Рішення № 55207894, 15.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 333/6067/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.

Провадження № 22-ц/778/432/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води),

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Концерн «МТМ» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову Концерн «МТМ» зазначав, що раніше звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Комунарським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ від 26.12.2014р. по суті заявлених вимог. Проте, ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2015р. судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4 було скасовано.

Відповідачі мешкають за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 60/125. Концерн «МТМ» є виконавцем послуг централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води). Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачам в межах опалювального сезону, а послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) - постійно. Відповідачі неналежним чином виконували свої зобов'язання по оплаті наданих послуг, внаслідок чого станом на 01.10.2015р. мають заборгованість за надані послуги в сумі 3 711,93 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01.01.2009 року по 01.10.2015 року в розмірі 3 711,93 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Концерн «МТМ» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дізнався про порушення своїх прав у 2011 році, що підтверджується численними зверненнями з заявами про видачу судових наказів про стягнення боргу з відповідачів, які в подальшому були скасовані. Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 25.08.2015 року, тому строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, сплив. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми боргу за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року повинні бути залишені без розгляду.

Що стосується заборгованості за період з серпня 2012 року по червень 2015 року, то відповідачам були надані послуги у вказаний період на суму 1 168,27 грн., за послуги було сплачено 1 257,76 грн. Отже, за даний період відповідачі не мають боргу, а навпаки мають переплату в сумі 89,49 грн. Позивачем не надано жодних доказів заборгованості відповідачів за надані послуги.

Проте, такі висновки суду суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи, тому з ними не можна погодитися з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності не впливає.

За положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію; плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відносини споживача та постачальника житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року та інш.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 13 цього ж Закону передбачена градація житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення, а пунктом 1 цієї статті визначені комунальні послуги, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Частиною 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

За нормами ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий обов'язок несе споживач теплової енергії також за вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя з 01.01.2009р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності, з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну.

Тобто, відносно квартири № АДРЕСА_1, в якій мешкають та зареєстровані відповідачі, Концерн «Міські теплові мережі» став виконавцем вказаних послуг з 01.01.2009 року (а.с. 9).

Як пояснили у засіданні апеляційного суду відповідачі, квартира № АДРЕСА_1 належить їм на праві власності.

У період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2015 року позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, послуги були оплачені частково, заборгованість станом на 01 жовтня 2015 року становить 3 711,93 грн. (а.с. 10, 40-41).

Факт надання послуг відповідачами визнано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у порушення вищезазначених норм права у період з 01.01.2009 року по 01.10.2015 року відповідачі не в повному обсязі сплачували кошти за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 711,93 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Також слід зазначити, що обставина пропуску позивачем строку позовної давності не має місця в даній справі, оскільки встановлено, що у жовтні 2011 року Концерн «Міські теплові мережі» звертався до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з січня 2009р. по вересень 2011р. включно.

Комунарським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ від 02.12.2011р. по суті заявлених вимог. Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2012р. судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості було скасовано (а.с. 39).

Ухвала про скасування судового наказу від 02.12.2011р. була отримана позивачем лише у листопаді 2015 року.

У грудні 2014 року Концерн «Міські теплові мережі» також звертався до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2011р. по жовтень 2014р. включно.

Судовий наказ по суті заявлених вимог було видано Комунарським районним судом м. Запоріжжя 26.12.2014р. Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2015р. судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4 було скасовано (а.с. 8).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що судовий захист права позивача на стягнення заборгованості може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання Концерном «МТМ» заяв про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Крім того, обґрунтовуючи позов Концерн «МТМ» зазначав, що відповідачі періодично сплачують заборгованість, так, з розрахунку заборгованості за період з 01.01.2009 року по 01.09.2015 року включно вбачається, що відповідачі здійснили оплату за надані послуги у березні 2009 року, листопаді 2010 року, січні, лютому, квітні, травні, липні, серпні, жовтні, грудні 2011 року, січні - грудні 2012 року, лютому, березні, травні, липні, вересні 2013 року, січні - травні, грудні 2014 року, січні - травні, вересні 2015 року.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, дії відповідачів з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності.

Вказані обставини дають підстави для висновку про переривання строку позовної давності, а тому цей строк не сплив на час пред'явлення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 511 грн. 56 коп. (243,60 грн. + 267,96 грн.). Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частках судовий збір по 255,78 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Комунарського району задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Концерну «Міські теплові мережі» (поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26031300042813, установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ: № 11030127, ІПН: 321214508249) суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в розмірі 3 711 (три тисячі сімсот одинадцять) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Концерну «Міські теплові мережі» (поточний рахунок № 26007301001951, установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ: № 11030127, ІПН: 321214508249) судовий збір по 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: