Ухвала суду № 55191502, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2016 р. м. Київ К/9991/78293/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дизель»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі №2а-1670/4892/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дизель»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Дизель» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

Полтавської області Державної податкової служби від 04.07.2012 № 0000862301/905 та № 0000872301/906.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Дизель» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 ВР, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 198.1.1 п. 198.1.3 п. 198.1 ст. 198, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Фірми «Дизель» щодо взаємовідносин з ПП «АС-ГРУП», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «ХІМТОРГЛАЙН», ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 01.06.2012 № 1524/22-209/30515350. Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Фірми «Дизель» вимог:

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 ВР, п.п. 198.1.1 п. 198.1.3 п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим складено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000872301/906 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 67219,77 грн., в т.ч.: 54357,97 грн. за основним платежем та 12861,8 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим складено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000862301/905 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 183742,44 грн., в т.ч.: 149130,51 грн. за основним платежем та 34611,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вчинення вказаних порушень, на думку податкового органу, полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту та валових витрат податку на додану вартість та витрат відповідно за операціями з придбання у ПП «АС-ГРУП», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «ХІМТОРГЛАЙН», ФОП ОСОБА_2 запчастин та матеріалів.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що правочини позивача з ПП «АС-ГРУП», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «ХІМТОРГЛАЙН», ФОП ОСОБА_2 вчинені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тому є нікчемними згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Висновки про нікчемність правочинів, своєю чергою, податковий орган обґрунтовує такими обставинами:

- актом камеральної перевірки ПП «АС-ГРУП» від 10.06.2011 № 3842/15-322/34958348 викладено висновки про проведення транзитних фінансових потоків з контрагентами з ознаками фіктивності - ПП «Кремліс», ПП МПП «Шквал», ТОВ «СВІТЛОДОНДНІПРОВСЬКЕ», ТОВ «АСТЕЛІТ», ТОВ «Тікко», ПП «Піар квадрат», ТОВ «Креміньтрансбіт», ПП «Проомфінсервіс», з метою надання податкової вигоди третім особам;

- відсутністю у позивача первинних документів, які б підтверджували фактичне переміщення та одержання придбаних у ПП «АС-ГРУП», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «ХІМТОРГЛАЙН», ФОП ОСОБА_2 товарів, зокрема товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості продукції;

- згідно з листом СБУ від 15.12.2011 № 66/6/3/436 в ході проведення оперативно-розшукових дій встановлено, що службовими особами ТОВ «Монолітбудкомплект» - директором Мартинюк І.В. та керівником Баліним О.І. здійснено неправомірне формування податкового кредиту в особливо великих розмірах шляхом включення до такого кредиту податку на додану вартість за операціями, що не мали реального характеру. Також встановлено відсутність у ТОВ «Монолітбудкомплект» протягом 2007-2011 років основних засобів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- згідно з актом від 28.03.2012 № 83/22-2/34979064 зустрічну звірку ТОВ «Монолітбудкомплект» неможливо провести у зв'язку з відсутністю вказаного підприємства за адресою місцезнаходження;

- у періоді, в якому позивачем здійснювалось придбання запчастин у ПП «ХІМТОРГЛАЙН», у останнього були постачальники, щодо яких внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, які не подавали податкової звітності, не мали умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. ПП «Будмонтажпроект ХХІ», ПП «ДРСУ-2253», ПП «Бітопторг» та ПП «Союзконтракт-16» є припиненими;

- згідно з актом камеральної перевірки від 23.03.2011 № 64/15-322 ПП «Кремнет» за період з 01.10.2011 по 31.12.2010 викладено висновки про те, що реальність операцій підприємства з ПП «ХІМТОРГЛАЙН» не підтверджується з огляду на реальний час здійснення операцій, наявність трудових ресурсів тощо;

- податкові та видаткові накладні, виписані ПП «ХІМТОРГЛАЙН», містять підпис особи, яка не є посадовою особою цього підприємства;

- у довідці від 29.12.2011 № 170/1702/НОМЕР_1, складеній за результатами зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2, викладено висновки про нереальність операцій останнього з ТОВ «Строймаркет» та вказано на факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 09.10.2003 № 16630268 за рішенням від 15.08.2011 № 85.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні оподаткування, є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів кожного окремо та в їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказують суди в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем сформовано валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит, аналізувати договірні умови поставки товару, фактичний порядок поставки, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи містять первинні документи інформацію про товар (найменування, кількість, ціну тощо) та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Висновки про неправомірне формування позивачем валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту суди зробили без належної оцінки усіх первинних документів, без належного з'ясування обставини щодо мети придбання товару.

Суд першої інстанції лише констатував факт наявності первинних документів щодо операцій позивача з ПП «АС-ГРУП», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «ХІМТОРГЛАЙН», ФОП ОСОБА_2, однак при цьому не надав належної оцінки зазначеним доказам кожному окремо та у їх сукупності, не розкрив змісту таких документів.

Суд апеляційної інстанції також не надав належної оцінки усім первинним документам та доказам, обмежуючись лише дослідженням наданих позивачем в підтвердження транспортування придбаних товарів товарно-транспортних накладних від 23.10.2009, від грудня 2009, від 12.01.2010, від 22.12.2010. При цьому висновок про непідтвердження фактичного вчинення операцій з поставки товару суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що вказані первинні документи не містять інформації щодо номерів, даних про подорожні листи, кількість, ціну, вид пакування, кількість місць, масу вантажу, реквізитів довіреності на отримання вантажу, прізвища водія-експедитора.

Суд касаційної інстанції зазначає, що деякі дефекти в оформленні документів, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на формування валових витрат та податкового кредиту.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було належним чином досліджувати та оцінювати кожен первинний документ окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Також суди дійшли висновків про те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичного використання товару в господарській діяльності. При цьому суди оцінювали надані позивачем приймально-здавальні акти, в яких наведено перелік запчастин, що використані позивачем для капітальних ремонтів бульдозерної техніки, і в результаті такої оцінки дійшли висновків про неможливість розмежування запчастин, придбаних у вищевказаних постачальників, та матеріалів, придбаних позивачем в інших контрагентів.

Однак суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що аналіз положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на період, який перевірявся відповідачем), свідчить про те, що право на нарахування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватися в господарській діяльності платника податків протягом звітного податкового періоду, в якому вони придбані, або в наступних податкових періодах, чи ні.

Враховуючи наведене, наявність у платника податків мети на використання придбаних товарів в господарській діяльності не може бути підтверджена лише доказами, які фактично свідчать про фактичне використання таких товарів в господарській діяльності. У зв'язку з цим мета придбання товарів може бути встановлена у сукупності на підставі пояснень сторін та в результаті з'ясування видів діяльності позивача, а також на підставі доказів, які підтверджують фактичне використання товарів в господарській діяльності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, на яку посилається податковий орган в акті перевірки, в якій фігурують посадові особи ТОВ «Монолітбудкомплект», з'ясувати чи стосується така справа обставин щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Монолітбудкомплект», в т.ч. у межах поставок товару, реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дизель» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун