Ухвала суду № 55196478, 18.12.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9327/15-ц

Провадження № 2/369/3938/15

УХВАЛА

Іменем України

18.12.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

за участю секретаря: Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю будинку та визнання майна спільною сумісною власністю, набутого подружжям під час шлюбу, розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю будинку та визнання майна спільною сумісною власністю, набутого подружжям під час шлюбу, розподіл майна подружжя.

02.11.2015 року заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, де просив вжити заходи по забезпеченню позову, забезпечити позов у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю будинку та визнання майна спільною сумісною власністю, набутого подружжям під час шлюбу, розподіл майна подружжя, а саме: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 Б, м. Київ, та транспортний засіб: державний номер НОМЕР_1, модель: mazda 6 в межах позовних вимог на момент подання позовної заяви у розмірі 3990500,00 грн. (три мільйони дев'ятсот девяносто тисяч пятсот гривень 00 копійок) та на інше рухоме і нерухоме його майно у випадку їх існування, яке буде виявлено в ході виконавчого провадження з виконання ухвали суду про забезпечення позову: заборонити вчиняти будь-які дії з майном на яке буде накладено арешт.

Свої вимоги мотивував тим, що він ОСОБА_1 вважає, що незабезпечення позову може утруднити виконання рішення про стягнення коштів, якщо відповідач здійснить його відчуження. Крім того, є всі підстави вважати, що в ході розгляду справи відповідач може відчужити належне йому майно щоб уникнути цивільно-правової відповідальності.

Заявник ОСОБА_1 просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 Б, м. Київ, та транспортний засіб: державний номер НОМЕР_1, модель: mazda 6, що зареєстровані на імя ОСОБА_2 та на інше рухоме і нерухоме майно відповідача у випадку їх існування в межах позовних вимог на момент подання позовної заяви у розмірі 3990500 грн. (три мільйони дев'ятсот девяносто тисяч пятсот гривень 00 копійок).

Заявник зазначає, що спір між сторонами має майновий характер, заявлені вимоги про стягнення з відповідача значної суми коштів, вид забезпечення позову не обмежує права власника на користування своїм майном, спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову буде гарантією захисту прав позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою осіб,які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.

Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали та обставини справи, доводи викладені у заяві заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову, суддя не вбачає підстав для задоволення вищезазначеної заяви на даній стадії судового процесу, оскільки не надано доказів, які підтверджують, щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 Б, м. Київ, та на транспортний засіб: державний номер НОМЕР_1, модель: mazda 6 та на інше рухоме і нерухоме майно відповідача у випадку їх існування в межах позовних вимог на момент подання позовної заяви у розмірі 3990500 грн. (три мільйони дев'ятсот девяносто тисяч пятсот гривень 00 копійок) і що ОСОБА_2 має намір відчужити спірне майно, а також не обґрунтовано необхідність застосування обраного заявником виду забезпечення позову.

У матеріалах справи не міститься доказів, кому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 Б, м. Київ, так як у даному випадку відповідно до законодавства безспірним доказом права власності на нерухоме майно є витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, строк дії якої, станом на розгляд заяви, складає не більше 3 місяців.

Окрім того, суд важає, вимоги заявника про накладення арешту на вказане майно та на транспортний засіб: державний номер НОМЕР_1, модель: mazda 6, є передчасною, так як відсутні докази, які підтверджують право власності вищевказаного майна та автомобіля на теперішній час за будь-якою особою, крім того доказів що на даний час є загроза розпорядженням вказаним майном ОСОБА_2 також не надано.

Враховуючи вищевикладене, з врахуванням також того, що зазначені у заяві підстави для обрання виду забезпечення позову, не дають можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Проте, заявник чи його представник вправі повторно звернутися з даною заявою до суду після надання доказів, які підтверджують належність ОСОБА_2 на праві власності спірної квартири та транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю будинку та визнання майна спільною сумісною власністю, набутого подружжям під час шлюбу, розподіл майна подружжя відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Волчко А.Я.