Ухвала суду № 55207892, 21.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №330/251/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Куценко О.О.

Провадження №22-ц/778/156/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс» та ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Еліна Плюс», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення , який згодом уточнили.

В обґрунтування позову зазначали, що вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, а саме в неналежному виконанні службових обов'язків щодо охорони життя здоров'я неповнолітньої внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора дитячого оздоровчого табору «Северянин» ТОВ «Еліна Плюс», неналежно виконуючи свої службові обов'язки та порушуючи вимоги ч.2 п.п.6.2, п.6 «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організації режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів» №23 від 26 квітня 1999 року, надав вказівку про встановлення двохярусних металевих ліжок в спальних кімнатах дитячого табору. 07 червня 2013 року в спальній кімнаті цього дитячого табору на голову малолітній ОСОБА_5 впала металева конструкція двоярусного ліжка. В результаті цього дитина отримала у сукупності тяжке тілесне ушкодження за ознакою незгладимого знівечення обличчя.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 позивачам спричинена моральна шкода, яку вони оцінюють в 150000 грн.

Враховуючи вищевикладене просили суд стягнути з ТОВ «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду завдану її малолітній дочці ОСОБА_5 в сумі 70000 грн.; завдану їй моральну шкоду в сумі 50000 грн. та на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду завдану її малолітній дочці ОСОБА_5 в сумі 70000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_4 завдану їй моральну в сумі 50000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_6 завдану йому моральну в сумі 30000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Еліна Плюс» на користь позивачів понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 2848,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ «Еліна Плюс» та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ТОВ «Еліна Плюс» задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Еліна Плюс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду завдану її малолітній дочці ОСОБА_5 в сумі 5000 грн.; позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ТОВ «Еліна Плюс» залишити без задоволення

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, займаючи посаду директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Северянин» ТОВ «ОСОБА_1 плюс», неналежно виконуючи свої службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок несумлінного до них ставлення, грубо порушуючи вимоги ч.2 п.п.62 п.6 «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" - (ДСанПіН 5.5.5.23-99), затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України № 23 від 26.04.1999 року, згідно яких забороняється обладнання спальних кімнат двоярусними ліжками в приміщеннях дитячих оздоровчих таборів, надав вказівку на обладнання кімнат для проживання дітей на першому та другому поверхах корпусу №3 ДЗОВ «Северянин», розташованому по вул. Коса Пересип, 108 в смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, металевими конструкціями для двоярусних ліжок, внаслідок чого 7 червня 2013 року, приблизно о 17 годині, малолітня ОСОБА_5, знаходячись в кімнаті №22, розташованій на другому поверсі корпусу №3 вказаної установи, отримала травму голови під час падіння на неї ліжка другого ярусу, внаслідок чого їй заподіяні тілесні ушкодження: садно правого ліктьового суглобу, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний, більше 6, але не більше 21 дня розлад здоров'я, а забійно-скальпована рана лобної області голови, що зажила з виникненням незгладимого рубця, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою незгладимого знівечення обличчя, які в сукупності спричинили тяжкі наслідки потерпілій.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року встановлено факт завдання малолітній ОСОБА_5 тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_3, тобто особою, яка вчинила злочин.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, іу їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, оскільки шкода позивачам була завдана з вини ОСОБА_3 під час знання службових обов'язків, як директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Северянин» ТОВ «ОСОБА_1 плюс», вона підлягає відшкодуванню відповідачем - ТОВ «ОСОБА_1 плюс».

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, як потерпіла від злочину малолітня ОСОБА_5 яка безпосередньо перенесла біль та страждання в результаті отриманих тілесних ушкоджень, так і її батьки, як члени сім'ї, мають право на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно врахував розяснення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", висновки акту амбулаторної судово-психологічної експертизи № 54-2015 та розумність і справедливість, стан здоров'я малолітньої ОСОБА_5, якій внаслідок злочину була спричинена шкода обличчю, а саме незгладиме знівечення обличчя, остання є дитиною,також суд правильно врахував час та зусилля позивачів для поновлення первісного стану.

Судова колегія погоджується з розміром відшкодування у сумі 70 000 грн. на користь неповнолітньої, 50 000 грн. на користь матері і 30000 на користь батька.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання скарги на те, що позивач ОСОБА_5 CO. не був визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження, а тому не набув правового статусу цивільного позивача та не має право вимоги, є необґрунтованими, оскільки йому злочином було спричинено моральну шкоду, який він уточнив та підтримав під час розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання скарг на не відповідність розміру відшкодування завданій шкоди спростовується наданими позивачами доказами.

Таким чином вказані та інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліна Плюс», ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2015 року по цій справі по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: