Ухвала суду № 55192378, 20.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/548/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В. Провадження № 22-ц/773/139/16 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.Я.,

суддів Данилюк В.А., Киці С.І.,

секретар с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 10 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 10 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення із-за порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

В судове засіданні особи, які беруть участь у справі, не зявилися, хоча належним чином були повідомлення про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, що 12 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 Віталієвичем було укладено кредитний договір №11037036000, згідно з умовами якого останньому було надано кредитні кошти в розмірі 19900,00 швейцарських франків з розрахунку 7,99 % річних на строк з 12 вересня 2006 року по 10 вересня 2021 року (а.с.3-8). Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки №11037036000/1 від 12 вересня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 поручилась перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитним договором №11037036000 від 12 вересня 2006 року (а.с.14). 13 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 Віталієвичем було укладено додаткову угоду №1. Цього ж дня між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки. В даних угодах змінено кінцеву дату повернення кредиту з 12 вересня 2006 року на 10 вересня 2031 року (а.с.13, 15).

Випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року підтверджується, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.18).

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобовязання і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зобовязався перед банком повернути суму кредиту з процентами до 10 вересня 2031 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом встановлено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 13 числа кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 10 вересня 2031 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до договору, зокрема, розділу 11 «Порядок дострокового повернення кредиту», у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на 1 місяць, банк на адресу позичальника направляє повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту. Таким чином, надіславши таку вимогу, банк встановлює новий строк виконання зобовязання за кредитним договором, а графік повернення кредиту втрачає чинність. Відповідно з дати, вказаної у вимозі, починається перебіг строку позовної давності та шестимісячного строку для звернення з позовом до поручителя у відповідності до частини 4 статті 559 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості за договором кредиту №11037036000 від 12 вересня 2006 року убачається, що всього заборгованість за кредитом складає 548 243,59 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом 397 096,65 грн., сума заборгованості за відсотками 151 146,94 грн. Також із розрахунку убачається, що починаючи з грудня 2011 року позичальником не здійснено жодної оплати на погашення кредиту.

Судом першої інстанції встановлено і ця обставина не спростована позивачем, що в матеріалах справи відсутня вимога до позичальника про погашення заборгованості, хоча в позовній заяві представник позивача зазначає, що письмова вимога направлялась до позичальника. Така вимога не надана ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції. При цьому, у своїх письмових поясненнях відповідач ОСОБА_3 зазначила, що ніякої вимоги (претензії) про дострокове погашення заборгованості вона від банку не отримувала.

Крім цього, позивач у своїй апеляційній скарзі вказує на наявність рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області про звернення стягнення на майно боржника, хоча й не надає таке рішення суду.

Зазначені обставини дають підстави прийти до висновку про те, що позивач скористався своїм правом, передбаченим умовами договору та чинним законодавством, про дострокове повернення кредитних коштів позичальником ОСОБА_4, проте відсутність належних доказів не дають суду можливості зробити обєктивний висновок про те, чи подано позивачем позов до поручителя у строк, передбачений законодавством та яка сума підлягає до стягнення з поручителя ОСОБА_3, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку до поручителя ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи, а тому не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 10 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: