Рішення № 5520487, 12.05.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-1059/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Лугинець К.І., Дубіна Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 13.10.1996 року по 03.11.2008 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, був звільнений за статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв»язку з переходом на пенсію.

Його стаж роботи у вугільній промисловості на день звільнення з цієї шахти складає 30 років.

В зв»язку з тим, що з 01.10.1999 року він отримує пенсію, і звільнився з шахти у зв»язку з виходом на пенсію, то відповідач зобов»язаний сплатити йому одноразову допомогу, розмір якої складає 37415,43 грн. Виплату зазначеної допомоги відповідач здійснив йому 17.03.2009 року.

Оскільки відповідач не виплачував своєчасно йому допомогу, то 29.01.2009 року він звернувся до роботодавця із заявою про виплату йому одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні робітника підприємство, установа, організацію повинні провести остаточний розрахунок з робітником у день звільнення, якщо робітник не працював у день звільнення, то розрахунок проводиться наступного дня після вимоги працівника провести розрахунок. У день звільнення він не працював, 29.01.2009 року він звернувся до роботодавця з письмовою заявою, таким чином строк виплати йому одноразової допомоги – 30.01.2009 року.

У відповідності зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

В зв»язку з зазначеним з відповідача підлягає стягненню не його користь середній заробіток з 30.02.20089 року по 17.03.2009 року у розмірі 17784 грн., із розрахунку 555,75 *32, де 555,75 грн. – середньоденний заробіток згідно довідки, наданої відповідачем, 31 – кількість днів затримки розрахунку.

Також діями відповідача, пов»язаними з невиплатою своєчасно одноразової допомоги, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному:

Маючи право на отримання одноразової допомоги при звільненні в зв»язку з переходом на пенсію, це право не повинно порушуватися відповідачем за жодних підстав.

Але відповідач порушив його право. Крім того, йому не було відмовлено у виплаті, весь час після звільнення йому обіцяли провести виплату. Але він розуміє, що в разі пропуску тримісячного строку для звернення до суду, належні йому гроші він не отримає ніколи. І лише, коли він звернувся до суду, шахтою була проведена виплата. В зв»язку з цим, він душевно хвилювався, моральну шкоду він оцінює в 2000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в содове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгяд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що в період з 13.10.1996 року по 03.11.2008 року позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, був звільнений за статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв»язку з переходом на пенсію (а.с. 8-9).

Його стаж роботи у вугільній промисловості на день звільнення з цієї шахти складає 30 років.

В зв»язку з тим, що з 01.10.1999 року він отримує пенсію, і звільнився з шахти у зв»язку з виходом на пенсію, то відповідач зобов»язаний сплатити йому одноразову допомогу, розмір якої складає 37415,43 грн., що підтверджується наказом № 487 Д від 02.12.2008 року (а.с. 18).

Оскільки відповідач не виплачував своєчасно ОСОБА_1 допомогу, то 29.01.2009 року він звернувся до роботодавця із заявою про виплату йому одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію (а.с. 17).

Згідно довідці на а.с. відповідачем 13.03.2009 року на особовий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума в розмірі 500,00 грн., 17.03.2009 року – в розмірі 31728,12 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні робітника підприємство, установа, організацію повинні провести остаточний розрахунок з робітником у день звільнення, якщо робітник не працював у день звільнення, то розрахунок проводиться наступного дня після вимоги працівника провести розрахунок. У день звільнення він не працював, 29.01.2009 року він звернувся до роботодавця з письмовою заявою, таким чином строк виплати йому одноразової допомоги – 30.01.2009 року.

У відповідності зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, з відповідача ВАТ ВК «шахта «Красноармыйська-Захыдна № 1 на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто з 30.01.2009 року по 17.03.2009 року в розмірі 17784 грн. згідно наступного розрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із наступними змінами і доповненнями. В цьому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Згідно довідкам на а.с. такими місяцями є серпень 2008 року та вересень 2008 року.

Згідно п. 8 вищезазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

(8359,46 грн. + 8868,84 грн.) : 31 фактично відпрацювані робочі дні = 555,75 грн. – середньоденний заробіток позивача.

555,75 грн. х 32 робочих днів затримки розрахунку ( з 30.01.2009 року по 17.03.2009 року) = 17784 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в розмірі 17784 грн. згідно наведеного вище розрахунку. При цьому суд не бере до уваги ствердження представника відповіда про відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу своєчасно належних йому сум заробітної плати, оскільки відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2000 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 800,00 грн. за наступних підстав:

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з несвоєчасною виплатою позивачеві одноразової допомоги в зв»язку з виходом на пенсію позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в його душевних хвилюваннях, які він відчував внаслідок порушення відповідачем його права, що призвело до порушення нормального ритму його життя, потребувало від нього додаткових зусиль для організації життя.

Роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, принципи розумності та справедливості.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1% від суми задоволеного позову, але не менше 51,00 грн. – в частині вимог матеріального характеру, 8,50 грн. – в частині вимог немайнового характеру, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17784,00 грн. та 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. і 177,84 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: