Рішення № 55195508, 26.01.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2366/15-ц

Провадження №: 2/0343/79/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І. М.,

секретаря - Бойків В.П.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долина справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрнафта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Укрнафта», в якому просила поновити строк для звернення до суду з даним позовом, поновити її на роботі в ПАТ «Укрнафта» на посаді рівнозначній тій, що вона займала в дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) «Теремок», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до окладу кухонного робітника ІІ-розряду у дошкільному навчальному закладі «Теремок» та 20 000,00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу та всі судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що 26.11.2013 року на підставі наказу № 189-к від 25.11.2013 року вона була прийнята на роботу в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посаду кухонного робітника другого розряду, де пропрацювала до 26.08.2014 року, оскільки цього дня її було звільнено відповідно до наказу № 160-к від 26.08.2014 року у звязку із закінченням строку трудового договору. Дане звільнення вважає незаконним, тому що вона працювала на даній посаді замість ОСОБА_3, яка була тимчасово переведена на посаду кухаря, яку займала ОСОБА_4 на час перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною. Коли ОСОБА_4 26.08.2014 року вийшла з відпустки на своє робоче місце, ОСОБА_3 була переведена на посаду кухонного робітника другого розряду, тобто ту, яку займала вона. Строкового трудового договору з роботодавцем вона не укладала, про якийсь конкретний строк, який вона мала б працювати на посаді, її не попереджували, а тому вважає, що не могла бути звільнена у зв»язку із закінчення строку трудового договору. Крім того, вона була членом профспілкової організації і відповідач, в порушення вимог чинного трудового законодавства, звільнив її з роботи без погодження з органом профспілки, який діє на підприємстві. Про звільнення з посади їй повідомили через відділ кадрів 26.08.2014 року, не надавши при цьому жодних документів та не пояснивши причини звільнення. Після цього вона зверталась до відділу кадрів за поясненням, але її намагались змусити підписати невідомі їй документи, від підписання яких вона відмовилась. Пізніше її ознайомили з її підписами на розрахунок із зміненими умовами та підробленою заявою, з якою вона згідна не була, так як їх не підписувала. Оскільки після звільнення з роботи вона не мала засобів для існування, то змушена була виїхати за кордон на заробітки і під час її відсутності відповідачем була складено акт, згідно з яким, вона ніби-то відмовилась від отримання трудової книжки та копії наказу про її звільнення. В день звільнення жодного розрахунку з нею не проводилось, тільки через півроку їй була виплачена вихідна допомога в сумі 4000,00 грн. на банківську картку. Незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди оцінює в 20000,00 грн. Вважає, що строк для звернення до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки після звільнення вона змушена була виїжджати за кордон на тимчасові роботи, а також відповідач не надав їй всі необхідні документи для звернення до суду, які зобовязаний був видати в день звільнення.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_1 повністю підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задоволити, поновити ОСОБА_2 на роботі в ПАТ «Укрнафта» на посаді рівнозначній тій, що вона займала в дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) «Теремок», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до окладу кухонного робітника ІІ-розряду у дошкільному навчальному закладі «Теремок» та 20 000,00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу і всі судові витрати по справі, поновивши строк на звернення в суд з даним позовом як пропущений з поважних причин.

Представник відповідача ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_5 позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 по строковому трудовому договору була прийнята на посаду кухонного робітника другого розряду в дошкільний навчальний заклад «Теремок» ОСОБА_6 ГПЗ ПАТ «Укрнафта» замість ОСОБА_3, яка була тимчасово переведена на посаду кухаря, яку займала ОСОБА_4 на час її перебування у відпустці по догляду за дитиною. 22.08.2014 року на адресу заводу надійшла заява від ОСОБА_4 про переривання відпустки по догляду за дитиною. У звязку з цим, згідно наказу № 160-к- від 26.08.2014 року, відпустку ОСОБА_4 було перервано, в зв»язку з чим з 27.08.2014 року повернуто на основне місце роботи кухонного робітника другого розряду ОСОБА_3, а ОСОБА_2 звільнено у звязку із закінченням строку трудового договору. Факт обізнаності ОСОБА_2 з тим, що укладений з нею трудовий договір був строковим, підтверджує подана нею заява про прийняття на роботу та наказ № 189-к від 25.11.2013 року «Про прийняття на роботу», в якому чітко зазначено, що позивачку прийняли на роботу тимчасово на період відсутності основного працівника ОСОБА_3, яка була тимчасово переведена на іншу посаду. Позивачка не могла не знати про те, що з нею укладено строковий трудовий договір, оскільки на підприємстві складна процедура прийняття на роботу, так як всі кадрові питання погоджуються з правлінням ПАТ «Укрнафта» та заява про прийняття на роботу візується багатьма службами підприємства. Після переривання відпустки основного працівника ОСОБА_4, на місці якої тимчасово працювала ОСОБА_3, остання повернулася на свою посаду кухаря 2 розряду і вони змушені були звільнити позивачку з цієї посади. В день звільнення 26.08.2014 року з позивачкою проведено повний розрахунок та виплачено їй всі належні від підприємства суми, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, про що свідчить платіжне доручення № 1662 від 26.08.2014 року та довідка бухгалтерії про повний розрахунок № 337-б від 23.11.2015 року. Остання в день звільнення відмовилась від отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки, довідки про нараховані суми, належні їй при звільненні, обхідного листка, про що складено відповідний акт. Трудову книжку з підприємства вона забрала тільки в травні 2015 року. Твердження позивачки про виплату їй 4000,00 грн. вихідної допомоги через півроку після звільнення не відповідає дійсності, оскільки всі кошти виплачено їй при звільненні. Крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності без поважних причин, оскільки після звільнення вона виїжджала за кордон тільки в період з 13.03.2015 року по 24.03.2015 року. Таким чином при звільненні з роботи жодних прав позивачки не порушено, звільнення проведено законно, а тому її позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 36 КЗпП України, трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пунктом 2 ч.1 ст. 36 даного кодексу передбачено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як вбачається з наказу відповідача № 189-к від 25.11.2013 року (а.с. 8), ОСОБА_2 прийнято на роботу з 26.11.2013 року в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посадку кухонного робітника другого розряду на період відсутності основного працівника - тимчасового переведення ОСОБА_3

Наказ відповідача № 160-к від 30.09.2013 року (а.с. 37) підтверджує, що кухарю 3 розряду дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Теремок» ОСОБА_4 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 30.09.2013 р. по 23.01.2016 р., а на дану посаду на час її тимчасової відсутності переведено кухонного робітника 2 розряду ОСОБА_3

Відповідно до наказу № 160-к від 26.08.2014 року (а.с. 9), відповідачем вирішено ОСОБА_3, в зв»язку з розірванням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ОСОБА_4 та закінченням терміну тимчасового переведення, з 27.08.2014 року табелювати за основним місцем роботи кухонним робітником 2 розряду дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Теремок», а ОСОБА_2 звільнити з посади кухонного робітника другого розряду дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Теремок» у звязку з закінченням строку трудового договору.

ОСОБА_6 ГПЗ ПАТ «Укрнафта» довідка № 337-б від 23.11.2015 року (а.с. 44) підтверджує, що при звільненні позивачки з роботи відповідачем проведено з нею повний розрахунок та виплачено всі належні від підприємства суми.

Вищенаведені докази підтверджують, що позивачка була прийнята на роботу до відповідача в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посаду кухонного робітника другого розряду на період відсутності основного працівника ОСОБА_3, яку було тимчасово переведено на посаду кухара третього розряду на час перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, тобто укладений між позивачкою та відповідачем трудовий договір мав строковий характер.

За таких обставин суд вважає, що позивачку ОСОБА_2 законно звільнено з роботи в зв»язку із закінченням строку трудового договору, оскільки вона була прийнята на роботу до відповідача в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посаду кухонного робітника другого розряду тимчасово, на час відсутності основного працівника.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення позивачки про те, що вона була прийнята на постійне робоче місце і писала заяву про прийняття її на роботу на посаду помічника вихователя, оскільки вони є голослівними, нічим не підтверджені і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, з листа заступника голови правління виконавчого директора ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_7 № 21К-19/677 від 11.11.2013 року вбачається, що керівництво підприємства дозволило, як виняток, прийняти на роботу кухонного робітника 2 розрядку дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Теремок» на час відсутності основного працівника (тимчасове переведення кухонного робітника 2 розряду на час відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку кухарем 3 розрядку).

ОСОБА_6 ГПЗ ПАТ «Укрнафта» довідка № 004-к від 22.01.2016 року підтверджує, що на час прийняття на роботу ОСОБА_2 кухонним робітником 2 розряду інших постійних вакантних робочих місць, з урахуванням кваліфікації ОСОБА_2, на підприємстві не було.

Даний факт підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які також ствердили, що ОСОБА_2 дійсно була тимчасово прийнята на роботу в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посадку кухонного робітника другого розряду на період відсутності основного працівника ОСОБА_3, яка була тимчасово (на час декретної відпустки) переведена кухарем 3 розряду на місце ОСОБА_4 Після переривання ОСОБА_4 відпустки, вони змушені були повернути ОСОБА_3 на її постійне робоче місце і звільнити ОСОБА_2, яка там тимчасово працювала.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем законно звільнено ОСОБА_2 з роботи в зв»язку із закінченням строку трудового договору, оскільки вона була прийнята на роботу в дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Теремок» на посаду кухонного робітника другого розряду тимчасово, на час відсутності основного працівника, а тому її вимога про поновлення на роботі є безпідставною. Враховуючи, що всі інші позовні вимоги ОСОБА_11 є похідними від даної вимоги, суд вважає, що в задоволенні її позову до ПАТ «Укрнафта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди слід відмовити в зв»язку з безпідставністю позовних вимог.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення позивачки про те, що її звільнення незаконно проведено без згоди профкому, оскільки ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,а позивачку звільнено за п.2 ч.1 ст. 36 даного кодексу, отже обов»язкова згода профкому на її звільнення законодавством не передбачена.

На підставі викладеного,ст.ст.23,36,232-235,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.213-215,218 суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрнафта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: