Ухвала суду № 55194440, 20.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1247/16 Справа № 174/702/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

20 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Верхньодніпроському районі Дніпропетровської області про визнання права на страхову виплату та визнання факту проживання однією сімєю, третя особа ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах малолітньої дитини, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у серпні 2015 року звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Верхньодніпроському районі Дніпропетровської області про визнання права на страхову виплату та визнання факту проживання однією сімєю з сином ОСОБА_5 /а.с.1-2/.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано факт проживання позивача однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 з її сином - ОСОБА_5 на день його смерті 19 вересня 2014 р., що наступила в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в приватній виробничій фірмі "Агроцентр" в м. Дніпропетровську також вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с.71-74/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті її позовних вимог та задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.79-80/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 33 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_5Ю.), встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти та непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Положеннями ст. 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_5Ю.), передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 загинув 19 вересня 2014 року, в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом на ПВФ «АГРОЦЕНТР», що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 19 вересня 2014 року, актовий запис № 6652 та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за смертельним наслідком від 04 листопада 2014 року за формою Н-5 /а.с.6, 36-46/.

З вказаного акту вбачається, що лише донька померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з членів сімї перебувала на утриманні ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_2 є матірю загиблого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Пятихатським районним відділом РАЦС Дніпропетровської області 24 червня 1986 року, актовий запис №158 та свідоцтвом про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 10 серпня 1999 року, актовий запис №98 /а.с.3, 4/.

На час настання нещасного випадку, повязаного з виробництвом ОСОБА_5 проживав разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом № 1108 від 07 травня 2015 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_6 та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за смертельним наслідком від 04 листопада 2014 року за формою Н-5, в якому зазначена адреса вказана як домашня (фактичне проживання) /а.с.8а/.

Разом з тим, право на отримання одноразової допомоги, в зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в ПВФ "Агроцентр" в м. Дніпропетровську 19 вересня 2014 року, було визнане за рішенням Вільногірського міського суду від 28 липня 2015 р. за його малолітньою донькою, ОСОБА_4, 25.12.2008 р. н. /а.с.34-35/.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку ОСОБА_5, який загинув від нещасного випадку на виробництві, що стався 19 вересня 2014 року прийшов до обґрунтованого висновку та правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не врахував положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на день смерті ОСОБА_5Ю.) та визнавши факт проживання однією сімєю позивача разом з загиблим сином, неправомірно відмовив у визнанні права на отримання страхової виплати останньою, оскільки зазначеною правовою нормою прямо передбачено право на отримання одноразової допомоги нею в розмірі пятирічного заробітку загиблого сина.

Однак, з наведеними твердженнями, колегія суддів не може погодитись, оскільки положеннями ст. 33 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на день смерті ОСОБА_5Ю.) встановлено, що лише непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання мають право на одержання щомісячних страхових виплат у разі його смерті. Однак, в матеріалах справи відсутні будь які докази, що підтверджують знаходження позивача на утриманні загиблого ОСОБА_5, а лише підтвердження проживання однією сім'єю, оскільки останні вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні обов'язки та права, як члени однієї сім'ї та близькі родичі, тому що проживали в одній квартирі, спільно приймали участь в її утриманні та ремонті.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач не ставила питання в заявлених позовних вимогах, стосовно установлення даного факту перебування останньою на утриманні у свого сина на дату настання його смерті.

Разом з тим, позивач як сторона по справі, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 10 ЦПК України. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Нормами ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_7