Ухвала суду № 55191961, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/27272/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2014

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 812/10648/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш»

до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вістол» (код 32926534), за результатами якої складено акт №86/22/20160450 від 02.12.2013.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160713 грн., у тому числі за червень 2013 року у сумі 115055 грн. та за серпень 2013 року у сумі 45658 грн.

- ТОВ «Шахтреммаш» у період з 01.10.2010 по 30.09.2013 не мало відносини із ТОВ «Вістол» (код 32926534).

На підставі акта перевірки відповідачем 16.12.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 160713,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80356,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, та надано їм вірну правову оцінку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» було укладено договір купівлі-продажу № 11/06 від 10.06.2013, предметом якого є купівля матеріалів згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору купівлі - продажу № 11/06 від 10.06.2013, позивачем було отримано від ТОВ «Вектра 3000» податкові накладні №575 від 20.08.2013, № 402 від 15.08.2013, № 327 від 12.08.2013, № 188 від 07.08.2013, № 119 від 05.08.2013, № 626 від 27.06.2013; видаткові накладні № 402 від 15.08.2013, № 575 від 20.08.2013, № 327 від 12.08.2013, № 188 від 07.08.2013, № 119 від 05.08.2013, № 626 від 27.06.2013.

Отримання товару уповноваженою особою позивача підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік, факт отримання та приймання позивачем товару по вказаному договору підтверджується приймальними актами № 100 від 15.08.2013, №101 від 20.08.2013, № 99 від 12.08.2013, № 98 від 07.08.2013, № 97 від 05.08.2013, № 91 від 27.06.2013, дефектними актами, які підтверджують необхідність заміни запасних частин обладнання, які були придбані позивачем у ТОВ «Вектра 3000».

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем були надані товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що поставка товару на адресу позивача здійснювалась контрагентом ТОВ «Вектра 3000» через автоперевізника СПД-ФО ОСОБА_2, і частково особистим транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом від 27.06.2013 та довідкою підприємства від 17.01.2014 за № 16.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Вищезазначені документи були досліджені судами попередніх інстанцій, на підставі їх аналізу, суди дійшли вірного висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Вектра 3000», які були предметом перевірки.

Посилання податкового органу в акті перевірки від 02.12.2013 № 86/22/20160450 на акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2013» як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун