Рішення № 55208078, 20.01.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/96/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Петришин Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1, третя особа: ПАТ «ОМЕГА Банк» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в січні 2014р. звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. в сумі 2289,30 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 18298 грн. 39 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28.12.2005р. між АКБ „ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 7565 дол. США, на строк з 28.12.2005р. по 27.12.2010р. із відсотковою ставкою у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п.8.1 даного договору за порушення терміну здійснення ануїтетних платежів та/або комісій за цим договором позичальник зобов'язався сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно договору факторингу №11 від 02.02.2012р. ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", відступило ТзОВ "Вердикт Фінанс" право грошової вимоги до боржників щодо заборгованості по кредитних договорах, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №004.24/064-ф. Відповідно до п. 2.2 даного договору з моменту відступлення клієнтом факторові права вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими факторові. Проте відповідач свої обов'язки за кредитним договором, згідно обумовленого графіку не виконує, припинив погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, чому позивач, відповідно до умов договору, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. в сумі 2289,30 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 18298 грн. 39 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. в сумі 2289,30 дол. США, що станом на 25.12.2013р. становить 18291 грн. 51 коп., в тому числі 110,92 дол. США, заборгованості по відсотках за період з травня 2013р. по грудень 2013р. та 2178,38 дол. США заборгованості по пені за період з серпня 2013р. по грудень 2013р. Зазначив, що згідно договору факторингу №11 від 02.02.2012р. ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", відступив ТзОВ "Вердикт Фінанс" право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. Згідно восьми платіжних доручень наданих Залізничним ВДВС ЛМУЮ щодо погашення відповідачем боргу за рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2011р. у справі №2-2225/11 за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, ОСОБА_1 сплатив на рахунок стягувача ПАТ "Сведбанк" 8000 грн. за період 2012-2013 рр., а щодо решти суми у розмірі 8148,12 грн., про яку вказує в своєму листі Залізничний ВДВС ЛМУЮ, то така залишилася на рахунку виконавчої служби і Залізничний ВДВС ЛМУЮ намагався її зарахувати на рахунок стягувача лише у 2014р. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2011р. у справі №2-2225/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сведбанк" 16148,12 грн. заборгованості по кредитному договору №004.24/064-ф від 28.12.2005р. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 17.12.2013р. старшого державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Драмбяна А.С. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2225/2011р., виданого 04.11.2011р. Залізничним районним судом м.Львова, так як ОСОБА_1 сплачено заборгованість в повному обсязі за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. в сумі 16148,12 грн. Між тим, 02.02.2012р. між ПАТ "Сведбанк" та ТзОВ "Вердикт Фінанс" було укладено договір факторингу №11, за яким ПАТ "Сведбанк" відступило ТзОВ "Вердикт Фінанс" право грошової вимоги з боржників за кредитними договорами, в тому числі і з ОСОБА_1 за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. Відповідач станом на сьогоднішній день жодних повідомлень ні від ТзОВ "Вердикт Фінанс" ні від ПАТ "Сведбанк" про укладення договору факторингу не отримував, а тому весь час продовжував сплачувати заборгованість перед законним кредитором ПАТ "Сведбанк". Вважає, що ТзОВ "Вердикт Фінанс" звернулося до суду з даним позовом вже після закінчення виконавчого провадження, а тому відповідач немає жодних зобов'язань перед ТзОВ "Вердикт Фінанс". Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи - ПАТ "ОМЕГА Банк" в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оглянувши справу №2-2225/11, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом, 28.12.2005р. ОСОБА_1 отримав у ПАТ "Сведбанк" грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 7565 дол. США, на строк з 28.12.2005р. по 27.12.2010р. із відсотковою ставкою у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, про що сторони уклали кредитний договір №004.24/064-ф від 28.12.2005р. та додаткові угоди до кредитного договору від 16.07.2007р. та від 26.12.2007р. /а.с.7, 11, 12/. Зокрема, згідно із п. 3.1.1 даного договору позичальник погодився здійснити погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення періодичних (ануїтетних) платежів у сумі 168 доларів США. Відповідно до п. 10.6 вказаного договору такий діє з моменту його підписання і до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2011р. у справі №2-2225/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сведбанк" 1526,40 дол. США, що в еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 04.10.2011р., становить 12165,41 грн. - заборгованості по кредиту, 147,68 дол. США, що в еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 04.10.2011р., становить 1177,01 грн. - заборгованості по відсотках, 2723,36 грн.- заборгованості по комісії, 6,42 грн. - пені по комісії, а всього 16148,12 грн. заборгованості по кредитному договору №004.24/064-ф від 28.12.2005р. Рішення суду набрало законної сили.

Отже, рішенням суду від 04.10.2011р. не було розірвано чи припинено дію кредитного договору і зазначена обставина відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 17.12.2013р. /а.с.124/ старшого державного виконавця Залізничний ВДВС ЛМУЮ Драмбяна А.С. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2225/2011р., виданого 04.11.2011р. Залізничним районним судом м.Львова, так як ОСОБА_1 сплачено, згідно пред'явлених квитанцій за №20 від 05.11.2013р., №324 від 20.11.2013р., №325 від 20.11.2013р., №35 від 30.01.2013р., №111 від 29.08.2013р., №133 від 30.07.2013р., №175 від 27.08.2013р., №76 від 08.08.2012р., №130 від 28.02.2013р., №589 від 20.11.2012р., №434 від 19.04.2013р., №179 від 26.06.2012р., №87 від 29.05.2012р., №329 від 24.09.2013р., №127 від 20.10.2012р., заборгованість в повному обсязі за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. в сумі 16148,12 грн. Постанова не оскаржувалася і набрала законної сили.

