Ухвала суду № 55205480, 13.01.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.01.2016

227/5793/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Корнєєва В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору № 50009080 від 27.05.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

27.10.2015 р. представник ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору № 50009080 від 27.05.2013 року з ОСОБА_2, ОСОБА_3. Ухвалою суду від 02.12.2015 року було відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

12.01.2016 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_4, який діє за довіренністю, яка була ним направлена рекомендованим листом 31.12.2015 року на адресу суду, про забезпечення позову.

В обгрунтування своєї заяви представник позивача зазначив, що Глов»як М.А. уклав з ТОВ « Порше мобіліті» кредитний договір № 50009080 від 27.05.2013 року,відповідно до якого отримав від позивача кредит у сумі 290306,96 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 35546,34 доларів США строком на 60 місяців на купівлю автомобіля, а Глов»як І.В. виступила по справі поручителем. В зв»язку із систематичним порушенням умов договору позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за зазначеним договором в розмірі 1258946,89 грн. Представник позивача вважає, що з огляду на систематичне порушення відповідачем ОСОБА_5»як М.А. своїх зобов»язань по договору, а також враховуючи недобросовісну поведінку, а саме неповернення в зазначений строк суми кредиту, необхідність повернення майна, що належить на праві власності позивачу в примусовому порядку, що вже призвело до значних матеріальних збитків позивача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднути або зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення з Глов»як М.А. та Глов»як І.В. заборгованості на суму 1258946,89 грн. та на підставі ч.1 ст.151 ЦПК України просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить Глов»як ОСОБА_6( місце реєстрації : 85000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків : НОМЕР_1) та Глов»як ОСОБА_7, і знаходиться у них або в інших осіб, в межах суми позовних вимог, що становить 1258946,89 грн.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно роз'яснень викладених у п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, представником позивача не надано будьяких відомостей, а також посилання та докази на підтвердження достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем також не надано доказів того, що відповідачі намагаються позбутися якимось чином свого майна або здійснюються дії щодо пошкодження належного ним майна з метою зменшення його вартості.

Проаналізувавши фактичні обставини по справі і характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявник не довів беззаперечними доказами наявність тих обставин, на підставі яких він просить суд вжити заходів до забезпечення позову і які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином, суд визнає, що реальної загрози невиконання відповідачем по цивільній справі можливого судового рішення і порушення матеріальних інтересів заявника немає, тому зазначена заява представника позивача задоволенню не підлягає.

Відповіднорішенню Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 рокуухвалу суду про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про забезпечення позову від 30.12.2015р. (вх. № 279/16вх від 12.01.2016р.) - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п»яти днів з дня її проголошення, а особи,які не були присутні під час її проголошення протягом п»яти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Суддя В.В. Корнєєва

30.12.2015 року