Рішення № 55195897, 22.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/384/15-ц

Провадження № 22-ц/779/36/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Черніївської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання свідоцтва про право власності на жилий будинок таким, що не встановлює права власності на нерухомість, скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 15 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що у 1976 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5 З 1979 року була зареєстрована та фактично проживає по АДРЕСА_1 У цьому будинку також проживали батько чоловіка ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 Вказане господарство відносилось до суспільної групи - колгоспний двір.

Чоловік позивачки помер у 1996 році, а свекор - у 2009 році. Після смерті останнього ОСОБА_2 дізналась, що згідно Свідоцтва про право власності на жилий будинок від 20.02.1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради № 52 від 23.03.1988 року, жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, в цілому належить ОСОБА_6

Позивач вказала, що у рішенні виконкому Тисменицької районної ради № 52 від 23.03.1988 року не міститься прізвище ОСОБА_6, тобто вищевказане свідоцтво видано виконавчим комітетом Черніївської сільської ради на ім'я ОСОБА_6 безпідставно.

Із врахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд визнати вказане свідоцтво таким, що не встановлює права власності ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію права власності.

Рішенням Тисменицького районного суду від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення суду подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Представник апелянта вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ч.3 ст.61 ЦПК України та взято до уваги обставини, встановлені рішенням Тисменицького районного суду від 23.04.2013 року. Судом поверхнево досліджено вказане рішення суду, оскільки підставою подання позовної заяви у попередній справі (№0915/646/12) були норми ЦК України, що регулюють спадкове право і спір стосувався порушених спадкових прав ОСОБА_2

В даному ж випадку предметом спору є невизнання та оспорення відповідачем та третьою особою права власності позивача на частину спірного житлового будинку по АДРЕСА_1. Представник апелянта вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено суттєві обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке просила скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 вимоги скарги підтримала з підстав вказаних в скарзі.

Третя особа та його представник скаргу не визнали,рішення суду вважають правильним.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_5 з 10.04.1976 року (а.с.7). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а.с.8).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на жилий будинок від 20.02.1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради №52 від 23.03.1988 року, жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_6 (а.с.10), який є батьком ОСОБА_5 та свекром позивачки ОСОБА_2 Вказаний жилий будинок також був зареєстрований в Івано-Франківському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_6 та записаний в реєстрову книгу №2 за №527 23.02.1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер (а.с.9).

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 є рідним братом покійного ОСОБА_6

Судом також встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правомірності видачі на ім'я покійного ОСОБА_6 Свідоцтва про право власності від 20.02.1989 року. Зокрема ОСОБА_2 вважає, що оспорюване свідоцтво було видано на підставі рішення, яким не встановлювалось право власності ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно, оскільки у затвердженому рішенням виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів №52 від 23.03.1988 року списку громадян - власників будинків по с.Черніїв відсутнє прізвище ОСОБА_6

З наведених підстав ОСОБА_2 просила суд визнати Свідоцтво про право власності на жилий будинок таким, що не встановлює права власності на нерухомість та скасувати державну реєстрацію права власності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на факти, встановлені рішенням Тисменицького районного суду від 23.04.2013 року (залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.06.2013 року), які в силу дії ч.3 ст.61 ЦПК України мають приюдиційне значення та не підлягають доказуванню та прийшов до висновку, що позивач не довела , що внаслідок оформлення Свідоцтва порушено її право.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

Спірне Свідоцтво про право власності на жилий будинок є документом, який підтверджує факт набуття особою права власності на нерухоме майно і який видано органом державної влади, тобто є правовстановлюючим документом.

Цивільним законодавством визначено правові механізми захисту цивільних прав та інтересів.

Так, згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Позивач повинна довести суду, що внаслідок видачі оскаржуваного Свідоцтва порушено її особисте право , яке підлягає захисту в спосіб визначений законодавством.

Звертаючись до суду із позовом про визнання свідоцтва про право власності на жилий будинок таким, що не встановлює права власності на нерухомість, ОСОБА_2 обрала не передбачений законом (неналежний) спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на це, рішення суд підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволити частково. Рішення Тисменицького районного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Черніївської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання Свідоцтва про право власності від 20.02.1989 року таким, що не встановлює права власності на ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.