Постанова № 55215949, 21.01.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 910/21274/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича

на ухвалу та на постановугосподарського суду м. Києва від 31.08.2015 Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015

у справі№ 910/21274/15 за заявоюЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка"пробанкрутство арбітражний керуючийШвачка С.В. в судовому засіданні взяли участь представники :

розпорядник майна ТОВ "Маштехніка" арбітражний керуючий Швачка Сергій ВасильовичВ С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2015 (суддя - Чеберяк П.П.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" (далі - ТОВ "Маштехніка"), визнано розмір вимог Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на суму 442757,35 грн.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Швачку С.В.; встановлено оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна; зобов'язано розпорядника майна у строк до 20.10.2015 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, докази повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду, скласти та подати на затвердження суду реєстр вимог кредиторів боржника; у строк до 30.10.2015. провести інвентаризацію майна боржника.

Розпорядник майна ТОВ "Маштехніка" арбітражний керуючий Швачка С.В. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2015 в частині встановлення оплати послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна та зобов'язання розпорядника майна у строк до 30.10.2015 провести інвентаризацію майна боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів: Верховець А.А., Шипко В.В., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2015 залишено без змін.

Розпорядник майна ТОВ "Маштехніка" арбітражний керуючий Швачка С.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 повністю, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2015 в частині встановлення оплати послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна та зобов'язання розпорядника майна у строк до 30.10.2015 провести інвентаризацію майна боржника, прийняти в цій частині нове рішення, яким встановити оплати послуг арбітражному керуючому Швачці С.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, починаючи з дати призначення та до моменту припинення повноважень розпорядника майна.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм ч.2 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 3 ст.16 Закону передбачено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, а також перелік документів, що додаються до заяви, серед яких: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Отже, доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.101 ГПК України встановлено, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги до боржника підтверджені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014 у справі №826/8368/14, інкасованим дорученням №145 від 22.05.2014, №140 від 22.05.2014 в розмірі 442757,35 грн., за виключенням штрафних санкцій та пені, є безспірними, їх розмір перевищує розмір трьохста мінімальних заробітних плат та вони не були задоволені боржником більше трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції,перевіривши обґрунтованість вимог Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами, обґрунтовано дійшов висновку про те, що заява Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про порушення провадження у справі про банкрутство подана відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 11 Закону, а саме за наявності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредиторів протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання документів, що підтверджують ці вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

До місцевого господарського суду надійшли заяви арбітражних керуючих Швачки С.В., Мурзи А.М., Сиволобова М.М. про участь у справі в якості розпорядника майна боржника.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.114 Закону призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Швачку С.В., визначеного автоматизованою системою.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Частиною 8 ст.26 Закону визначено повноваження зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника, зокрема: про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; схвалення плану санації, змін та доповнень до нього; внесення пропозицій щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Законом.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ч.8 ст.26, ст.115 Закону визначено розмір та порядок виплати грошової винагороди розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Швачці С.В.

За таких обставин, доводи заявника касаційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції вимог ст.115 Закону не підтверджуються, оскільки розмір, джерела виплати грошової винагороди встановлені судом обґрунтовано з урахуванням прав та інтересів як розпорядника майна, так і комітету кредиторів боржника, оскільки комітет кредиторів не позбавлений права прийняти рішення щодо визначення джерел оплати послуг арбітражного керуючого, розміру грошової винагороди, призначення додаткової винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та ухвала господарського суду м. Києва від 31.08.2015 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехніка" арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та ухвалу господарського суду м. Києва від 31.08.2015 у справі №910/21274/15 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко