Ухвала суду № 55207925, 21.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/6834/15ц Головуючий у 1 інстанції:

№ провадження 22ц/778/184/16 ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Онищенка Е.А.

ОСОБА_3

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, районна адміністрація Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.

У позовній заяві зазначала, що 12 червня 2015 року померла її мати ОСОБА_8

Після смерті матері позивача відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. Але приватний нотаріус повідомила про те, що позивач не зможе прийняти у спадщину вищевказану квартиру після померлої матері, оскільки дане житлове приміщення у лютому місяці 2014 року мати за життя подарувала відповідачу.

Позивач вважає цей договір дарування недійсним, оскільки володіє тими відомостями, що у вказаній квартирі ще за життя ОСОБА_8 була зареєстрована неповнолітня правнучка спадкодавця ОСОБА_9, що вказує на суттєві порушення з боку нотаріуса та органу опіки та піклування при укладенні цього правочину, а саме: на час укладення договору дарування у квартирі була зареєстрована неповнолітня правнука спадкодавця, то в неї не було права на вчинення правочину, тому як це суперечить правам та інтересам малолітньої дитини, а також моральним засадам суспільства, оскільки дитина доводиться їй правнучкою яка була членом сім'ї померлої.

Просила суд, посилаючись на норми ст. 203, 215, 392, 405, 1216. 1217, 1220, 1269 ЦК України, ст. 156 ЖК України, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, що у місті Запоріжжі, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в лютому 2014 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є законним представником малолітньої ОСОБА_9, а тому у неї відсутнє право на звернення до суду за захистом прав ОСОБА_9

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 12.06.2015 року померла ОСОБА_8, мати ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина. ОСОБА_10 в межах шестимісячного строку звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом.

За запитом приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, що 5 лютого 2014 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 квартиру № 46 у будинку № 167 у м. Запоріжжі. На час укладанні вказаного договору дарування у спірній квартирі з 4.10.2010 року була зареєстрована ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, права якої у біли порушені на думку позивача на час укладання договору.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» ст. ст.. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» підставою для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на користування яким, в разі використання його житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

З урахуванням того, що ОСОБА_8 не була матірю ОСОБА_9 або особою яка її замінює, то вона мала розпоряджатися належною на праві власності квартирою без попереднього дозволу органу опіки та піклування на проведення її відчуження.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема неповнолітні, якщо власник не є їх батьком або особою, яка його замінює.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що з вказаних підстав позивачем оспорюваний договір дарування не може бути визнаний недійсним, а сам договір дарування укладений з додержанням вимог зазначеного вище законодавства.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач звернулась до суду з позовом не як законний представник малолітньої ОСОБА_9, а як спадкоємець після померлої ОСОБА_8 не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки спірна квартира за наявності договору дарування не увійшла до спадкового майна, а самі підстави позову фактично свідчать про захист інтересів малолітньої дитини.

Крім того, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири є ОСОБА_9, згідно договору дарування від 3.12.2015 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: