Ухвала суду № 55214757, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/19387/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТТ» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТТ» пред'явило позов до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Сумська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 27 серпня 2014 року між компанією «Coskunoz radyatir ve isi sanayi TIC. A.S.» (Туреччина), продавець та ТОВ «МТТ», покупець був укладений міжнародний договір поставки товару № 2708/CR(Контракт).

Згідно пункту 1.2. Контракту поставка товару здійснюється партіями, сформованими продавцем на підставі замовлення покупця. Замовлення покупця повинні бути відправлені факсом, чи поштою, чи кур'єром, чи електронною поштою.

Поставка товару, як визначено пунктом 3.1. Контракту, здійснюється на умовах FOB - Gemlik, включаючи упаковку та маркування, відповідно Інкотермс-2010, чи на інших умовах поставки, визначених в інвойсі.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. Контракту оплата за товар здійснюється в доларах США банківським переказом. 100 % передоплата здійснюється перед погрузкою. Вартість товару визначається в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну партію товару.

10 листопада 2014 року на підставі пред'явленої митному органу декларації № 805130000/2014/013979 декларантом позивача згідно Контракту № 2708/CR від 27 серпня 2014 року було ввезено на митну територію України товар.

Ціну товару було визначено на підставі інвойсу № 101051-2 від 24 жовтня 2014 року та згідно пункту 1 частини першої статті 57 та статті 58 Митного кодексу України, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на рівні 34136,54 доларів США.

В підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача надано наступні документи:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 25 жовтня 2014 року;

- коносамент №/GEM14/2096 від 25 жовтня 2014 року;

- некласифікований комерційний документ від 28 серпня 2014 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 101051-2 від 24 жовтня 2014 року;

- банківський платіжний документ від 24 жовтня 2014 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 30 жовтня 2014 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 03-11/ОД від 03 листопада 2014 року;

- прейскурант (прас-лист) виробника товару від 01 вересня 2014 року;

- пакувальний лист б/н віл 24 жовтня 2014 року;

- Контракт № 2708/CR від 27 серпня 2014 року

- сертифікат походження товару форми А від 30 жовтня 2014 року.

Під час здійснення митного контролю у посадових осіб митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом позивача заявленої митної вартості товару. Сумніви полягали у тому, що номер інвойсу від 24 жовтня 2014 року - № 101051-2, відрізнявся від номеру інвойсу, що вказаний у митній декларації країни відправлення від 11 вересня 2014 року № 14160400ех073144 та сертифікаті походження товару форми А від 30 жовтня 2014 року.

Також Сумська митниця проігнорувала наданий декларантом позивача прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01 вересня 2014 року, оскільки він був адресований безпосередньо позивачу, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості можливих покупців.

На підставі частин 3, 4 статті 53 Митного кодексу України інспектором митниці було рекомендовано декларанту позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги прас-листи виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертизи організаціями;

- переклад документів складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

На виконання вимог митного органу декларантом позивача додатково подано лише переклад документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Оскільки декларантом позивача всіх витребуваних митницею документів подано не було, Сумською митницею 10 листопада 2014 року згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини першої статті 57 та статті 64 Митного кодексу України прийнято оскаржуване рішення № 805130000/2014/000045/1 про корегування митної вартості товару та було визначено митну вартість товару на рівні 38579,00 доларів США.

Також 10 листопада 2014 року Сумською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2014/00056.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що Сумською митницею не було надано належних доказів того, що застосування другорядного методу визначення митної вартості товару - за ціною щодо подібних товарів без послідовного застосування попереднього - за ціною щодо ідентичних товарів є правомірним, не було також надано належних доказів та не було обґрунтовано неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості щодо ідентичних товарів, не було надано доказів того, що в базі даних відсутня інформація щодо ідентичних товарів, в тому чисті і тих, що розмитнювались позивачем у 2014 році.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року без змін.

Колегія суддів із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про «а» право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; «б» право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, як передбачено частиною 1 статті 58 Кодексу, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як вбачається із матеріалів справи митним органом було застосовано резервний метод визначення митної вартості (підпункт «ґ» пункту 2 частини 1 статті 57 МК України) у зв'язку із тим, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 1 статті 57 МК України.

Разом з цим, обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості визначених МК України (підпункти «а» - «г» пункту 2 частини 1 статті 57 МК України) митним органом не зазначено.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та прийшли до правильного висновку про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2014 року № 805130000/2014/00056.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: