Рішення № 55202402, 20.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/145/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 55 Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівЗахарової А. Ф. , Качана О. В. при секретаріШоколенко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління», за участю третіх осіб - міністерства оборони України, військового прокурора Черкаського гарнізону, про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким просила, у редакції заяви від 27.10.2015 про уточнення позовних вимог, стягнути з державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» на її користь 3760,36 грн. заборгованості із заробітної плати, 190419,36 грн. середнього заробітку за період часу з 30.09.2011 по 26.10.2015 та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала заступником директора з економічних питань, головним бухгалтером ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління» з 29.03.2007 по 31.12.2010. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.02.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління», справа №01/5026/333/2011 (вул. Одеська, 1, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 07848615). Позивачка звернулася до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання її кредитором. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів, якою ОСОБА_6 визнано кредитором боржника на суму 134240,52 грн. Дана сума складається з 85159,93 грн. заборгованості з виплати заробітної плати за період часу з серпня 2008 року по грудень 2010 року, 30840,00 грн. середнього заробітку за не виплату заробітної плати при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України за період часу з 01.01.2011 по 29.08.2011; 11198,17 грн. - компенсація втрати доходу з невиплаченої заробітної плати станом на 01.05.2011; 3589,39 грн. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з невиплаченої заробітної плати; 3452,26 грн., як такі, що підлягають до задоволення у четверту чергу. Між відповідачем та кредиторами у справі про банкрутство ДП «ЧБМУ» 01.11.2011 укладена мирова угода, однак 18.03.2014 вона була розірвана з підстав невиконання боржником своїх зобов'язань. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 визнано несплаченими ОСОБА_6 кошти в сумі 7212,62 грн., та підтверджено її право на отримання цієї суми від боржника, з яких надалі підлягають виплаті 3760, 36 грн. у другу чергу, а 3452,00 грн. - у четверту. Крім того, своїми діями та бездіяльністю відповідач завдав позивачці моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000,00 грн. Указані обставини стали фактичними підставами для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.11.2015 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивачки 3760,36 грн. заборгованості по заробітній платі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 190419,36 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду у вказаній частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог, а в решті рішення суду - залишити без змін. В обґрунтування вказала, що на її користь слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки у аспекті положень ст. 117 КЗпП України у разі вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь працівника, що має місце у даному випадку, з роботодавця належить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суд першої інстанції, посилаючись на наявність судових рішень про той самий предмет позову, не врахував, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.10.2011 стягнуто на користь позивачки середній заробіток за інший період часу - з 01.01.2011 по 29.09.2011; ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 - стягнуто не середній заробіток, а включено його суму до реєстру вимог кредиторів. Крім того, цю суму розраховано за інший період часу - з 01.01.2011 по 29.08.2011.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, враховуючи правову позицію представника відповідача, який заперечує проти законності рішення суду першої інстанції щодо усіх позовних вимог, заявлених у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 3760,36 грн. суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що дані кошти є заборгованістю підприємства по заробітній платі перед позивачкою, отже підлягають до стягнення.

Відмовляючи у задоволенні позову стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки, суд першої інстанції виходив із того, що наявні чинні судові рішення, якими вже стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто нарахування коштів відповідно до ст. 117 КЗпП України вже здійснено. Саме по собі невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду, згідно якої у нього наявний обов'язок виплатити позивачці заробітну плату, внаслідок чого залишилась невиплаченою частина визнаної судом суми заборгованості перед позивачкою, не є підставою для застосування положень ст. 117 КЗпП України. Також суд відмовив у стягненні моральної шкоди через безпідставність вимог.

Однак повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 у справі про банкрутство ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління» визнано кредиторські вимоги ОСОБА_6 на суму 134240,52 грн., з яких 130788,26 грн. віднесено до другої черги, 3 452 грн. підзвітних сум - до четвертої черги погашення.

Одночасно з цим, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.10.2011 на користь позивачки стягнуто з ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління» заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за дні щорічної відпустки, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та моральну шкоду, всього на суму 123 125,75 грн.

Указане рішення виконане повністю, що вбачається з постанови державного виконавця від 17.10.2012, якою виконавче провадження з його примусового виконання на підставі п.8 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» було закрито в зв'язку з його повним фактичним виконанням.

Чинною наразі ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.06.2015 у справі про банкрутство ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління» визнано несплаченими ОСОБА_6 відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 кошти у сумі 7212,62 грн. та підтверджено її право на отримання цієї суми від боржника, з яких надалі підлягають до виплати: 3760,36 грн. у другу чергу та 3452,26 грн. у четверту чергу.

Зі змісту вищевказаної ухвали господарського суду та з інших матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 визнано кредитором другої черги на загальну суму 130 788,26 грн., з яких 99 947,49 грн. заробітної плати та 30 840,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, вимоги щодо стягнення заробітної плати у сумі 99947,49 грн. складаються з заборгованості із виплати заробітної плати за період з серпня 2008 по грудень 2010 року на суму 85159,93 грн., компенсації втрати доходу 11198,17 грн. за період з 01.07.2008 року по 01.05.2011 та 3% річних на суму 3589,39 грн.

З матеріалів даної справи достовірно вбачається той факт, що всього боржником на користь ОСОБА_6 після винесення ухвали господарського суду Черкаської області від 02.09.2011 року було виплачено кошти в розмірі 127 027, 90 грн.

Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство ухвалою господарського суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Однак, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати, господарський суд Черкаської області в своїй ухвалі від 22.06.2015 прийшов до висновку, що кошти в розмірі 127 027,90 грн., які отримала ОСОБА_6 від підприємства в рахунок погашення заборгованості, спрямовані саме на погашення її кредиторських вимог по виплаті заборгованості по заробітній платі на загальну суму 99 947,49 грн. Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що борг підприємства перед позивачкою по виплаті їй заробітної плати відсутній.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з відповідача на її користь 3760,36 грн. в рахунок відшкодування невиплаченої їй при звільненні заробітної плати є законними та в повній мірі обґрунтованими.

Вказані позивачкою кошти в сумі 3760,36 грн., право на отримання яких від боржника на користь ОСОБА_6 підтверджено ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.06.2015, підлягають до погашення у справі про банкрутство, тому задоволення даного позову в порядку цивільного судочинства призведе до подвійного стягнення з боржника цієї ж суми коштів за різними судовими рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що, оскільки кошти в сумі 3 760,36 грн. не є заборгованістю по заробітній платі підприємства перед позивачкою в момент її звільнення, як стверджує ОСОБА_6, відповідно, її вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні є незаконними та належним чином не обґрунтованими, тому не підлягають до задоволення.

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При цьому колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги, так як у випадку встановлення неправильності застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що має місце у даній справі, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.11.2015 слід скасувати у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди за безпідставністю вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління», за участю третіх осіб - міністерства оборони України, військового прокурора Черкаського гарнізону, про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :