Ухвала суду № 55199842, 20.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді: ОСОБА_1,

суддів Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Шептицька С.С.,

з участю прокурора - Грицака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області на рішення Дубенського міськрайонного суду від 02 листопада 2015 року у справі за позовом Рівненського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лісовик» до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки лісового фонду шляхом знесення обєкта самовільного будівництва,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 02 листопада 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено за безпідставністю вимог.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим за невідповідності висновків фактичним обставинам справи, перший заступник прокурора Рівненської області оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на невірний висновок суду першої інстанції про те, що на земельній ділянці, переданій ОСОБА_2 вже знаходилась капітальна споруда. Такий висновок суд зробив на підставі довідки Майданівської сільської ради № 509 від 26 грудня 2014 року, пояснень директора КП «Архітектор» та пояснень відповідача без врахування інших доказів, а саме: договору від 11 травня 2012 року між Дубенською РДА та ОСОБА_2 про довгострокове тимчасове користування лісами, де в положеннях розділу 2 зазначено, що лісова ділянка передається без об»єктів інфраструктури, не має особливостей, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; акту приймання-передачі від 11.05.2012р. який свідчить, що на земельній ділянці площею 1 га, яка знаходиться у кварталі 58, виділі 16, в межах урочища ОСОБА_3 на території Майданської сільської ради Дубенського району і передана ОСОБА_2 в довгострокове користування, розташована штучна водойма площею 0,4 га, будь-які обєкти нерухомості на ній відсутні. Звертає увагу на рішення апеляційного суду Рівненської області від 16.07.2014р., котрим відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудований дачний будинок, з тих мотивів, що будинок зведений на ділянці, яка не призначена для цієї мети. Встановлений судовим рішенням факт самочинного будівництва місцевий суд залишив поза увагою. Відповідно до листа управління Держземагенства у Дубенському районі № 02-33-569 від 24.03.2014 року станом на 29.12.2012 року земельні ділянки із земель ССВК «Лісовик» ОСОБА_2 не надавались і на території сільської ради земельних ділянок за ОСОБА_2 не обліковується. Судом не враховано вимоги ст.376 ЦК України та ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Доводить, що будинок відповідачем збудований самочинно, а не реконструйований, та вказує на технічний паспорт від 21.10.2013 року, виготовлений на імя ОСОБА_2, за яким будівництво здійснене у 2008 році. Заперечує посилання місцевого суду на лист Майданської сільської ради № 509 від 26.12.2014р., відповідно до якого в урочищі ОСОБА_3 на території Майданської сільської ради Дубенського

______________

Справа № 559/3687/15-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_3

Провадження № 22-ц 787/34/2016 Суддя-доповідач ОСОБА_1

району, починаючи з 1990 року знаходився фундамент будівлі з напівзруйнованими стінами, а також аналогічну інформацію КП «Архітектор» та стверджує, що такі дані мають підтверджуватися записами у погосподарських книгах відповідної сільської ради, а Майданською сільською радою таких відомостей не надано. Покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено: відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-РВ № 000248 від 24 грудня 2001 року спеціалізованому сільськогосподарському виробничому кооперативу «Лісовик» в постійне користування передано 1182,8 га землі для ведення лісового господарства на території Майданської сільської ради Дубенського району(а.с.19-20).

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації № 203 від 25 квітня 2013 року з метою використання корисних властивостей лісів суб»єктами господарювання фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 виділено лісову ділянку, площею 1 га, у довгострокове тимчасове користування строком на 15 років на території ССВК «Лісовик» Дубенського району для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях(а.с.8).

На підставі цього розпорядження 11 травня 2012 року між Дубенською районною державною адміністрацією, ССВК «Лісовик» та ОСОБА_2, як фізичною особою, укладено договір на довгострокове тимчасове користування лісами, згідно якого ОСОБА_2 виділена земельна ділянка із земель лісогосподарського призначення, площею 1 га, у кварталі 58, виділі 16, в межах урочища ОСОБА_3 на території земель Майданської сільської ради, які відповідно до Державного акту перебувають у постійному користування ССВК «Лісовик» (а.с. 9-13).

Договір зареєстровано в Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 22 травня 2012 року за № 20.

Спір між сторонами виник з приводу самочинного будівництва ОСОБА_2 на відведеній йому у користування земельній ділянці капітальної будівлі - дачного будиночку загальною площею 55 м.кв.

У листопаді 2014 року Рівненським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах Рівненської обласної державної адміністрації та ССВК «Лісовик» подано до суду позов до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки лісового фонду шляхом знесення об»єкта самочинного будівництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 липня 2014 року встановлено факт самочинного будівництва ОСОБА_2 дачного будинку, площею 55 м.кв. на земельній ділянці, відведеній йому у тимчасове користування.

Відмовляючи у задоволенні позову про знесення обєкта нерухомості, суд першої інстанції виходив із того, що постійний користувач земельної ділянки ССВК «Лісовик» заперечує проти знесення самочинно збудованого дачного будинку, а сукупністю доказів у справі підтверджено, що самочинне будівництво відповідач здійснив на місці напівзруйнованого будинку, 70-х років ХХ ст. забудови.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" судам роз'яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Отже, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України № 6-180цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-137цс14 від 17 грудня 2014 року.

Відповідно до рішення апеляційного суду Рівненської області від 16.07.2014р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудований дачний будинок, з тих мотивів, що будинок зведений на ділянці, яка не призначена для цієї мети.

Судом достовірно встановлено, що постійним користувачем земельної ділянки, на якій самочинно збудований дачний будинок, є спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Лісовик».

ССВК «Лісовик» заперечив проти знесення спірного дачного будинку та подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позовних вимог, заявлених в інтересах кооперативу прокурором.

Обгрунтовуючи заяву про відмову від позову, ССВК «Лісовик» зазначив, шо земельна ділянка , яка передана відповідно до договору від 11 травня 2012 року в тимчасове користування ОСОБА_2 не заліснена, спірний дачний будинок зведений на місці старого фундаменту і в даний час використовується в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях, жодним чином не перешкоджає веденню лісового господарства(а.с.79,80).

Рішенням загальних зборів членів ССВК «Лісовик» від 12.05.2015 року дозволено ОСОБА_2 провести окультурення спірної будівлі дачного будиночка без набуття права власності на неї (а.с.141).

Згідно довідки Майданської сільської ради Дубенського району № 509 від 26.12.2014 року, фундамент будинку і його стіни були збудовані до семидесятих років ХХ століття (а.с. 71).

У пунктах 22,24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України" (про правовий режим самочинного будівництва), судам роз»яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З огляду на вищевказані обставини та норми закону, колегія суддів приходить до думки, що прокуратурою не доведено яким чином порушені права постійного костистувача земельної ділянки - ССВК «Лісовик» в результаті здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах ССВК «Лісовик» про знесення самочинно збудованого дачного будинку, прокуратурою не врахована думка ССВК «Лісовик» про потребу у використанні дачного будинку, а тому, на думку колегії суддів, знесення спірного будинку не забезпечить справедливий захист інтересів постійного користувача земельної ділянки.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ зясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обовязку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна скарга містить доводи про факт здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва дачного будинку.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо знесення самочинно збудованого об»єкта нерухомості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 02 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_1

Судді : підпис ОСОБА_4

підпис ОСОБА_5

Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_1