Рішення № 55201266, 21.01.2016, Харківський районний суд Харківської області

21.01.16

Справа № 635/10703/14-ц

Провадження № 2/635/93/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді СавченкаД.М.,

при секретареві судового засідання Журавльовій Є.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача 1 ОСОБА_3,

представника відповідача 1 ОСОБА_4,

представника Служби у справах дітей Харківської РДА ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання права власності на частину житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (відповідач 1), ОСОБА_6 (відповідач 2), ОСОБА_7 (відповідач 3), треті особи Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Подольох, вул. Лісна, 30, зареєстрованих на праві власності на імя ОСОБА_8, померлого 27 лютого 2014 року, в порядку створення спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 29.07.2000 року між нею, ОСОБА_9 (шлюбне прізвище ОСОБА_8), та ОСОБА_8 укладений шлюб.

У період подружнього життя в інтересах їх сімї між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 укладений договір довічного утримання, внаслідок якого житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Харківський район, с. Подольох, вул. Лісна, буд. 30, став обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

23.07.2003 р. шлюб між позивачкою та ОСОБА_8 розірвано.

27 лютого 2014 року ОСОБА_8 помер.

Після смерті колишнього чоловіка позивач звернулась до нотаріальної контори з питання виділу подружньої половинної частки у майні, набутому за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_8, але отримала розяснення щодо неможливості оформлення її права в безспірному порядку, тому за захистом свого права змушена звернутись до суду.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем 1 надано клопотання про застосування строків позовної давності та відмову у позові, в обґрунтування якого зазначено, що статтею 72 СК України передбачено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, у той же час після розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_8 і до предявлення даного позову минуло більше 10 років (а.с. 95, 96).

Відповідач 1 та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у клопотанні про застосування строків позовної давності, просили у позові відмовити. Додатково пояснили, що ОСОБА_3 користується спірним будинком більше 10 років, дбає про його утримання та сплату комунальних платежів. З листа нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності незрозуміло, з яких підстав відмовлено, постанова нотаріуса відсутня; позовні вимоги порушують права неповнолітнього сина позивача та ОСОБА_8 ОСОБА_7. Проти того, що спірний будинок придбано під час шлюбу позивача з ОСОБА_8, не заперечували.

Відповідач 2 та відповідач 3 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у звязку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Представник Служби у справах дітей Харківської РДА у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Представником Першої ДНК Харківського району надано заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 47).

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 з 29.07.2000 по 28.05.2003, коли шлюб було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова (а.с. 9, 67), від шлюбу мають сина ОСОБА_7 (а.с. 4).

Під час шлюбу з позивачем ОСОБА_8 придбано у власність на підставі Договору довічного утримання від 11.09.2001, укладеного з ОСОБА_10, спірний жилий будинок з надвірними спорудами, договір зареєстровано у БТІ 19.09.2001 (а.с. 27, 28).

Належність ОСОБА_8 спірного житлового будинку підтверджується також листом КП «Харківське районне БТІ» від 17.09.2014 (а.с. 3).

ОСОБА_8 помер 27 лютого 2014 року, що убачається зі Свідоцтва про смерть від 16.04.2014 (а.с. 7).

Після його смерті із заявами про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку звернулись ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, дружина померлого ОСОБА_3 та мати померлого ОСОБА_6, що підтверджується листом Першої ДНК Харківського району від 28.01.2015 (а.с. 46).

Листом від 05.06.2014 Першої ДНК Харківського району позивачеві рекомендовано звернутися до суду з приводу виділу подружньої половинної частки у майні, набутому під час шлюбу з ОСОБА_8, оскільки виділ подружньої частки у майні, набутому під час шлюбу, колишньому подружжю в безспірному порядку не передбачено ст. 71 Закону України «Про нотаріат» (а.с. 11).

Згідно з технічним паспортом на спірний житловий будинок, самовільні прибудови на території домоволодіння відсутні (а.с. 126-130).

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя врегульовано статтею 60 СК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки спірний будинок придбано у власність ОСОБА_8 під час шлюбу з позивачем, вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, проти чого не заперечували відповідач 1 та її представник у судовому засіданні.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки суду не надано доказів домовленості між позивачем і ОСОБА_8 щодо іншого розподілу спільного майна, спірне майно підлягає поділу між колишнім подружжям на засадах рівності їх часток.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 1 на пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом з огляду на таке.

Питання застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, врегульовано статтею 72 СК України, частиною 2 якої визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коди один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Аналогічним чином початок перебігу строку позовної давності врегульовано частиною 1 статті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, строк позовної давності обчислюється від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як зазначила позивач, про неможливість документального оформлення своїх прав на спірний будинок в позасудовому порядку вона дізналася з листа нотаріуса від 05.06.2014, у звязку з чим саме з цієї дати для позивача розпочався перебіг трирічного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом; відповідно, посилання відповідача 1 на те, що трирічний строк позовної давності в даному випадку повинен обчислюватися з дня розірвання шлюбу між позивачем і ОСОБА_8, є необґрунтованим.

Інші доводи відповідача 1 не мають правового значення для вирішення спору.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на половину спірного житлового будинку.

Керуючись ст.ст. 60, 68, 70, 71 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання права власності на частину житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Подольох, вул. Лісна, 30, зареєстрованого на праві власності на імя ОСОБА_8, померлого 27 лютого 2014 року, в порядку створення спільної сумісної власності подружжя.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко