Вирок № 55200487, 25.01.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4926/15-к

Номер провадження 1-кп/623/32/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Винниченка П.П.,

суддів: Адамова І.М.,

Одарюка М.П.,

з участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Чекирди О.С.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області

кримінальне провадження № 42015220750000094 від 23 лютого 2015 року про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Володарка Володарського району Київської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має одну неповнолітню дитину, водія автовзводу 1 автомобільної роти військової частини польова пошта В5912, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України,

В С Т А Н О В И В :

1 серпня 2014 року Дарницьким районним військовим комісаріатом м. Києва ОСОБА_3 призваний на військову службу у Збройні Сили України.

Наказом командира військової частини польова пошта В5912 №3 від 01.08.2014 року ОСОБА_3 призначений на посаду водія автовзводу 1 автомобільної роти військової частини польова пошта В5912, в якій і проходить військову службу до цього часу, має військове звання - солдат.

У подальшому, згідно наказу командира військової частини А1352 №198 від 03.09.2014 року, солдат ОСОБА_3 прибув у відрядження до вказаної військової частини для виконання завдань з охорони, оборони та супроводження військового вантажу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 2003 року - особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14 січня 2015 року, який затверджено Законом України № 113-VІІІ від 15 січня 2015 року, оголошено проведення у 2015 році часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб.

Згідно покладених на солдата ОСОБА_3 обов'язків, останній відповідає за перевезення на закріпленому за ним автомобілі «Мерседес-Бенц» в/н НОМЕР_2 військових вантажів, а також за обслуговування та підтримання у справному стані даного транспортного засобу.

31 липня 2015 року для виконання поставленого завдання по перевезенню вантажу до пункту призначення, солдату ОСОБА_3 на заправному пункті військової частини А1352 було видано військове майно - дизельне паливо, шляхом заправлення повного баку ввіреного йому автомобіля «Мерседес-Бенц» в/н НОМЕР_2.

Згідно положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року військовим майном є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна окрім іншого належать і пально-мастильні матеріали. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства України, у серпні 2015 року солдат ОСОБА_3 вирішив стати на злочинний шлях та незаконно збагатитися за рахунок держави шляхом привласнення та подальшої реалізації ввіреного йому військового майна військової частини А1352, яка дислокується по вул. Арсенальній, 1 у м. Балаклія Харківської області.

З цією метою, солдат ОСОБА_3, розуміючи, що він систематично виконує завдання по перевезенню вантажів на ввіреному йому автомобілі із військової частини А1352 до зони проведення антитерористичної операції та для вказаних цілей йому виділяється військове майно - дизельне паливо, та безпосередньо 31 липня 2015 року для виконання поставленого завдання він отримав на заправному пункті військової частини А1352 військове майно - дизельне паливо, шляхом заправлення повного баку ввіреного йому автомобіля «Мерседес-Бенц» в/н НОМЕР_2. Після чого солдат ОСОБА_3 запропонував громадянину ОСОБА_4 реалізувати вказане військове майно-дизельне паливо, об'ємом 300 літрів, за грошову винагороду в сумі 4200 грн. При цьому, солдат ОСОБА_3 попередньо домовився про зустріч із громадянином ОСОБА_4 5 серпня 2015 року, на 603 кілометрі траси Київ-Харків-Довжанський поблизу залізничної зупинки Закомільське Ізюмського району Харківської області.

У подальшому, солдат ОСОБА_3, близько 4 години ранку 5 серпня 2015 року, керуючи вказаним автомобілем «Мерседес-Бенц» виїхав у відрядження до м. Артемівськ Донецької області для перевезення вантажу. Повертаючись із відрядження, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на привласнення ввіреного військового майна, солдат ОСОБА_3, не доїжджаючи до м. Балаклія Харківської області, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц» з'їхав до лісосмуги у раніше оговореному із ОСОБА_4 місці, де очікував останнього з метою реалізації йому військового майна.

Цього ж дня, 5 серпня 2015 року, близько 19.00 години, знаходячись у лісосмузі на 603 кілометрі траси Київ-Харків-Довжанський поблизу залізничної зупинки Закомільське Ізюмського району Харківської області, солдат ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем військової частини польова пошта В5912 та відрядженим до військової частини А1352, діючи в умовах особливого періоду та реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, з метою особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності шляхом привласнення військового майна - дизельного палива у кількості 140 літрів, отримав від громадянина ОСОБА_4 раніше оговорені грошові кошти у сумі 4200 грн. та за допомогою гумового шланга здійснив злив 140 літрів із баку закріпленого за ним автомобіля «Мерседес-Бенц» в/н НОМЕР_2 у каністри громадянина ОСОБА_4, який в свою чергу брав участь у проведенні негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки та якому працівниками правоохоронних органів було доручено безпосереднє виконання контрольованої закупки дизельного пального, тим самим солдат ОСОБА_3 привласнив ввірене йому військове майно та розпорядився ним на власний розсуд. Вартість 140 літрів дизельного пального складає 2639, 00 грн.

Відразу після цього, зазначені злочинні дії солдата ОСОБА_3 були припиненні співробітниками Служби безпеки України та Військової служби правопорядку.

При цьому, солдат ОСОБА_3 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме викрадення та реалізації решти військового майна - дизельного палива у кількості 160 літрів з автомобіля КАМАЗ в/н НОМЕР_3, який закріплений за військовослужбовцем військової частини польова пошта В5912 ОСОБА_5 з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв'язку із затриманням останнього працівниками правоохоронних органів безпосередньо під час вчинення злочину. Вартість 160 літрів дизельного пального, складає 3016,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України, визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчинених ним злочинів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 410 КК України - привласнення іншого військового майна в умовах особливого періоду, крім воєнного стану ; та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України - незакінчений замах на викрадення іншого військового майна в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання, роботи та служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочинів та активно сприяв встановленню істини по справі, матеріальну шкоду, завдану злочином, відшкодовано в ході досудового розслідування, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

Враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, давши оцінку тому, що тяжких наслідків від діяння ОСОБА_6 не настало, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 можливо призначити покарання за незакінчений злочин на підставі ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 410 КК України.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання, з застосуванням ст. 69 КК України та ст. 75 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання із зобов`язаннями, передбаченими ст. 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі за проведення судових експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_3

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України та призначити покарання :

-за ч. 3 ст. 410 КК України - 5 років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 410 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 4 роки позбавлення волі;

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 /пяти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3. від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку, не виїздити на постійне проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміни місця роботи, навчання або проживання, періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, змінити на особисте зобов`язання звільнивши з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта для проведення судово-хімічної експертизи в сумі 3231 грн. 55 коп. на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУ НП в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Витрати на залучення експерта для судово-товарознавчої експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Проф.. М.С.Бокаріуса в сумі 369, 00 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази: грошові кошти 4200 грн. номіналом по 200 гривень у кількості 21 штук, які передано на відповідальне зберігання до каси фінансового відділу Управління СБ України в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2 - повернути слідчому підрозділу, який супроводжував слідчі дії для подальшого повернення власнику;

мобільний телефон марки «Samsung», моделі Е1200, серійний номер НОМЕР_4, який має IMEI:НОМЕР_5, мобільний телефон марки «Highscreen», записну книжку жовто-блакитного кольору, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Харківського гарнізону за адресою: м. Харків, вул.Клочківська, 228-ж - повернути власнику ОСОБА_3; змиви з лодонь та пальців рук ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, а також контрольний зразок вати, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Харківського гарнізону за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228-ж - знищити; пластикову каністру об`ємом 10 літрів, автомобіль марки «Мерседес-Бенц» із військовим номером НОМЕР_2, які передано на зберігання до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку за адресою: м. Харків, пл.Руднєва, 6 - передати військовій частині А1352, яка дислокується по вул. Арсенальній, 1 у м. Балаклія Харківської області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: П.П.Винниченко

Судді: І.М.Адамов

М.П.Одарюк