З ст. 512 ЦК України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтями 1077, 1082 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно договору факторингу №11 від 02.02.2012р. /а.с.21-32/ та акту прийому передачі Реєстру заборгованостей Боржників за договором факторингу №11 від 02.02.2012р. /а.с.122/, ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС -Комерцбанк", відступило ТзОВ "Вердикт Фінанс" право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р.

Відповідно до п. 2.2.3 даного договору з мементу відступлення клієнтом факторові прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржником щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов'язані із цим права, зокрема, право грошової вимоги щодо нарахованих та невиплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов"язкових платежів.

З повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання від 02.07.2013р. /а.с.203/ вбачається, що на адресу ОСОБА_1 надсилалася вимога ТзОВ "Вердикт Фінанс" про добровільну виплату заборгованості, шляхом перерахування суми боргу за реквізитами ТзОВ "Вердикт Фінанс" або передачі предмету забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача - ТзОВ "Вердикт Фінанс".

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.07.2013р., ОСОБА_1 отримав повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання - 06.07.2013р. /а.с.204/.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача, що ОСОБА_1 повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання не отримував, оскільки таке спростовується вищенаведеними доказами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2005 р. /а.с.218/, станом на 25.12.2013р. у відповідача за період з 02.02.2013р. до 25.12.2013р. утворилася заборгованість в сумі 2289,30 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 18291 грн. 51 коп., в тому числі 110,92 дол. США, заборгованості по відсотках за період з травня 2013р. по грудень 2013р. та 2178,38 дол. США заборгованості по пені за період з серпня 2013р. по грудень 2013р. Станом на 20.01.2015р. офіційний курс 1 долара складає 24,66 грн., однак представник позивача просить застосувати еквівалент у розмірі 7,99 грн., а тому загальна сума боргу у гривневому еквіваленті становить 18291 грн. 51 коп.

З вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідачем за період з травня 2012р. по травень 2013р. було сплачено 8000 грн., в тому числі 04.05.2012р. - 1000 грн., 26.06.2012р. - 1000 грн., 30.07.2012р. - 1000 грн., 30.08.2012р. - 1000 грн., 25.12.2012р.- 2000 грн., 15.02.2013р. - 1000 грн., 21.05.2013р.- 1000 грн.

Разом з тим, представник відповідача свого розрахунку заборгованості за кредитним договором не надав, а розрахунок представника позивача не оспорював.

З листа Залізничного ВДВС ЛМУЮ від 02.11.2015р. /а.с.166/ вбачається, що кошти в загальній сумі 8148,12грн., які були сплачені ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сведбанк" за платіжними дорученнями: №2696 від 27.04.2012р. - 1000 грн., №3265 від 22.06.2012р. - 1000 грн.; №3285 від 20.07.2012р. - 1000 грн.; №3418 від 20.08.2012р. - 1000 грн.; №2526 від 31.10.2012р. - 1000 грн.; №68 від 29.11.2012р. - 1000 грн.; №430 від 14.02.2013р. - 1000 грн.; №756 від 01.04.2013р. - 1000 грн.; №1436 від 27.11.2013р. - 281,27 грн. /а.с.173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181/, після перерахунку на відповідний розрахунковий рахунок ПАТ "Сведбанк" були повернуті банком на депозитний рахунок Залізничного ВДВС ЛМУЮ і станом на 02.11.2015р. вказана сума коштів перебуває на депозитному рахунку Залізничного ВДВС ЛМУЮ, оскільки ПАТ "Сведбанк" є ліквідованим, ухвала щодо заміни сторони стягувача у виконавчому документі із зазначенням рахунків для перерахування коштів у ВДВС не надходила.

З платіжних доручень /а.с.168, 170, 171, 172/ вбачається, що в період з серпня по листопад 2013р. ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сведбанк" сплачено 8000 грн., а саме 06.08.2013р. - 1000 грн., 04.09.2013р. - 5000 грн., 16.10.2013. - 1000 грн., 20.11.2013р. - 1000 грн., тобто ОСОБА_1 після отримання від ТзОВ "Вердикт Фінанс" повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання продовжував повертати заборгованість за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р. ПАТ "Сведбанк".

За наведеного, ОСОБА_1 порушив взяті на себе згідно кредитного договору, зобов'язання, зокрема не виконував умови кредитного договору №004.24/064-ф від 28.12.2005р., а відтак ТзОВ "Вердикт Фінанс" вправі вимагати від ОСОБА_1 відсотки за період з травня по грудень 2013р. та пеню за період з серпня по грудень 2013р. за вказаним кредитним договором.

За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов?язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонам домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору за порушення терміну здійснення ануїтетних платежів та/або комісій за цим договором позичальник зобов'язався сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема те, що відповідачем повністю погашено заборгованість у розмірі 16148,12 грн. за рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2011р., що підтверджується постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ від 17.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження, суд вважає, що оскільки відповідач не в повній мірі погасив заборгованість по відсотках за період з травня по грудень 2013р. та пені за період з серпня по грудень 2013р. за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005р., то з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ТзОВ "Вердикт Фінанс" заборгованість по відсотках у розмірі 110,92 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 886 грн. 25 коп. та зменшити розмір пені, а саме з ОСОБА_1 стягнути в користь ТзОВ "Вердикт Фінанс" 1000 дол. США пені, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 7990 грн., що буде відповідати принципам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України і ст.ст.11, 509, 526, 551, 611, 1048 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" заборгованість за кредитним договором №004.24/064-ф від 28.12.2005 р. в сумі 1110,92 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 8876 / вісім тисяч вісімсот сімдесят шість/ грн. 25 коп., в тому числі 110,92 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 886 грн. 25 коп., заборгованості по відсотках та 1000 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2013р. становить 7990 грн, заборгованості по пені.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" 229 грн. 40 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя: