Ухвала суду № 55192809, 20.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5733/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/172/16 Категорія: 47 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Гіркополонківської сільської ради Луцького району про визнання незаконними рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання незаконним договору дарування земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Гіркополонківської сільської ради Луцького району про визнання незаконними рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання незаконним договору дарування земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали, відповідач ОСОБА_3, представник відповідачів ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником всупереч вимогам ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України не надано суду належних доказів та не доведено порушень прав чи інтересів ОСОБА_1 внаслідок прийняття оспорюваних рішень та при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 квітня 1976 року матері відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 рішенням загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені Суворова с. Промінь Луцького району виділено під забудову земельну ділянку в розмірі 0,06 га, що підтверджується архівним витягом. На зазначеній земельній ділянці було збудовано житловий будинок №4 з надвірними будівлями та спорудами по вул. Миру с. Полонка Луцького району.

24 січня 1994 року рішенням Гіркополонківської сільської ради № 88 ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, для ведення особистого підсобного господарства 0,06 га (а.с. 56).

1 січня 2007 року ОСОБА_7 померла, і після її смерті в порядку спадкування право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул.. Миру в с. Полонка було зареєстровано на відповідача ОСОБА_5

З огляду на те, що ОСОБА_7 за життя не виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок з надвірними будівлями, ОСОБА_5 звернулася до Гіркополонківської сільської ради з метою приватизації даної земельної ділянки.

Рішенням Гіркополонківської сільської ради від 15.06.2012р. ОСОБА_5 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,13 га в с. Полонка Луцького району по вул. Миру, 4 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 51).

Рішенням Гіркополонківської сільської ради №2/1 від 16.07.2012 року погоджено межі земельної ділянки мід ОСОБА_5 та ОСОБА_1 згідно існуючих меж (а.с. 65).

На підставі вказаного рішення Гіркополонківської сільської ради від 10.07.2012р. ТзОВ «Горизонт» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с. 61-73).

27.07.2013 року між ОСОБА_5 та її дочкою відповідачем ОСОБА_3 було укладено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0975 га, що розташовані по вул. Миру в с. Полонка Луцького району.

Ці обставини підтверджуються наявними у справі належними і достовірними доказами, на які є покликання в рішенні суду.

Крім того, судом встановлено, що на даний час рішення засідання погоджувальної комісії по земельних питаннях Гіркополонківської сільської ради з проводу погодження суміжних меж між землекористувачами від 16.07.2012 року, позивачем не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 64 цього ж Кодексу врегульовано поняття письмових доказів.

В порушення даних норм законодавства позивач не надала жодних належних та допустимих доказів про те, що внаслідок прийняття оспорюваних рішень та при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку порушені права чи інтереси ОСОБА_1, оскільки єдиним правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності чи користування на земельну ділянку на час виникнення спірних правовідносин, являвся державний акт, якого позивач ОСОБА_1 не мала, що вона не заперечувала і судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції і є власним тлумаченням позивача та її представника чинного законодавства, не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: