю представників:

від позивача: не з»явились;

від відповідача: ОСОБА_2 головний спеціаліст відділу правового забезпечення (довіреність від 02.12.2015 р. №18-11-07795);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 провідний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта» (довіреність від 28.12.2015 р. №12-215);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2015 року у справі № 914/2174/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" (надалі Позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі Третя особа) про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27.

Дане рішення мотивоване тим, що орендарю було відомо про технічний стан орендованого приміщення на момент укладення оспорюваного договору оренди та підписання акту приймання-передачі майна, тому посилання позивача на неналежний технічний стан орендованого нерухомого майна і неможливість його використання за передбаченим у договорі цільовим призначенням (з метою розміщення офісу) як на підставу недійсності договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27 є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Позивач ТзОВ "Юридична консалтингова служба", не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4602/15 від 13.10.2015 року), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а саме:

- судом, на думку Позивача, не зясовано і не надано належної оцінки тим обставинам, що орендовані приміщення підвалу не можуть використовуватися під офіс з огляду на брак освітлення, через відсутність в орендованих приміщеннях належної системи опалення та кондиціонування повітря неможливо забезпечити необхідний температурний режим та вологість повітря для розміщення офісу, окрім цього, орендовані приміщення підвалу і 1 (цокольного) поверху не можуть бути використані під офіс, оскільки в них заборонено розміщувати робочі місця з компютерними моніторами;

- з огляду на вищенаведені обставини, договір оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27, на переконання Позивача, не відповідає вимогам частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зокрема в частині будівельних і санітарних вимог до офісних приміщень, оскільки Позивач як орендар позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення в їх існуючому стані за цільовим призначенням, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

- також Позивач зазначає, що недійсність договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27 додатково підтверджується суперечністю законові окремих його умов, а саме п. п. 6.5. та 10.8 цього договору;

- посилається Позивач і на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у праві будівельно-технічної експертизи, чим порушив вимоги ст. ст. 41 та 43 ГПК України.

Дані обставини Позивач вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" б/н від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4602/15 від 13.10.2015 року) на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2015 року у справі № 914/2174/15 прийнято та призначено до розгляду в судове засідання на 26.10.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.73).

У звязку з неявкою представників Позивача та третьої особи в судове засідання 26.10.2015 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 09.11.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.97-98).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи № 914/2174/15 введено суддю Юрченка Я.О. (а.с.102).

У звязку із зміною складу колегії суддів та неявкою представників Позивача і третьої особи в судове засідання 09.11.2015 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 30.11.2015 року в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Юрченко Я.О. (а.с.107-108).

Враховуючи клопотання Скаржника про відкладення розгляду справи , судова колегія ухвалила відкласти розгляд справи на 07.12.2015 р., в складі колегії: головуюсого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Юрченка Я.О. (а.с.112-113).

Розпорядженням голови суду від 07.12.2015 р. у зв»язку із перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці в склад колегії по розгляду справи №914/2174/15 введеносуддю ОСОБА_4 (а.с.114).

В судове засідання 07.12.2015 р. з»явились представники сторін та третьої особи.

Відтак, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи , судова колегія з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи оголосила перерву до 14.12.2015 р. (в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т. та Юрченка Я.О.).

В судовому засіданні 14.12.2015 р. за клопотанням Скаржника розгляд справи відкладено в судове засідання на 21.01.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т. та Юрченка Я.О. (а.с.123-124).

В судове засідання 21.01.2016 р. з»явились представники Відповідача та третьої особи, які заперечили доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду вважають вірним та просять таке залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представників Відповідача та третьої особи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

11.03.2013 р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова служба» (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого державного майна № 27 (а.с.21-26), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові приміщення загальною площею 983,83 кв.м, що знаходяться в підвалі, на 1-му, 2-му і 3-му поверхах нежитлової будівлі за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Героїв УПА, 11 (реєстровий номер 21560045.1400.АААЖЕЕ484), що перебуває на балансі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно п.10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 11.03.2013 р. по 09.03.2016 р., включно.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2013 року 23 588,52 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди березень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2013 року на індекс інфляції за березень 2013 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану обєкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. п. 3.1, 3.3, 3.5 договору).

Факт передачі приміщення позивачу підтверджений актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 11.03.2013 р. № 27 (а.с.29).

Позивач як на підставу визнання недійсним укладеного сторонами договору посилається на неналежний технічний стан орендованих приміщень, відсутність (підключеність) комунікацій, брак освітлення у приміщеннях підвалу всупереч Державним будівельним нормам України ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», відсутність в орендованих приміщеннях належної системи опалення та кондиціонування повітря, через що неможливо забезпечити необхідний температурний режим та вологість повітря для розміщення офісу, як це передбачено Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України Міністерства охорони здоровя України від 01.12.1999 року №42. Згідно вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 року № 7 в орендованих приміщеннях підвалу і 1 (цокольного) поверху заборонено розміщувати робочі місця з компютерними моніторами. Наведені обставини, на переконання Позивача, унеможливлюють використання орендованого ним нерухомого державного майна за цільовим призначенням, вказаним в договорі (для розміщення офісу). Крім того, Позивач стверджує про недійсність п. п. 6.5. та 10.8 цього договору.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Правовідносини оренди майна врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який, зокрема, регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч.1 ст. 283 ГК України).

Істотні умови договору оренди державного та комунального майна визначені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань тощо.

Згідно ч. 2 ст. 10 вказаного Закону укладений сторонами договір оренди державног майна в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна, який розробляє і затверджує Фонд державного майна України. Окрім цього, за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови (ч. 3 ст. 10 Закону).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у договорі оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27 сторони погодили всі істотні умови такого договору, визначені законом, і ці умови відповідають Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року N 1774.

Як вбачається з матеріалів справи, склад і вартість обєкта оренди відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено у висновку про вартість майна від 12.02.2013 року, згідно якого обєктом оцінки є нежитлові приміщення (частина підвалу і 1 поверху, приміщення 2 і 3 поверхів) загальною площею 983,83 кв.м в 3-поверховій цегляній адміністративній будівлі відділення поштового звязку Трускавець ЦПЗ № 3, фізичний стан задовільний, комунікації відключені, приміщення не використовуються, потребують ремонту.

В акті прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 11.03.2013 року № 27 зазначено, що претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендаря немає.

З огляду на викладене, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що на момент укладення договору оренди та підписання акту приймання-передачі майна орендарю було відомо про технічний стан орендованого приміщення, відсутність (підключеність) комунікацій, в тому числі належної системи опалення та електропостачання. Твердження Позивача про брак освітлення у приміщеннях підвалу та неможливість розміщення робочих місць з компютерними моніторами у приміщеннях підвалу і 1 (цокольного) поверху не свідчить про неможливість використання інших орендованих приміщень 2 і 3 поверхів за цільовим призначенням (для розміщення офісу). Більш того, за умовами п. 5.7 договору оренди Позивач взяв на себе зобовязання за погодженням балансоутримувача здійснювати за власний рахунок не лише поточний, але і капітальний та інші види ремонтів орендованого майна, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 776 ЦК України та ч. 2 ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відтак, посилання Позивача на невідповідність орендованих приміщень державним будівельним та санітарним нормам не може бути підставою недійсності договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27.

Одночасно, Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на недійсність п. 10.8 договору оренди, вважає ці умови договору такими, що суперечать нормі ч. 3 ст. 778 ЦК України.

Згідно п. 10.8 договору оренди, у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невідємне поліпшення власністю держави і компенсації не підлягають.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Згідно п. 4.4. договору оренди для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву та матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невідємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 р. №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 р. за №1123/12997 (та згоду балансоутримувача).

У відповідності до п. 4.3 договору відновлення орендованого майна здійснюється орендарем відповідно до пунктів 5.4, 5.7,6.2. цього договору.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що орендар зобовязується своєчасно за погодженням балансоутримувача здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобовязання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невідємних поліпшень орендованого майна, він зобовязаний надати документи, передбачені пунктом 4.4. договору та згоду балансоутримувача і органу, уповноваженого управляти державним майном на проведення цих невідємних поліпшень.

Згідно п. 6.2 договору оренди орендар має право за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Відтак, реалізація Позивачем права на здійснення поліпшень орендованого майна та компенсації їх вартості можлива з дотриманням умов всіх вищенаведених пунктів договору оренди. В матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача із заявою до орендодавця щодо здійснення невідємних поліпшень орендованого державного майна та отримання згоди орендодавця на здійснення таких поліпшень.

Крім того, у п. 9.3 договору оренди сторони обумовили те, що спори, які виникають за цим договором або в звязку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у випадку здійснення позивачем невідємних поліпшень орендованих приміщень за наявності згоди орендодавця, спір про компенсацію їх вартості при недосягненні згоди між сторонами може бути предметом судового розгляду. Відтак, твердження Позивача про невідповідність п. 10.8 договору оренди ч. 3 ст. 778 ЦК України є безпідставними.

Судова колегія вважає необґрунтованими також і доводи Позивача про суперечність нормам закону п. 6.5 договору оренди, згідно якого орендар не має права на приватизацію орендованого майна.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» Фонд державного майна України, Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, місцеві ОСОБА_3 затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом, викупу. Включення обєктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.

Частиною 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень Закону випливає, що право орендаря на приватизацію шляхом викупу орендованого майна виникає лише після затвердження Фондом державного майна України переліку об'єктів, які перебувають у державній власності і підлягають викупу. В матеріалах справи відсутні докази затвердження такого переліку і прийняття уповноваженим органом рішення про приватизацію орендованого державного майна (нежитлових приміщень загальною площею 983,83 кв.м, що знаходяться в підвалі, на 1-му, 2-му і 3-му поверхах нежитлової будівлі за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Героїв УПА, 11).

Окрім того, у відповідності до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Додатково слід зазначити, що за приписами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність Позивачем обставин, які б свідчили про недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення договору оренди нерухомого державного майна від 11.03.2013 року № 27 вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, і були б підставою недійсності такого правочину, а тому, відповідно, відсутні підстави для застосування норм ст. 215 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Щодо посилань Позивача на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував його клопотання про призначення у праві будівельно-технічної експертизи, чим порушив вимоги ст. ст. 41 та 43 ГПК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Як зазначається у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення технічного стану орендованих приміщень. Відповідач і третя особа проти заявленого клопотання заперечили.

В матеріалах справи знаходиться висновок про вартість орендованого майна від 12.02.2013 року, в якому вказано реальний стан орендованих приміщень на момент укладення оспорюваного договору, претензій щодо стану та вартості орендованого майна у Позивача не було, про що свідчить акт прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 11.03.2013 року № 27. Більш того, ані Відповідач, ані Третя особа жодних зауважень з приводу стану орендованого майна не висловлювали.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно згідно вимог ст. ст. 41 та 43 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про призначення у праві будівельно-технічної експертизи.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2015 року у справі № 914/2174/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" б/н від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4602/15 від 13.10.2015 року) без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.01.2016 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіКордюк Г.Т.

ОСОБА_1