Ухвала суду № 55214372, 20.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8361/15-ц Провадження № 22-ц/795/170/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П. суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М. при секретарі:Покладі Д.В. за участю:позивача, представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „ТАС-Комерцбанк", Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2015 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до ПАТ „ТАС-Комерцбанк", ПАТ „Дельта Банк", ПАТ „Омега Банк" про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним через невідповідність висновків суду обставинам справи.

ОСОБА_7 вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що чинні судові рішення по кредитним правовідносинам не створюють нових обставин для учасників кредитних правовідносин. Оскільки у неї відсутнє основне зобов'язання по кредитному договору, відсутнє і зобов'язання по іпотечному договору, який був укладений в забезпечення основного зобов'язання і є від нього похідним. При поділі судом майна подружжя основне зобов'язання повністю відійшло колишньому чоловікові, а іпотечне майно було поділено по 1/2 частині кожному із подружжя, іпотекодержатель на такий розподіл надав мовчазну згоду. ОСОБА_7 також звертає увагу суду, що нею було отримано свідоцтва про право власності спочатку на 1/2 частину спірної квартири за рішенням суду, а потім - на іншу 1/2 частину спірної квартири після придбання її на аукціоні. Таким чином, один об'єкт права власності - квартира по АДРЕСА_1, припинив існування - його було розділено на два нових об'єкта нерухомості, а тому іпотека на квартиру по АДРЕСА_1 є припиненою внаслідок втрати предмета іпотеки на підставі ст. 17 Закону України „Про іпотеку"; 1/2 частина квартири, що належала її колишньому чоловікові, була реалізована, а тому іпотека на цю 1/2 частину квартири припинена. Інша 1/2 частина квартири після рішення суду про розподіл майна подружжя не була обтяжена борговими зобов'язаннями, а тому вона не була і не може бути в іпотеці.

Крім того, ОСОБА_7 вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч.ч.1-2 ст. 23 Закону України „Про іпотеку", оскільки не відбувся перехід права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2015 року залишити без змін. Зазначає, що кредитний договір украдався чоловіком ОСОБА_7 в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважали вигідними для них, а тому в силу ст. 65 СК України такий договір створює обов'язки для другого з подружжя, а розірвання шлюбу не звільняє подружжя від обов'язків за кредитом. Також Банк звертає увагу суду, що поділу спірного об'єкта на два нових об'єкта нерухомості в юридичному аспекті не відбувалося, такий факт жодним доказом не підтверджений.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_7, представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 25 грудня 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 25.12.20103 року (а.с. 44).

01 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 30-31).

01 жовтня 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № k-10676 (кредит фізичній особі на купівлю та під заставу нерухомості). Згідно п. 1.1. та п. 1.4 вказаного кредитного договору ОСОБА_9 отримав від банку грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 27500 доларів США на строк до 30 вересня 2032 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % для здійснення розрахунків по Договору купівлі-продажу з метою придбання двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

01 жовтня 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_9 було укладено Іпотечний договір, що зареєстрований в реєстрі за № 4573.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Іпотечного договору, на забезпечення виконання кредитного договору № k-10676 від 01.10.2007 року Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 7 Іпотечного договору передбачено, що при частковому виконанні Іпотекодавцем Основного зобов'язання іпотека, встановлена цим Договором, зберігається в повному обсязі. Наступні іпотеки Предмету іпотеки не допускаються (а.с. 11-12).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень інд. № 19766924 від 31.03.2014 року вбачається, що 01.10.2007 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 накладено заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

З копій заяв від 01 жовтня 2007 року вбачається, що ОСОБА_7 надала свою згоду чоловікові (ОСОБА_9.) на укладення кредитного договору та отримання кредиту у АКБ „ТАС-Комерцбанк" у сумі 27500 доларів США, придбання квартири АДРЕСА_1 та на передачу в іпотеку вищезазначеної квартири на умовах на його розсуд. При цьому стверджувала, що кредитний договір укладається її чоловіком в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них. Укладення даного договору відповідає їхньому спільному волевиявленню (а.с. 47, 48).

Згідно п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства „Омега Банк", 15 жовтня 2007 року АКБ „ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на ВАТ „Сведбанк", з 30 квітня 2009 року - на ПАТ „Сведбанк", а 29 квітня 2013 року ПАТ „Сведбанк" змінив своє найменування на ПАТ «ОМЕГА БАНК», внаслідок чого ПАТ „Сведбанк" та ПАТ «ОМЕГА БАНК» є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ „ТАС-Комерцбанк" (а.с. 55-56).

Згідно Договору Купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, ПАТ „Сведбанк" відступив ПАТ „Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором № k-10676 від 01.10.2007 року та Іпотечним договором від 01.10.2007 року № 4573 (а.с. 61-71,72, 73).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2012 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_9 двокімнатну квартиру загальною площею 41,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Розділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності: визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 4-5).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35036297 від 02.08.2012 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 1/2 частку АДРЕСА_1 на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.07.2012 року (а.с. 6).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № k-10676 від 01.10.2007 року у розмірі 159670,09 грн. та судові витрати у розмірі 1596 грн. 70 коп. (а.с. 75).

З копії свідоцтва від 31 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 1888, вбачається, що ОСОБА_7 належить право власності на майно, яке складається з 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке придбано ОСОБА_7 за 72900,00 грн., що раніше належала ОСОБА_9 (а.с. 7).

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалося сторонами, що 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що раніше належали ОСОБА_9, було придбано ОСОБА_7 з аукціону в рахунок часткового погашення зобов'язання за кредитним договором.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № k-10676 від 01.10.2007 року вбачається, що станом на 08.09.2015 року у ОСОБА_9 наявна заборгованість за кредитним договором № k-10676 від 01.10.2007 року в сумі 444 848,78 грн. (а.с. 29).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої дійшов висновку, що при визнанні за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частку іпотечного майна за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.07.2012 року без його реального поділу в натурі між сторонами, ОСОБА_7 отримала статус іпотекодавця 1/2 частки спірної квартири, і до неї перейшли всі права та обов'язки за іпотечним договором в частині 1/2 частки спірної квартири. Також суд першої інстанції врахував, що в силу п. 7 Іпотечного договору від 01.10.2007 року, у випадку часткового виконання зобов'язання за кредитним договором, іпотека зберігається в повному обсязі. Реалізація банком свого права шляхом звернення стягнення на 1/2 частину предмета іпотеки, а саме 1/2 частки спірної квартири, що належала на праві власності ОСОБА_9, не тягне за собою припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно. Позивачем не надано доказів знищення (втрати) переданої в іпотеку квартири АДРЕСА_1 що може слугувати підставою для припинення іпотеки у відповідності до ст. 17 Закону України „Про іпотеку".

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Кредитний договір № k-10676 від 01.10.2007 року та Іпотечний договір від 01.10.2007 року були укладені ОСОБА_9 в інтересах сім'ї.

З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 23 Закону України „Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 17 Закону України „Про іпотеку" встановлені підстави припинення іпотеки, в тому числі знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не доведено факт знищення (втрати) переданої в іпотеку квартири АДРЕСА_1. Фактично, відбувся лише перехід права власності на спірну квартиру.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 стосовно того, що іпотека на квартиру по АДРЕСА_1 є припиненою внаслідок втрати предмета іпотеки на підставі ст. 17 Закону України „Про іпотеку", не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що при поділі судом майна подружжя основне зобов'язання повністю відійшло колишньому чоловікові, а іпотечне майно було поділено по 1/2 частині кожному із подружжя і після цього рішення суду її 1/2 частина квартири не була обтяжена борговими зобов'язаннями, а тому вона не була і не може бути в іпотеці.

Такі твердження ОСОБА_7 є помилковими, оскільки вони суперечать ч. 4 ст. 65 СК України, ч.ч. 1-2 ст. 23 Закону України „Про іпотеку", згідно якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а також пункту 7 Іпотечного договору, яким передбачено, що при частковому виконанні Іпотекодавцем основного зобов'язання іпотека, встановлена цим Договором, зберігається в повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: