Рішення № 55195969, 21.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2764/14-ц

Провадження № 22-ц/779/12/2016

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - Косівська міська рада, про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, а також за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Косівської міської ради, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_6, про визнання рішення міської ради та свідоцтв про право власності на нерухоме майно незаконними, визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 частини автомобіля «Таврія», за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Косівського районного суду від 09 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - Косівська міська рада, про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона є дружиною покійного ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті останнього відкрилася спадщина на майно, а саме - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Свідоцтва про право власності від 31.10.2012 року позивачці ОСОБА_2 належить 1/2 частина вказаного будинку, як частка у праві спільної сумісної власності подружжя. Інша 1/2 частина цього будинковолодіння належить спадкоємцям за законом, а саме: згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2012 року ОСОБА_2 належить 2/3 часток від 1/2 частини, а відповідачу ОСОБА_3 - 1/3 частка від 1/2 частини будинковолодіння.

Посилаючись на непорозуміння з ОСОБА_3 з приводу користування спільним майном, на підставі ч.1 ст.364 ЦК України ОСОБА_2 просила суд: виділити їй в натурі у власність 1/2 частину та 2/3 часток від 1/2 частини будинковолодіння з господарськими

будівлями і спорудами (АДРЕСА_1); припинити право спільної часткової власності на спірне будинковолодіння (том-1, а.с.3-4).

20 квітня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказала, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи відповідачці ОСОБА_4 виділити 1/3 частку від 1/2 частини будинковолодіння технічно неможливо, а тому ОСОБА_2 просила суд: визнати за нею право власності на 1/3 частку від 1/2 частини спірного будинковолодіння, що становить 17/100 частки; припинити за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку від 1/2 частини спірного будинковолодіння, що становить 17/100 частки; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/3 частку від 1/2 частини спірного будинковолодіння, що становить 17/100 частки в розмірі 27 775 грн. (том-1, а.с.143)

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Косівської міської ради, третя особа на стороні відповідачів -державний нотаріус ОСОБА_6, про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно незаконними,про визнання недійсним договору про зміну розміру часток у спадщину, про визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом (том-1, а.с.96-101)з визнанням за нею 1/2частки на спірний будинок.

Позов ОСОБА_4 обгрунтовувала тим, що вона є онукою та спадкоємцем за законом покійного ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказала, що крім неї спадкоємцями за законом є дружина покійного - ОСОБА_2 та онучка - ОСОБА_5.

У січні 2003 року ОСОБА_4 звернулася до Косівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадкове майно. У спадкове майно на її думку входили: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,1879 га, відведена для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1; житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 та земельна ділянка для обслуговування цього будинку; грошовий вклад.

У липні 2014 року ОСОБА_4 отримала у Косівській районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.07.2014 року №812 , у якому зазначено, що спадщина, на яку видано дане свідоцтво складається з 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських споруд, який належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Косівською міською радою 25.01.2007 року на підставі рішення цієї ж ради від 28.04.2004 року № 90.

При цьому згідно свідоцтва частка ОСОБА_4 у спадковому майні складає 1/3 частку від 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, а інші 2/3 частки від 1/2 частини будинковолодіння успадкувала ОСОБА_2 на підставі ст.529 ЦК України та відповідно до договору про зміну часток у спадщині від 31.10.2002 НОМЕР_3.

Вважаючи порушеними свої права спадкоємця щодо решти спадкового майна, у листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Косівської державної нотаріальної контори із письмовою заявою, в якій повідомила про повний склад спадкового майна, на яке вона претендує як спадкоємець та яке не включено державним нотаріусом до складу спадщини.

Листом від 06 грудня нотаріальна контора відмовила ОСОБА_4 усунути допущені порушення, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_4 також вказала, що на момент смерті діда - ОСОБА_8 будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м.Косів належало останньому на підставі договору дарування від 13.12.1960 року, тому цей будинок не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому набуття ним права власності згідно свідоцтва про право власності від 25.01.2007 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Косівської міської ради від 28.04.2004 року - об'єктивно неможливе, тому вказане рішення міської ради на свідоцтво є незаконними та підлягають скасуванню.

На підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2007 року державним нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 31.10.2012 року було видано свідоцтво про право на власності на 1/2 частину у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а також укладено договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про зміну часток у спадщині та видано на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки від 1/2 частини будинковолодіння.

Посилаючись на порушення своїх прав як спадкоємця за законом після смерті діда ОСОБА_8 із врахуванням доповнених позовних вимог ОСОБА_4 просила:поновити строк позовної давності; визнати недійсним та скасувати рішення Косівської міської ради від 28.04.2004 року №90 про визнання за ОСОБА_8 права власності на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 в м.Косів Івано-Франківської області; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_8 Косівською міською радою від 25.01.2007 року; визнати недійсним договір про зміну часток у спадщині, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 31.10.2012 року НОМЕР_3; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 31.10.2012 року НОМЕР_1, видане Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 про належність останній як пережившій дружині ОСОБА_8 1/2 (одної другої) частини у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (будинковолодіння з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1); визнати за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1879 га., яка за життя була відведена ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд і знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2012 року НОМЕР_5, виданого Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, в частині визначення розміру часток у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, шляхом визначення за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку і господарських споруд і знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові; внести зміни до свідоцтва про право спадщини за законом від 18.07.2014 року №812, виданого Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4, в частині визначення розміру часток у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, шляхом визначення за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку і господарських споруд і знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові;

Рішенням Косівського районного суду від 09 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку від 1/2 частини житлового будинку та господарський будівель і споруд, що становить 17/100 частки.

Припинено за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частки від 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що становить 17/100 частки.

Стягнуто з депозитного рахунку суду на користь ОСОБА_4 матеріальну компенсацію в розмірі 27 775 грн., сплачену ОСОБА_10 30.06.2015 року згідно квитанції №173 у відділенні ощадбанку Івано-Франківської філії №10008 за належну їй 1/3 частки від 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, Косівських район, м.Косів, АДРЕСА_1.

В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Косівської міської ради, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_6, про визнання рішення міської ради та свідоцтв про право власності на нерухоме майно незаконними, визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, - відмовлено.

Стороною ОСОБА_4 на дане рішення подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неправильне та неповне встановлення обставин у справі.

Апелянт вказала, що суд відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, не взяв до уваги, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 в м.Косові на час смерті ОСОБА_11 належав йому на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 13.12.1960 року. У матеріалах справи відсутні докази про те, що з часу прийняття будинку у дар ОСОБА_8 у встановленому прядку отримав дозвіл на перебудову житлового будинку та відповідну технічну документацію, на що посилається суд першої інстанції. Участь дружини покійного - ОСОБА_8 у будівництві господарських будівель і споруд не може бути підставою для набуття нею права власності на 1/2 частину будинковолодіння. В цілому представник апелянта вважає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував фактичних обставин справи та дійшов помилкового висновку про те, що спірний спадковий будинок по АДРЕСА_1 в м.Косові є спільною сумісною власністю подружжя (покійного ОСОБА_11 та його дружини - ОСОБА_2).

У зв'язку з наведеним, на думку апелянта, суд ухвалив помилкове рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Третя особа в судове засідання не з»явилася.

Відповідач ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що спір між сторонами виник з приводу прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (том-1,а.с.10)

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 є дружиною покійного ОСОБА_8 (том-1, а.с.181).

ОСОБА_12 та ОСОБА_5 є онучками покійного ОСОБА_8 (том-1, а.с. 66-68,162,163;169,173).

Згідно ст.529 ЦК УРСР (в ред. 1963р.,чинній на час відкриття спадщини -09.08.2002р.), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

На підставі ст.529 ЦК УРСР (1963р.) та у зв'язку із смертю до відкриття спадщини (1988р.) синів спадкодавця - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (том-1, а.с.164,172) - онучки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також дружина ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8

Матеріалами справи також встановлено, що 20.05.1994 року ОСОБА_8 склав заповіт, згідно якого житловий будинок по АДРЕСА_2 в м.Косові та земельну ділянку біля будинку заповів ОСОБА_5 (том-1, а.с.191). Вказане майно ОСОБА_5 отримала згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2012 року (том-1, а.с.208). Дана обставина сторонами спору не заперечується. Вимог щодо даного об»єкту сторони не заявляють.

Відповідно до ст.537 ЦК УРСР (1963р.), частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в

заповіті не передбачено інше.

Встановлено, що на момент смерті покійному ОСОБА_8 окрім вищевказаного заповіданого майна належали:

домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, що складається з одного дерев'яного будинку, критого гонтою та сараю, згідно договору дарування від 13.12.1960 року (том-1, а.с.75,76)

- земельна ділянка, площею 0,1879 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові для обслуговування житлового будинку і господарський будівель, ведення підсобного господарства, згідно Державного акта на право приватної власності на землю від 09.10.2000 року виданого на ім.»я ОСОБА_11 (том-1, а.с.77)

- грошові вклади в Косівському відділенні Державного ощадного банку України на суму 1428 грн. та 482 грн. (том-1, а.с.227).

Таким чином, вказане спадкове майно (крім заповіданого) підлягало поділу між трьома спадкоємцями (дружиною та двома онуками) за правилами ст.529 ЦК УРСР - в рівних частках.

04 січня 2003 року ОСОБА_4 у порядку ст.549 ЦК УРСР (1963р.) звернулась до Косівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда - ОСОБА_8, а 05 лютого 2003 року - із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину (том-1, а.с.71,160,174).

22 січня 2003 року до Косівської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 із заявою при прийняття спадщини за заповітом, а саме житлового будинку по АДРЕСА_2. Вказане майно ОСОБА_5 отримала згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2012 року (том-1, а.с.166,208).

06 листопада 2006 року до Косівської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій зазначила, що житловий будинок і земельна ділянка, що знаходяться в м.Косові по АДРЕСА_2 та грошові вклади є особистою власністю покійного ОСОБА_8, а житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться в м. Косові по АДРЕСА_1 є її з покійним чоловіком спільною власністю (том-1,а.с.178).

Також 06 листопада 2006 року ОСОБА_2 подала до Косівської державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться у АДРЕСА_1, які придбані нею та покійним чоловіком під час шлюбу (том-1,а.с.182).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 - 2.1. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

31 жовтня 2012 року ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Косівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. В заяві зазначив, що ОСОБА_5 не заперечує щодо вимог дружини померлого - ОСОБА_2 про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя щодо житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 (том-1, а.с.192).

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності НОМЕР_1, згідно якого остання є пережившою дружиною покійного ОСОБА_8, якій належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться у м.Косові по АДРЕСА_1 і належить покійному ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Косівською міською радою 25.01.2007 року на підставі рішення цієї ж ради від 28.04.2004 року №90.

Будинок був зареєстрований в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 26.01.2007 року за №374 в книзі №3 (том-1, а.с.204).

31 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_15, було укладено договір про зміну розміру часток у спадщині НОМЕР_3.

За змістом п.1 даного договору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 по 1/3 частці кожній.

Спадкове майно складається з :

- 2/6 частин житлового будинку, що знаходиться в м.Косові по АДРЕСА_1;

- 2/6 частин земельної ділянки площею 0,1879 га, що знаходиться в м.Косові по АДРЕСА_1;

- 2/3 грошових вкладів на суму 1273 грн. 57 коп.

У відповідності до ст.1267 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вирішили змінити розмір визначених у п.1 цього договору часток спадкового майна і визначити їх в ідеальних і реальних частках:

- ОСОБА_5 - 66/1000 часток, що відповідає грошовим вкладам на суму 1273 грн.57 коп.;

- ОСОБА_2 - 934/1000 часток, що відповідає 2/6 частин житлового будинку, що знаходиться в м.Косові по АДРЕСА_1; та 2/6 частин земельної ділянки площею 0,1879 га за тією ж адресою (том-1, а.с.194).

31 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 Косівська районна державна нотаріальна контора видала Свідоцтво про право спадщину за законом НОМЕР_5 на 2/3 частки від 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 в м.Косові.

За змістом даного свідоцтва на підставі ст.529 ЦК УРСР та відповідно до договору про зміну розміру часток у спадщині від 31.10.2012 року НОМЕР_3, спадкоємцем зазначеного майна ОСОБА_11 є його:дружина ОСОБА_2 - до 2/3 часток; онука ОСОБА_3 - до 1/3 частки.

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Косівською міською радою 25.01.2007 року на підставі рішення цієї ж ради 28.04.2004 року.

Житловий будинок дерев'яний, житловою площею 32,2 кв.м., загальною площею - 60,4 кв.м.; господарські будівлі і споруди -літня кухня, гараж, сарай, вбиральня, криниця.

Також у свідоцтві зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку від ? частини житлового будинку ще не видано ОСОБА_3 (том-1, а.с.73).

18 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 Косівська районна державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право на спадщину за законом № 812 на 1/3 частку від 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 в м.Косові (том-1, а.с.74).

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з визнання того, що за час проживання подружжя ОСОБА_2 з 1985 року спірне спадкове майно істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або обох, оскільки подружжям було добудовано будинок, літню кухню,гараж і т.п., що вбачається з висновку експерта. Тому суд вважав спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя з рівними частками.

Суд вирішив визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку від 1/2 частини житлового будинку та господарський будівель і споруд, що становить 17/100 частки. Припинити за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частки від 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що становить 17/100 частки та стягнути з депозитного рахунку суду на користь ОСОБА_4 матеріальну компенсацію в розмірі 27 775 грн., сплачену ОСОБА_10 30.06.2015 року згідно квитанції №173 у відділенні ощадбанку Івано-Франківської філії №10008 за належну їй 1/3 частки від 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, Косівських район, м.Косів, АДРЕСА_1.

Разом з тим, вирішуючи спір суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 первинно зверталася з вимогами про виділення їй в натурі у власність ? та 2/3 часток від ? частки спільного майна та просила припинити її право спільної часткової власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди на підставі ст.ст.364,367 ЦК України.

Тоді як заявою від 20.04.2015 року про збільшення позовних вимог вже в ході судового розгляду, ОСОБА_2 змінила підстави позову та просила суд про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку від ? частини житлового будинку, що становить 17/100 частки та про припинення за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частку від ? частини житлового будинку, що становить 17/100 та про стягнення грошової компенсації на користь останньої в сумі 27775,00 грн.

Згідно ст.364 ЦКУ співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

А згідно ст.367 цього Кодексу майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Припинення права спільної часткової власності врегульовано ст.365ЦКУ, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї

Суд постановляє рішення про припинення права особи на

частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем

вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Вирішуючи наведені позовні вимоги, суд припустився процесуального порушення, оскільки залишив поза увагою позовні вимоги про виділення ОСОБА_2 у власність ? та 2/3 часток від ? частки в натурі спільного майна та про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, при цьому одночасно вирішив вимоги за ст.364 ЦКУ та ст.365 ЦКУ, тоді як вони є взаємовиключними і одночасно застосовані бути не можуть.

Як зазначив Верховний суд України в ухвалі від 17 лютого 2010 р. у справі № 6-6248св09, звертає на себе увагу ототожнення деякими судами положень статей 364 та 365 ЦК, зокрема одночасне застосування вказаних норм до правовідносин припинення права на частку у спільному майні. Ці норми є різними за своєю правовою природою. Першою з них регулюється питання добровільного припинення спільної часткової власності на вимогу власника, що бажає реалізувати право на виділ своєї частки; іншою ж нормою регулюються правовідносини щодо припинення на вимогу інших співвласників майна права особи на частку в спільній власності за відсутності на це її згоди й бажання, тобто примусово, а тому одночасне їх застосування за позовом однієї особи є помилковим, оскільки - ст. 364, так і ст. 365 ЦК України - є взаємовиключними .

Крім того, вирішуючи вимогу ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_4 , суд не звернув увагу на те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною.

Так Верховний Суд України висловив свою позицію із зазначеного питання в ухвалі Верховного Суду України від 23 червня 2010 р. у справі № 6-22505св09; постанова від 16 січня 2012 р. у справі № 6-81цс11), зокрема, що із змісту норми ст. 365 ЦК випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365. ЦК, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. . Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Як вбачається з копії сторінки паспорту ОСОБА_4 (а.с. 67) остання зареєстрована за адресою: м.Косів, АДРЕСА_1, Івано-Франківська область. Тоді як судом взагалі не досліджувалось питання - чи припинення права власності на частку ОСОБА_4 не завдасть їй істотної шкоди, з огляду на місце її реєстрації. Такий висновок суду свідчить про неправильне застосування статті 365 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 28.04.2004 року № 90 та свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_8 Косівською міською радою від 25.01.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до діючого на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) законодавства (Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб від 13.12.1995 року) ОСОБА_2 не мала правових заборон оформити право власності на спірне будинковолодіння померлого спадкодавця та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на його ім'я.

Суд також дійшов висновку, що будівництво (розбудова) спірного будинку було здійснено на відведеній в установленому порядку земельній ділянці, однак він не був прийнятий в експлуатацію. На момент смерті спадкодавця ОСОБА_8 право власності на нього у встановленому порядку не було оформлене, правовстановлюючі документи були відсутні. Відтак за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво є незавершеним.

Суд зазначив, що ОСОБА_8 помер до завершення ним будівництва, тому його права і обов'язки як забудовника (у даному випадку - обов'язок у встановленому законом порядку здати жилий будинок в експлуатацію) увійшли до складу спадщини. Тому дружина покійного ОСОБА_2 правомірно звернулась до виконавчого комітету Косівської міської ради із заявою про введення в експлуатацію житлового будинку, а також правомірно отримала на імя покійного чоловіка свідоцтво про право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Разом з тим, аналізуючи обставини справи, суд першої інстанції в рішенні робить суперечливі висновки щодо статусу спірного спадкового майна та підстави його виникнення. Визнаючи, що об»єктом спадкування є майнові права на незавершене будівництво, суд одночасно визнає правомірним оформлення права на померлу особу і визнає даний об»єкт спадковим майном. Суд зазначає, що подружжям здійснено розбудову будинку за адресою АДРЕСА_1 в м.Косові, не вказуючи на підставі яких доказів він прийшов до такого висновку.

Натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо приналежності будинку до спільного майна подружжя, будівництва чи розбудови будинку подружжям. А з огляду на зміст Державного акту про право власності на землю від 27.08.2004 року за № НОМЕР_2(а.с.77) земельна ділянка, що знаходиться біля спірного будинку видана померлому ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, а не для будівництва спірного будинку.

Крім того, як вбачається з Акту про введення в експлуатацію спірного будинку, розпочато будівництво в 2003 році, а закінчено у 2004 році, тобто після смерті спадкодавця. Зазначені обставини не спростував в судовому засіданні представник позивача за первинним позовом. А пояснення про спільне зі спадкодавцем будівництво будинку не підтверджується матеріалами справи, з огляду на наявність договору дарування будинку від 1960 року.

Не ґрунтується на законі і висновок суду, що відповідно до діючого на час відкриття спадщини законодавства ОСОБА_2 не мала правових заборон оформити право власності на ім»я покійного чоловіка.

За змістом ст.ст.25,30 ЦКУ здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У справі відсутні будь-які об»єктивні докази щодо розбудови, перебудови чи прибудови до спірного будинку покійним ОСОБА_8 та подружжям ОСОБА_8 в цілому. Тоді як існування договору дарування ОСОБА_16 синові ОСОБА_8 13.12.1960 року спірного будинку та сараю не спростовано.

Враховуючи, що за відсутності доказів у справі, які підтверджують правовий статус спірного будинку як завершеного будівництвом нового будинку та спільного майна подружжя ОСОБА_8, обґрунтованими є вимоги позивачки ОСОБА_4 щодо того, що в силу прийняття зазначених вище правовстановлюючих актів - рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 28.04.2004 року № 90 та свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_8 Косівською міською радою від 25.01.2007 року, її право як спадкоємиці першої черги порушено. Відповідно, вони не можуть залишатися в силі.

З цих же підстав слід визнати недійсним і Свідоцтво про право власності від 31.10.2012 року НОМЕР_1, видане Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 про належність останній як пережившій дружині ОСОБА_8 1/2 (одної другої) частини у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (будинковолодіння з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1).

Обґрунтованими є і вимоги ОСОБА_4 щодо визнання недійсним договору про зміну часток у спадщині від 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_15, № НОМЕР_3.

Згідно ст.1267 ЦКУ частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно абзацу першого пункту 228 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зміна розміру частки у спадщині проводиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, до видачі свідоцтв про право на спадщину. У разі недосягнення згоди зміна розміру часток здійснюється у судовому порядку.

Разом з тим, спадщина відкрилася в даному випадку до введення в дію Цивільного кодексу 2003 року, відповідно, підлягало застосуванню законодавство, що врегульовує питання спадщини на час її відкриття.

Згідно ст. 1300 ЦКУ за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст.1301 ЦКУ свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимоги скарги щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2012 року НОМЕР_5, виданого Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, в частині визначення розміру часток у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, шляхом визначення за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку і господарських споруд і знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові та внесення зміни до свідоцтва про право спадщину за законом від 18.07.2014 року №812, виданого Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4, в частині визначення розміру часток у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, шляхом визначення за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку і господарських споруд і знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові не підлягають до задоволення з огляду на відсутність підстав для внесення таких змін та визнання недійсними правовстановлюючих документів щодо спірного будинку.

Таким чином, на момент смерті покійному ОСОБА_8, окрім заповіданого майна, належали: домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, що складається з одного дерев'яного будинку, критого гонтою та сараю, згідно договору дарування від 13.12.1960 року (том-1, а.с.75,76) та земельна ділянка, площею 0,1879 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові для обслуговування житлового будинку і господарський будівель, ведення підсобного господарства, згідно Державного акта на право приватної власності на землю від 09.10.2000 року (том-1, а.с.77) .

Вказане спадкове майно підлягало поділу між трьома спадкоємцями (дружиною та двома онуками) за правилами ст.529 ЦК УРСР - в рівних частках.

Тому слід визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по 1/3 частки за кожною та право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,1879 га., що знаходиться в м.Косові по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області по 1/3 частки за кожною.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що згідно договору дарування від 13.12.1960 року ОСОБА_11 було подаровано дерев»яний будинок, вкритий гонтою та сарай , а згідно представленого поверхового плану спірного будинку площа без добудованих приміщень складає 32,2 м.кв. Земельна ділянка, площею 0,1879 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Косові для обслуговування житлового будинку і господарський будівель, ведення підсобного господарства, належала ОСОБА_11 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 09.10.2000 року за № НОМЕР_2 в реєстрі.

Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена права звертатися до суду як спадкоємець після смерті чоловіка та один з подружжя щодо визнання права на здійснені покращення до даного будинку, прибудови та інші допоміжні приміщення, якщо такі були здійснені та збудовані за час шлюбу з ОСОБА_8 з представленням відповідних доказів у встановленому порядку.

Тому зазначені Свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.10.2012 року НОМЕР_5 та Свідоцтво про право спадщину за законом від 18.07.2014 року № 812 підлягають скасуванню та визнанню недійсними з наведеної підстави.

В частині вимоги про визнання права власності на автомобіль «Таврія» слід зазначити, що оскільки сторона подаючи заяву про залишення даної вимоги без розгляду не подала заяву про відмову від скарги в цій частині, така вимога підлягає оцінці. В задоволенні даної вимоги слід відмовити, так як доказів про наявність такого спадкового майна в матеріалах справи немає і таких не представила сторона апелянта.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому в силу ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первинного позову та про часткове задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення Косівського районного суду від 09 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - Косівська міська рада, про виділення їй в натурі у власність ? та 2/3 часток від ? частки спільного майна,припинення права спільної часткової власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку від ? частини житлового будинку, що становить 17/100 частки та про припинення за ОСОБА_17 права власності на 1/3 частку від ? частини житлового будинку, що становить 17/100, про стягнення грошової компенсації на користь останньої в сумі 27775,00 грн. відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 28.04.2004 року № 90 про затвердження Акту введення в експлуатацію житлового будинку в АДРЕСА_1 на ОСОБА_11;

визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, будинок по АДРЕСА_1 в м.Косів, видане на ім'я ОСОБА_8 виконавчим комітетом Косівської міської ради від 25.01.2007 року;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 31.10.2012 року № НОМЕР_1, видане Косівською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1);

визнати недійсним договір про зміну часток у спадщині від 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 № НОМЕР_3;

визнати недійсними та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.10.2012 року за № НОМЕР_4 видане ОСОБА_2 на 2/3 частки від ? частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсними та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.07.2014 року за № 812 видане ОСОБА_3 на 1/3 частки від 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на житловий будинок, загальною площею 32,2 кв.м. та сарай, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по 1/3 частки за кожною та право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1879 га., що знаходиться в м.Косові по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області по 1/3 частки за кожною.

В решті вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Л.В. Василишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій