Рішення № 55201110, 21.12.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 643/17797/15-ц

Провадження № 2/643/6563/15

21.12.2015 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Малихіна О.Р.

при секретарі - Воловод К.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі судового засідання цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Інтерграндкапітал» про захист прав споживачів і визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів,

встановив:

Позивач просить визнати договір майнового лізингу №805191 з додатками від 24.03.2015 року недійсним, стягнути з відповідача на його користь сплачені за даним договором кошти в сумі 147000,00 грив., сплачену комісію в сумі 920,00 грив., а також 5000,00 грив. моральної шкоди.

Вказує, що 24.03.2015 році він звернувся до відповідача для укладення договору майнового лізингу на Skoda Oktavia. Усно йому було запропоновано сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 42000,00 грив. на рахунок відповідача після чого з ним буде укладений договір лізингу і протягом декілька днів відповідач передасть йому предмет лізингу в користування. В той же день він сплатив на рахунок відповідача 42000,00 грив. і з ним був укладений договір лізингу, за яким відповідач взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність і передати його йому у користування на умовах, передбачених договором. Однак предмет лізингу йому не надали і усно запропонували сплатити ще 105000,00 грив., тобто половину вартості предмету лізингу. Він сплатив вказану суму, але предмет лізингу йому так і не отримав і в подальшому предмет лізингу йому не був переданий.

Вважає, що відповідач ввів його в оману, не розяснив призначення платежу в 42000,00 грив., який виявися вартістю фінансування, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору, не надав йому до підписання договір для ознайомлення з ним, не надав достовірної інформації про істотні умови договору та спонукав його підписати договір швидше, мотивує тим, що на нього чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Також відповідач ввів його в оману з приводу того, що той має право надання послуг з майнового лізингу, оскільки він не мав права укладати такий договорі тому, що не має права надавати такі фінансові послуги.

Діями відповідача завдана йому моральна шкода, оскільки йому причинили шкоду в сумі 147000,00 грив. він дуже переживав і хвилювався, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач про дату і час розгляду справи повідомлений повісткою. Але в судове засідання не зявився. Заяв про перенос розгляду справи або про розгляд справи за його відсутністю відповідач до суду не подав. Зі згоди позивача суд розглянув справу в заочному судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлене наступне.

24.03.2015 року між позивачем і відповідачем був укладений договір майнового лізингу №805191 з додатками, згідно якому предметом лізингу є: Skoda Oktavia.

В той же день позивач сплатив на рахунок відповідача 42000,00 грив., що підтверджується квитанцією про сплату, а 06.04.2015 року позивач сплатив ще 105000,00 грив., що також підтверджується квитанцією про сплату.

Відповідно до умов договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, зазначений у специфікації, що є додатком № 4 до договору, у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором.

Але умови договору відповідач не виконав і до теперішнього часу предмет лізингу позивачу не передав.

Крім того, відповідач ввів позивача в оману тим, що він має право на надання таких фінансових послуг.

Згідно ч.5 п.1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до п. 4 ст. 5 цього ж закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно п. 2.1 частини 2 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: {Абзац перший пункту 2.1 глави 2 в редакції Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 819 (20712-08 ) від 03.07.2008}

1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів;

2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини;

3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої

Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1 до Положення № 21);

4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи. {Пункт 2.1 глави 2 доповнено підпунктом "5" згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 819 ( 20712-08) від 03.07.2008}

У разі прийняття Нацкомфінпослуг рішення щодо видачі юридичній особі Довідки не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття такого рішення оформлюється Довідка та вноситься інформація про юридичну особу до Реєстру.

На офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відсутня будь-яка інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал», а в Переліку осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги станом на 01.07.2015 відсутнє ТОВ «Інтерграндкапітал» ЕДРПОУ 31660673. Тобто Відповідач не отримував дозвільного документу, а саме довідки на право займатися лізинговою діяльністю.

Суд вважає, що ТОВ ««Інтерграндкапітал» ввела позивача в оману з приводу того, що має право надання послуг з майнового лізингу та фактично не мала права укладати даний договір.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦКУ правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Метою ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору. А умови договору майнового лізингу в свою чергу не можуть суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється та включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом), обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Тобто Позивач не знав раніше, що відповідач виконує свою діяльність незаконно, не отримавши не це обов'язкової довідки на право займатися лізинговою діяльністю. А Відповідач в свою чергу ввів позивача в оману щодо наявності права виконувати умови договору та надавати транспорті засоби у лізинг.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З урахуванням наведеного суд задовольняє позов і визнає договір недійсним, а також стягує з відповідача на користь позивача сплачені ним суми.

Оскільки позивач поніс витрати в сумі 920,00 грив. на сплату комісії банку за перерахування на рахунок позивача вказаних сум, то суд стягує і вказану суму.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач також просить стягнути з відповідача і моральну шкоду в сумі 5000,00 грив.. Але суд відмовляє в задоволенні позову в цієї частині, тому що позивач не надав суду належних доказів того, що йому була завдані моральні страждання і маральна шкода.

Твердження позивача про те, що він втратив нормальні життєві звязки і змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, ні чим не підтверджується.

Суд також стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумах 487,20 грив. і 1479,20 грив., оскільки позов складається з вимог немайнового і майнового характеру, а позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір майнового лізингу №805191 з додатками від 24.03.2015 року недійсним.

Стягнути з ТОВ «Інтерграндкапітал» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 147000,00 грив., сплачену комісію в сумі 920,00 грив..

В задоволенні позову в іншої частині відмовити.

Стягнути ТОВ «Інтерграндкапітал» на користь держави судовий збір в сумі 1965,40 грив..

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області позивачем, якщо він брав участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а якщо не брав участь в судовому засіданні, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення суду.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання його копії може подати до районного суду заяву про перегляд заочного рішення.

Суддя: