Постанова № 55217355, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/26092/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 (повне рішення складено 02.12.2015)

у справі №910/26092/15 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКО будівельні елементи ЛТД.»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія»

про стягнення 263 014,31 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Центральна інженерна компанія» на користь ТОВ «АКО будівельні елементи ЛТД.» 144 407,28 грн. боргу, 64 698,99 грн. інфляційних, 5 444,58 грн. 3% річних, 48 463,46 грн. пені, 3 945,21 грн. судового збору та 26 301,43 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Центральна інженерна компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи і має місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 10.12.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/26092/15 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І. Гаврилюк О.М.

Ухвалою від 25.01.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І. Гаврилюк О.М. апеляційну скаргу ТОВ «Центральна інженерна компанія» прийнято до свого провадження.

Представники позивача брали участь в судовому засіданні, заперечували щодо доводів апеляційної скарги, надавали пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Центральна інженерна компанія» - без задоволення.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Центральна інженерна компанія» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «АКО будівельні елементи ЛТД.» (імпортер) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія» (дилер) укладено договір №050/01/14, предметом якого є взаємодія та співробітництво сторін у галузі дистрибуції на території України товарів під торгівельною маркою «АСО», включаючи, але не обмежуючись: заходи з підвищення продажу товару та просунення торгової марки, маркетингові заходи та дослідження, реклама, промоушн, заходи з навчання персоналу та інше.

Також 05.05.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «АКО будівельні елементи ЛТД.» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія» (покупець) укладено додаткову угоду до договору №050/01/14, відповідно до п. 1.1. якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товари, що визначені у цьому договорі та додатках до нього, вільні від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно з п. 3.1. додаткової угоди загальна ціна договору складає суму вартості всіх товарів, поставлених продавцем покупцю протягом дії договору та зазначених у відповідних накладних.

Відповідно до п. 4.1. додаткової угоди оплата за товар за загальним правилом здійснюється покупцем таким чином:

- передоплата (завдаток) у розмірі 50% від вартості партії товару сплачується покупцем на поточний рахунок продавця не пізніше 3 банківських днів з моменту погодження продавцем відповідної заявки на товар, отриманої від покупця. Якщо покупець з будь-яких причин не перерахував в передбачений договором строк вказану передплату, він зобов'язаний негайно (протягом доби) письмово повідомити продавця про причину затримки оплати і дату її наступного здійснення;

- залишок у розмірі 50% від суми вартості партії товару сплачується покупцем на рахунок продавця не пізніше 3 банківських днів з моменту направлення продавцем на адресу покупця факсимільного або письмового повідомлення про наявність товару на складі.

Пунктами 5.1., 5.1.4. угоди передбачено, що покупець здійснює замовлення товару шляхом відправлення продавцю (факсом, кур'єром або електронною поштою) письмової заявки, підписаної уповноваженою особою покупця. Рахунок-фактура складається продавцем на підставі заявки покупця та надсилається не пізніше, ніж у 3-денний термін з моменту отримання заявки (у разі наявності замовленого товару). Після отримання від продавця рахунку-фактури покупець зобов'язується оплатити вартість товару у порядку, визначеному розділом 4 цього договору.

На виконання умов додаткової угоди позивач здійснив поставку товарів відповідачу за 6 рахунками-фактурами, а саме: №К-000861 (№861) від 10.06.2014 на суму 252 384,04 грн.; №К-001010 (№1010) від 26.06.2014 на суму 27 663,82 грн.; №К-001385 (№1385) від 06.08.2014 на суму 1 578,04 грн.; №К-001478 (№1478) від 18.08.2014 на суму 25 112,22 грн.; №К-001652 (№1652) від 10.09.2014 на суму 4 461,98 грн., №К-001677 (№1677) від 15.09.2014 на суму 7 440,52 грн.

Однак, відповідач оплату товару здійснив частково, у зв'язку з чим, у жовтні 2015 року ТОВ «АКО будівельні елементи ЛТД.» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Центральна інженерна компанія» про стягнення 263 014,31 грн., з яких: 144 407,28 грн. заборгованості за додатковою угодою, 64 698,99 грн. інфляційних втрат, 5 444,58 грн. 3% річних та 48 463,46 грн. пені.

При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідач заявок на поставку товару не робив, позивачем не доведено наявність заборгованості у відповідача перед ТОВ «АКО будівельні елементи ЛТД.».

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530, ст. 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 318 640,62 грн. Дана обставина підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових накладних та довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, частина товару відповідачем була повернута, а частина товару оплачена, внаслідок чого у ТОВ «Центральна інженерна компанія» перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 144 407,28 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, який підписаний їх уповноваженими представниками та скріплений печатками підприємств.

Твердження скаржника про те, що відповідач не надавав позивачу жодних заявок на поставку товару, судова колегія вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Центральна інженерна компанія» здійснювалась попередня та часткова оплата товару.

Крім того, відповідач товар отримував за відповідними довіреностями, в яких містяться посилання на рахунки-фактури позивача та чітко визначені найменування цінностей та їх кількість.

Відповідачем не надано суду доказів щодо оплати 144 407,28 грн. заборгованості з оплати за поставлений товар.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 144 407,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктами 8.4., 8.5. додаткової угоди передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення зобов'язань за цим договором припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив строки оплати товару, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 48 463,46 грн. за період з 29.09.2014 по 16.06.2015, інфляційних втрат у розмірі 64 698,99 грн. та 3% річних у розмірі 5 444,58 грн. за період з 12.06.2014 по 29.09.2015.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 463,46 грн. пені, 64 698,99 грн. інфляційних втрат та 5 444,58 грн. 3% річних.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 26 301,43 грн. витрат на послуги адвоката, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження здійснення витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 05.08.2015 укладений між адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Наталія Субота і партнери» (свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання №506 від 31.07.2006) та ТОВ «АКО будівельні елементи ЛТД.», рахунок на оплату за правову допомогу №83 від 19.10.2015, платіжне доручення №578 від 20.10.2015 про оплату правової допомоги.

З огляду на вищенаведене, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з ТОВ «Центральна інженерна компанія» на користь ТОВ «АКО будівельні елементи ЛТД.» витрат на правову допомогу у розмірі 26 301,43 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Центральна інженерна компанія» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна інженерна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/26092/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/26092/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

О.М. Гаврилюк