Ухвала суду № 55216025, 26.01.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 січня 2016 року Справа № 914/1334/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіІванової Л.Б.суддів:Гольцової Л.А.(доповідач), Кролевець О.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 12.03.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015у справі№ 914/1334/13Господарського судуЛьвівської областіза позовом1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_6; 3. ОСОБА_7до1. ОСОБА_8; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень"; 3. Державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиціїтреті особи1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.; 2. Реєстраційна служба Трускавецького МУЮ Львівської області; 3. ОСОБА_4; 4. ОСОБА_10; 5. ОСОБА_11провизнання недійсними удаваних правочинів та визнання права власності на частку в статутному капіталів ТОВ "Старий Відень"

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

19.10.2015 ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 1 січня становила 1218,00 грн.

Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі касаційної скарги, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484- VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є майнові вимоги (визнання права власності) та немайнові вимоги (визнання недійсними удаваних правочинів).

Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", тобто 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 15141,60 грн. (2% ціни позову (майнові вимоги (визнання права власності) х 120% та 120% мінімальної заробітної плати (немайнові вимоги (визнання недійсними удаваних правочинів).

Таким чином додана до касаційної скарги квитанція №492 від 13.07.2015 на суму 9324,70 грн. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Пунктом 5 частини першої статті 1113 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд повертає касаційну скаргу без розгляду, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

ОСОБА_4 з касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 звернувся 19.10.2015 (згідно вхідного штемпеля на касаційній скарзі), тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Однак, у матеріалах касаційної скарги відсутнє клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 86, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі №914/1334/13 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Л.Б. Іванова

Судді Л.А. Гольцова

О.А. Кролевець