Ухвала суду № 55191678, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/800/542/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Юрченко В.П. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крона-Львів»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р.

у справі № 2а-2599/12/1370 (№ 125557/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крона-Львів»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крона-Львів» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Крона-Львів») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0003422321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 28.12.2011 р. № 0003422321 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 39 887,50 грн., в тому числі за основним платежем 31 910 грн. та за штрафними санкціями 7 977,50 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Також, відповідач подав до суду клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на її правонаступника, - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.12.2011 р. по 19.12.2011 р., на підставі направлення від 13.12.2011 р. № 1202, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 13.12.2011 р. № 1027 та постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській області підполковника податкової міліції Любченко А.О. від 29.11.2011 р. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки, посадовою особою ДПІ у Сихівському районі м. Львова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Крона-Львів» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Воллі» та ТОВ «Сталевий дім» за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 23.12.2011 р. № 5097/23-209/23882971 та зроблено висновок, що в порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, у загальному розмірі 38 910 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.12.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0003422321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 48 637,50 грн., у тому числі: 38 910 грн. - за основним платежем та 9 727,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 23.12.2011 р. № 5097/23-209/23882971, підставою для нарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання слугували висновки перевіряючого про заниження позивачем зобов'язань по податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Воллі» та ТОВ «Сталевий дім», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, з огляду на відсутність у останніх необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності, та були спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сталевий дім» не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення у відповідній частині, що скасована.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства за результатами господарських операцій з ПП «Воллі» та ТОВ «Сталевий дім» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Також з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача слугувала постанова про призначення позапланової виїзної документальної перевірки заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській області підполковника податкової міліції Любченко А.О. від 29.11.2011 р. в рамках кримінальної справи порушеної щодо контрагента позивача.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів прийняття та набрання законної сили відповідного рішення по кримінальній справі, колегія суддів касаційної інстанції вказує на можливу передчасність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0003422321.

При цьому, в даному випадку судами попередніх інстанцій не з'ясовано на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа в рамках якої було проведено податкову перевірку позивача на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту слідчому, в провадженні якого перебуває вказана кримінальна справа.

Отже, ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на її правонаступника, - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крона-Львів» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. у справі № 2а-2599/12/1370 (№ 125557/12/9104) - скасувати.

Справу № 2а-2599/12/1370 (№ 125557/12/9104) направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.П. Юрченко