Рішення № 55195216, 20.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/10143/14-ц Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 34 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь 33 792 грн матеріальних збитків, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, 550 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження та витрати за збереження автомобіля на автостоянці в сумі 4 368 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 28 вересня 2012 року близько 19 години 30 хвилин в м. Коростені по вул. Сосновського відповідач, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5, перевищив швидкість руху та допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Mitsubishi Lanсer» 1.6 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого його транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з висновком експертного дослідження матеріальний збиток, спричинений пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lanсer» 1.6 Comfort реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 83 292 грн. Оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, страхова компанія «Еталон» здійснила на його користь виплату страхового відшкодування в сумі 49 500 грн. Різниця становить 33 792 грн, яку у відповідності до ст. 1188 ЦК України, повинен відшкодувати відповідач. Також зазначає, що йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у тривалих душевних стражданнях внаслідок пошкодження майна, вимушених змінах в організації нормального способу життя із-за відсутності транспортного засобу. Крім того, за час знаходження автомобіля на автостоянці сплачено 4 368 грн. Враховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 792 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 937,92 грн понесених судових витрат (550 грн за оплата автотоварознавчого дослідження та 387,92 грн - сплата судового збору).

В решті вимог відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_1 після відшкодування шкоди ОСОБА_2 передати останньому залишки пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Lanсer», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відповідно до довідки Коростенського ЦПН 1803 в Житомирській області від 03.06.2015 р. автомобіль марки «Mitsubishi Lanсer», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_1, 01.07.2014 знятий з обліку для реалізації, а 25.10.2014 р. зареєстрований за ОСОБА_3, проживаючим в АДРЕСА_1 з видачею номерного знака НОМЕР_6 свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 Вирішуючи спір, суд першої інстанції наведене не врахував та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України.

Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що 28.09.2012 року близько 19 годин 30 хвилин в м. Коростені по вул. Сосновського ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lanсer», реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Дана обставина встановлена постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню (а.с.4).

За положеннями п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що страховою компанією СК «Еталон», яка є страховиком транспортного засобу, що належить ОСОБА_2, йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн.

Частиною 1 статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, що підлягає стягненню з винної особи, суд першої інстанції прийняв до уваги висновок №3531 експертного автотоварознавчого дослідження від 17 травня 2013 року, відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Mitsubishi Lanсer» 1.6 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 83 292 грн. Враховуючи, що позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн, стягнув з відповідача 33 792 грн на відшкодування майнової шкоди та зобов'язав позивача після відшкодування шкоди ОСОБА_2 повернути відповідачу залишки автомобіля.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України у п.15 постанови №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком вищевказаного автотоварознавчого дослідження автомобіль слід рахувати, як знищеним в ДТП, оскільки його відновлювальний ремонт є недоцільним (знищено основну складову (кузов автомобіля) із трьох необхідних для реєстрації транспортного засобу (рама, кузов, двигун).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України, не з'ясував чи згоден позивач із визнанням транспортного засобу знищеним та чи наявний у нього цей транспортний засіб.

Як видно з довідки Коростенського ЦПН 1803 в Житомирській області від 03.06.2015 р., автомобіль марки «Mitsubishi Lanсer», реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_1, 01.07.2014 знятий з обліку для реалізації, а 25.10.2014 р. зареєстрований за ОСОБА_3, проживаючим в АДРЕСА_1 з видачею номерного знака НОМЕР_6 свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 (а.с.73).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що на момент ухвалення рішення пошкоджений автомобіль був переданий третім особам.

Вищенаведене дає підстави вважати, що позивач не погоджувався із визнанням транспортного засобу знищеним.

Під час розгляду справи апеляційним судом, за клопотанням позивача, 29 жовтня 2015 року була проведена судова автотоварознавча експертиза, за висновками якої вартість автомобіля марки «Mitsubishi Lanсer», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, до вчинення дорожньо-транспортної пригоди становить 93569,94 грн, після дорожньо-транспортної пригоди - 25342,85 грн. (а.с.88-101).

За таких обставин, коли судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Сума, що підлягає до стягнення з відповідача на відшкодування майнової шкоди становить 18 727,09 грн (93569,94 - 25342,85 = 18 727,09).

Доводи представника відповідача про те, що вартість автомобіля після ДТП експертом визначено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів за №1335/5/1159 від 24.07.2009 р., колегія суддів до уваги не бере.

Як видно з висновку вищевказаної судової автотоварознавчої експертизи та висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 17 травня 2013 року автомобіль «Mitsubishi Lanсer», реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження, які неможливо усунути в умовах ремонтного підприємства та на підставі ДСТУ 2324-93 не приймається в ремонт.

Відповідно до п.п. 7.17., 7.18. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за №1074/8395 (далі по тексту - Методики), якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним.

У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися.

Зважаючи на те, матеріали справи не містять результатів діагностування на спеціалізованому для даної моделі транспортного засобу підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування технічно справних складників досліджуваного автомобіля, експерт виходив з вимог п.7.19 Методики та провів аналіз ринку ідентичних та аналогічних автомобілів у такому самому технічному стані (після ДТП) та з згідно з п.7.35. визначив середню ціну продажу аналогічних автомобілів з строком експлуатації близьким до строку експлуатації досліджуваного автомобіля станом на дату ДТП.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приймає висновок судової автотоварознавчої експертизи про визначення вартості автомобіля після ДТП як належний та допустимий доказ.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК).

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з вищенаведених норм та враховуючи, що з вини відповідача було пошкоджено майно ОСОБА_1, що призвело до душевних страждань позивача, порушення звичайного способу життя через неможливість користуватися автомобілем, обґрунтовано задовольнив позов. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача та вимог розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний момент пошкоджений автомобіль проданий та відремонтований висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 5 ст.88 ЦПК України колегія суддів змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року в частині відшкодування майнової шкоди та судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 727,09 грн на відшкодування майнової шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Рішення в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 214,94 грн. на відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: