Рішення № 55193021, 26.01.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6859/15-ц

2/212/243/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 січня 2016 року м. Кривого Рогу

Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1 в складі: головуючого судді Чайкіна І.Б.,при секретарі Гавеля Ю.О., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,при заочному розгляді справи у залі суду міста ОСОБА_1, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, вказавши, що з 06 жовтня 2000 року по 09.07.2015 року ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Під час шлюбу вони придбали сумісне майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, покупцем квартири була зазначена ОСОБА_3, оскільки на той час між сторонами були добрі сімейні стосунки. На даний час ОСОБА_3 не бажає добровільно розділити сумісне майно. Позивач вважає , що він має право на половину майна, оскільки вони придбали квартиру під час шлюбу за сумісні кошти. Тому, просить виділити йому ? частину вказаної квартири.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На судове засідання призначене на 23.12.2015 року подала клопотання про перенесення справи в зв'язку з відрядженням, на 25.01.2016 року надала до суду заяву про перенесення слухання справи у звязку із хворобою дітей.

Фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів, згідно ст.197 ЦПК України не здійснюється.

Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 жовтня 2000 року, який було розірвано 09 липня 2015 року (а.с.6). В період шлюбу сторони придбали нерухоме майно квартиру , яка розташована за адресою: м. Кривий ріг, АДРЕСА_2, на підставі довідки від 26.01.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна власником квартири значиться ОСОБА_3 (а.с.42-43). Вказана квартира складається з двох кімнат , загальною площею 43,57 кв.м., житлова площа 27,44 кв.м, загальна вартість 9537. (а.с. 42-43). Вказану квартиру сторони придбали відповідно договору купівлі продажу , ВЕС№ 727249, 20.10.2006 року, зареєстрований Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі № 1-4247 ( а.с.43).

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до ст.66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Судом встановлено, що майно, про поділ якого заявлено вимоги, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована на відповідачеві ОСОБА_3, однак даний факт не спростовує презумпції належності вказаної квартири до спільної сумісної власності подружжя. Як вже було встановлено судом шлюб між сторонами розірвано, однак в результаті розірвання шлюбу співвласники перестають бути подружжям, але правовий режим їхнього майна, набутого за час шлюбу, залишається попереднім - спільною сумісною власністю, але вже колишнього подружжя, тобто спірна квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Як встановив суд, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме сторін у справі позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4. Тобто сторони мають право на поділ вищевказаної квартири. За взаємною згодою сторони вказану квартиру не розділили. При поділі квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 частки сторін є рівними, оскільки іншого не визначено домовленістю між ними.

Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Між сторонами позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 не досягнуто будь-якої згоди на отримання одним з останніх грошової компенсації та попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Таким чином, оскільки сторонами не досягнуто такої згоди, присудження грошової компенсації може мати місце за умови звернення одного з них до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації. Про те, жоден із сторін не вчинив зазначених дій.

Згідно викладеного, враховуючи те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності та є неподільною річчю, а відповідно не може бути поділено між сторонами в натурі, відповідно до їх часток, суд вважає визнати ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишити майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 708,80 гривень.

На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, керуючись ст. 57, 61, 70, 71 СК України, ст. 365, 372 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 212-215, 224 -226 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності та виділити, ОСОБА_2 (зареєстрованого: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, 16/35), 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, 16/35, яка знаходиться на 4 (четвертому) поверсі 5 ( пяти) поверхового будинку, загальною площею 43,57 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 708 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя: І. Б. Чайкін