Ухвала суду № 55214347, 19.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8554/15-ц Провадження № 22-ц/795/54/2016 Головуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Бечка Є.М., Хромець Н.С.,

при секретарі Мартиновій А.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізінг» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів ,

В С Т А Н О В И В :

У апеляційній скарзі на вказане рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яким позовні вимоги ТОВ „ УніКредит Лізинг" про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ „ УніКредит Лізинг" 486 482,67 грн неустойки задоволено, ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо неї , повністю.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним з тих підстав, що воно ґрунтується на фальшивих доказах. Вказує, що суд послався на Договір поруки від 06.09.2012 року №4098L12/00/SUR, укладений ТОВ „ УніКредит Лізинг" з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( Поручитель), який вона не укладала, доводити свої заперечення у суді першої інстанції не могла, так як її права, передбачені ст. ст.27, 31 ЦПК України суд першої інстанції порушив, належним чином не повідомивши про розгляд справи та не направив на її адресу копії позовної заяви.

Посилаючись на ст. ст.10,60,185 ЦПК України ОСОБА_4 у письмових клопотаннях, доданих до апеляційної скарги, просила апеляційний суд зобов"язати позивача надати суду оригінали наявних у справі копій документів, перевірити відповідність копій документів, які надав позивач, їх оригіналам, призначити, у разі необхідності, по справі судову почеркознавчу експертизу для з"ясування, чи саме ОСОБА_4 підписала Договір поруки. Також, просить визнати фальшивість доказів, на яких ґрунтується рішення суду, відмовивши у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, викладених у формі Відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ „ УніКредит Лізинг" просить апеляційну скаргу відхилити, вважаючи її безпідставною. Вказує, що на даний час є таке, що набрало законної сили рішення суду першої інстанції від 26.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( як Поручителя) у солідарному порядку відповідно до умов цього ж Договору фінансового лізингу та Договору поруки заборгованості по лізингових платежах, тобто, рішенням суду встановлено факт укладення Договору поруки від 06.09.2012 року №4098L12/00/SUR тому, обставини, встановленні рішенням суду, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу та клопотання підтримали, пославшись на доводи, викладенні в обґрунтуванні апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу просив відхилити, як необґрунтовану, пославшись на обставини, викладені у письмових запереченнях, надавши суду оригінали Договору поруки №4098L12/00/SUR від 06.09.2012 р. та Договору фінансового лізингу № 4098L12/00- LD від 06.09.2012 року для засвідчення відповідності наявних у справі копій цих документів оригіналам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у засіданні апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, у тому числі, оригінали договору фінансового лізингу № 4098L12/00- LD від 06.09.2012 року та Договору поруки №4098L12/00/SUR від 06.09.2012 р., обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „ УніКредит Лізинг", суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення зобов"язань відповідачами за Договором фінансового лізингу та Договором поруки встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Крім того суд , пославшись положення ст. ст.7 та ст..11 Закону України „ Про фінансовий лізинг" визнав правомірними вимоги позивача про дострокове розірвання Договору фінансового лізингу та повідомлення Лізингоодержувача про відмову від Договору, а також про обов"язок Лізингоодержувача у визначений строк повернути предмет лізингу. Також, суд дійшов висновку, що ТОВ „ УніКредит Лізинг" має право на стягнення з Лізингоодержувача неустойки за невиконання вимог про повернення предмета лізингу, а також про обов"язок Поручителя перед Лізингодавцем солідарно відповідати за зобов"язаннями Лізингоодержувача відповідно до умов Договору поруки та на підставі ст.ст.553,554 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим, враховуючи, що висновки по справі відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на положеннях закону, яким регулюються спірні правовідносини.

По справі судом встановлено, що 06.09.2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) та ОСОБА_2 (Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 4098L12/00- LD відповідно до п. 1.1 якого Лізингодавець купує автомобіль (надалі - Предмет Лізингу) для наступної його платної передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг на умовах, передбачених даним Договором .

На виконання умов Договору Лізингодавець передав Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 04.10.2012 р., який є доказом належного виконання Лізингодавцем взятих на себе зобовязань.

Лізингоодержувач зобовязаний за Договором сплачувати за користування Предметом Лізингу лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів, який викладений в Додатку № 4098L12/00 до Договору, однак зобов"язання по сплаті лізингових платежів належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

Судом також встановлено, що виконання зобовязань ОСОБА_2 за Договором фінансового лізингу було забезпечено порукою відповідно та на умовах Договору поруки №4098L12/00/SUR від 06.09.2012 р.(а.с.35)., укладеного між ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (Поручитель).

