Постанова № 55215464, 14.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року 11 год. 00 хв. Справа № 808/7220/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

прокурора Стешенко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за участю прокуратури Запорізької області

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (далі відповідач або УМВС України на Придніпровській залізниці) про: 1) визнання протиправним та скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці № 80о/с від 21.08.2015 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015; 2) зобовязання поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015; 3) зобовязання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2015 по день поновлення на роботі; 4) стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 24000 грн.

Під час судового розгляду судом залучено до участі у справі другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та, у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у справу вступив прокурор (а.с. 67-68, 75).

Позивач вважає своє звільнення з органів внутрішніх справ незаконним з тих підстав, що його було звільнено значно раніше за передбачений частиною 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України строк, в той час як Законом України «Про національну поліцію» встановлено ще більший тримісячний строк для звільнення осіб із служби в органах внутрішніх справ. Також позивач зазначає, що йому не було запропоновано будь-яку іншу роботу, та на час свого звільнення він перебував на стаціонарному лікуванні. Крім того, вказує на ту обставину, що з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні, а протиправні дії відповідача призвели до погіршення стану позивача, у звязку з чим, також вважає, що йому має бути відшкодована моральна шкода.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Проведення розрахунку, у тому числі виплату за вересень 2015 року, позивач не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких позов не визнає у повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити. Представник відповідача вказує на ту обставину, що до наказу про звільнення ОСОБА_1 № 80о/с від 21.08.2015 внесено зміни щодо дати звільнення, а саме з 08.09.2015, з урахуванням того, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 20.08.2015 по 07.09.2015. Крім того вказує на ту обставину, що заборгованості з оплати праці перед позивачем у відповідача не має, відповідні суми до відшкодування перераховано на рахунок ОСОБА_1 Також зазначає, що посада, з якої було звільнено позивача скорочена, а орган з якого його звільнено ліквідовано, у звязку з чим поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді не можливе. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з тих підстав, що спеціальним законодавством, яким регулюється проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, можливості відшкодування моральної шкоди не передбачено, та, крім того, позивачем доказів її спричинення та належного обґрунтування її розміру, не надано (а.с. 122-125).

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, вважає, що при звільненні ОСОБА_1 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши докази суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.03.1999, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 11-12).

Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80о/с від 21.08.2015 «По особовому складу» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015 звільнено за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), визначена вислуга років у календарному обчислені 17 років 11 місяців 02 дні (а.с. 13).

Як зазначено у наказі, рішення про звільнення позивача прийнято на підставі наказів МВС від 08.06.2015 № 664, від 22.06.2015 № 741, наказу УМВС від 30.06.2015 № 138.

Зокрема, Наказом № 664 від 08.06.2015 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці» ліквідовано останнє та створено комісію з його ліквідації (а.с. 107).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого скорочено 137 посад в УМВС України на Придніпровській залізниці та 110 посад у Лінійному відділі на станції Запоріжжя (скорочуються всі посади) (а.с. 104-106).

Наказом УМВС України на Придніпровській залізниці № 138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» оголошено перелік змін у штатах УМВС та здійснено заходи для приведення в дію змін щодо оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ (а.с. 97-102).

Також судом встановлено, що позивач, згідно направлення на військово-лікарську комісію від 20.08.2015, в період з 20.08.2015 по 07.09.2015 перебував у стаціонарі (а.с. 14-15).

Як вбачається з направлення на військово-лікарську комісію, позивач направлявся для проходження обстеження у звязку зі звільненням з органів внутрішніх справ (пункту 1.3 направлення) (а.с. 14).

Наказом УМВС України на Придніпровській залізниці № 88 о/с від 25.09.2015 «По особовому складу» на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 07.09.2015 № 017512 вирішено вважати таким, який перебував на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 20.08.2015 до 07.09.2015 та внесено зміни до наказу УМВС від 21.08.2015 № 80о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015, якого вважати звільненим 08.09.2015, у звязку з чим, позивачу пропонувалось надати трудову книжку до відділу кадрового забезпечення УМВС для зміни дати звільнення (а.с. 47-48, 108).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення позивач, який мав спеціальне старшого лейтенанта міліції, відноситься до осіб середнього начальницького складу.

Підстави звільнення зі служби в запас осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу (з постановкою на військовий облік), визначені пунктом 64 Положення, зокрема підпункт «г» якого передбачає звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Крім того, загальний перелік підстав для розірвання трудового договору та звільнення службовця з роботи, передбачений статтею 40 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно положень вказаної статті, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вже зазначалося раніше, у звязку з реформуванням органів внутрішніх справ, було розпочато процедуру ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці та скорочено його штат, з урахуванням чого, суд приходить до висновку, що у відповідача дійсно мали місце реорганізація установи із скороченням чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як встановлено судом, відповідно до Наказу УМВС України на Придніпровській залізниці № 138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» сектором кадрового забезпечення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці було попереджено всіх працівників про скорочення штатів та наступне звільнення з 31.08.2015, про що також свідчить відмітка про оголошення вказаного наказу в Переліку змін у штатах Управління МВС України на Придніпровській залізниці (а.с. 99).

З урахуванням того, що про майбутнє вивільнення позивача попереджено 30.06.2015 та 31.08.2015 звільнено із займаної посади, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано норми статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Крім того, як вбачається із направлених до суду пояснень представника відповідача та Переліку змін у штатах Управління МВС України на Придніпровській залізниці, всі посади Лінійного відділу на станції Запоріжжя скорочені (а.с. 96-102).

Згідно пункту 5 частини 2 Наказу Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС», відділу кадрового забезпечення наказано у стислі строки здійснити заходи з відрядження (переведення) працівників, посади яких скорочені, за їх згодою та при наявності відповідних запитів, до інших органів внутрішніх справ (органів державної влади, установ, підприємств та організацій) (а.с. 97).

Будь-яких доказів того, що позивач виявив бажання продовжувати роботу в органах внутрішніх справ на інших посадах суду не надано.

Більш того, згідно положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно, а у відповідності до Наказу Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80о/с від 21.08.2015 позивача звільнено за пунктом 64 «г» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вказаний пункт зокрема передбачає звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що переведення ОСОБА_1 на іншу посаду не було можливим та відповідач не мав пропонувати останньому іншу роботу.

Посилання позивача на ту обставину, що його було звільнено на час перебування у стаціонарі, чим порушено вимоги статті 40 Кодексу законів про працю України, суд вважає необґрунтованими.

Згідно статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Під час судового розгляду суду надано Наказ Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 88о/с від 25.09.2015 «По особовому складу», яким внесено зміни до Наказу Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80о/с від 21.08.2015 «По особовому складу» та зазначено дату звільнення ОСОБА_1 08.09.2015, тобто після звільнення останнього зі стаціонару.

Таким чином, враховуючи внесені зміни до оскаржуваного наказу, суд не вбачає підстав для скасування Наказу № 80о/с від 21.08.2015 «По особовому складу» з цих підстав.

Окрім того, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не попереджався про майбутнє звільнення.

Відповідно до Наказу УМВС України на Придніпровській залізниці № 138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» перелік змін у штатах УМВС України на Придніпровській залізниці щодо скорочення штатів оголошено 30.06.2015 (а.с. 99).

Також, як вбачається з направлення на військово-лікарську комісію, позивач направлявся для проходження обстеження у звязку зі звільненням з органів внутрішніх справ (пункту 1.3 направлення), що також є підтвердженням про обізнаність позивача про майбутнє вивільнення (а.с. 14).

Крім того, правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи, регулюються спеціальним законодавством, та звільнення зі служби осіб, що проходять службу в органах внутрішніх справ, з підстав скорочення штатів врегульовано спеціальним законодавством, а не нормами Кодексу законів про працю України.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більше як за один рік.

З урахуванням того, що, при звільненні позивача, Управління МВС України на Придніпровській залізниці діяло у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, протиправність звільнення під час судового розгляду не доведена, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді та зобовязання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2015 по день поновлення на роботі.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню з тих підстав, що судом не встановлено протиправності дій відповідача під час звільнення ОСОБА_1 та як наслідок, завданих моральних страждань у звязку з цим позивачу. Крім того, останнім доказів спричинення моральної шкоди та обґрунтування її розміру не надано, а спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М Каракуша