Рішення № 55206514, 26.01.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 3

Справа №303/7473/15-ц

2/303/237/16

Номер рядка стат. звіту - 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

26 січня 2016 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Камінського С.Е., при секретарі Федорці В.В., розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку, розташованого за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський район, с.Дерцен, вул. Ракоці, буд. 292, також просить стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.09.2014 року за позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, позов задоволено частково - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок №292 по вул. Ракоці в с.Дерцен Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 102,60 кв.м, житловою площею 51,70 кв.м та який на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, шляхом продажу вказаного предмета ПАТ КБ ПРИВАТБАНК. Позивач, посилається на те, що відповідності до ст.40 Закону України „Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Вказує на те, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК - іпотекодержатель, повідомляв відповідача про необхідність звільнення вказаного житлового будинку у добровільному порядку, що підтверджується письмовим повідомленням, однак відповідач не виселилася у добровільному порядку, а тому підлягають виселенню в судовому порядку. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просить зняти відповідачів з реєстрації за вказаною адресою.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася повторно, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ст.224 ЦПК України суд ухвалив прийняти заочне рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить наступного.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стр. 2 із 3

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.09.2014 року у справі за позовом ПАТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, позов задоволено частково - звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKАWGA0000000010 від 11 липня 2008 року укладеного між ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк) та ОСОБА_1 на суму 57 797,16 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом 18 296,14 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 10 484,46 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2 816,74 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 23 427,52 доларів США, а також штрафи відповідно до договору : штраф (фіксована частина) 21,06 доларів США, штраф (процентна складова) 2 751,24 доларів США : на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 липня 2008 року, який складається з: будинку №292 по вул.Ракоці, в с.Дерцен, Мукачівського району, Закарпатської області, загальною площею 102,60 кв.м, житловою площею 51,70 кв.м та який на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, шляхом продажу вказаного предмета (на підставі договору іпотеки №MKАWGA0000000010 від 11 липня 2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приват Банк (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними нормами ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39

Стр. 3 із 3

Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норми статті 109 ЖК УРСР.

Матеріалами справи встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому передбачених законом підстав для виселення відповідача із цього будинку без надання їй іншого постійного жила не вбачається.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-1049цс15 від 02.09.2015 року і є обовязковою для всіх судів України (ч.2 ст.214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Тому в задоволенні позову ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про виселення відповідача ОСОБА_1 із зазначеного житлового будинку необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.109 ЖК УРСР, ст.40 Закону України „Про іпотеку" та ст.ст. 10, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про виселення відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий С.Е. Камінський