Пунктом 1.1 Договору поруки передбачено, що Поручитель, як солідарний боржник, зобовязується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за Договором та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в Договорі фінансового лізингу.

Встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.11.2014р. по справі № 750/9939/14, яке набрало законної сили, позов ТОВ «УніКредит Лізинг» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4( Поручителя) задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно 111 319,67 грн заборгованості у зв"язку з порушенням зобов"язань за Договором фінансового лізингу та Договору поруки №4098L12/00/SUR, укладеному 06.09.2012 р між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, як таких, що порушили свої зобов"язання за цими Договорами. На момент звернення позивача з даним позовом зобов"язання відповідачів перед позивачем за договором фінансового лізингу та Договором поруки , а також рішення суду, не виконані.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у зв"язку з порушенням зобов"язань відповідачами, на підставі ст.ст.7,11 Закону України „ Про фінансовий лізинг", а також п.п.9.1 та 12.4 Договору фінансового лізингу ТОВ „УніКредит Лізинг" 04.08.2014 року направило Лізингоодержувачу повідомлення про односторонню відмову від договору та вимогу про повернення предмета лізингу ( автомобіля) на автостоянку позивача. Враховуючи, що ця вимога відповідачем залишена без реагування, Лізингодавець нарахував відповідачам неустойку про примусове стягнення якої заявлений даний позов.

Відповідно до положень ст.ст. 7,10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, а також має право відмовитись від договору лізингу, а також вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до пункту 11 Договору у випадку невиконання Договору Лізингодавець має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, направивши письмове повідомлення Лізингоодержувачу, крім того, використовувати будь які інші наявні в таких обставинах засоби захисту Лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством , що може бути застосоване.

Беручи до уваги що боржником-лізингоодержувачем були порушені грошові зобовязання по сплаті лізингових платежів за Договором та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ТОВ «УніКредит Лізинг» реалізувало своє право на односторонню відмову від Договору та розірвало його 04.08.2014 року, надіславши на адресу відповідача відповідне письмове повідомлення вих. № 4855 від 28.07.2014р., яким просило повернути предмет лізингу на стоянку ТОВ «УніКредит Лізинг» за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5( а.с.12).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору у випадку дострокового припинення дії Договору або у випадку повернення Предмета Лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов'язаний передати Предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (пяти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні Лізингодавця.

Відповідно до п. 12.4 Договору у випадку, коли Лізингоодержувач не виконує обовязку щодо повернення Предмета Лізингу, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача сплатити нейстойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання Лізингоодержувача щодо повернення Предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з Графіком лізингових платежів.

Розмір неустойки за прострочення повернення предмету лізингу відповідно до розрахунку позивача, становить 486 482, 67 грн. (21 668,05/31*348*2), який відповідачами не оспорювався.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11. ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання. Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до змісту ст.526 ЦК України зобов"язання мають виконуватись належним чином.

Крім того, частина 2 статті 553 Цивільного кодексу України встановила, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази мають бути належними та допустимими, у розумінні ст.. 57-59 ЦПК України, при цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_4 про фальшивість Договору поруки, тому, що вона його не підписувала, апеляційний суд відхиляє, враховуючи положення ч.3 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлені ці обставини.

Оскільки рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 26.11.2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.07.15 року встановлено, що між ТОВ „ УніКредит Лізинг" та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був 06.09.2012 року був укладений Договір поруки №4098L12/00/SUR на забезпечення виконання зобов"язань ОСОБА_2 перед ТОВ„ УніКредит Лізинг" по Договору фінансового лізингу від 06.09.2012 року, повторному доказуванню ці обставин у даній справі не підлягають.

Крім того, апеляційний суд виходить з положень ст. 204 ЦПК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відхиливши клопотання відповідачів про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи для встановлення належності саме ОСОБА_4 підпису, вчиненому на Договорі поруки та клопотання про зупиненням провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України , апеляційний суд виходив з того, що предметом даного позову є неналежне виконання зобов"язань відповідачів за Договором фінансового лізингу та відповідно Договору поруки, а не визнання Договору поруки недійсним. Також судом враховано, що відповідач з позовом про недійсність Договору поруки у встановленому порядку не зверталась.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстави для його скасування з ухваленням нового рішення, відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: