Постанова № 55191190, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4808/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Європейнт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європейнт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Європейнт" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2014 року на Загальних зборах учасників ТОВ "Європейнт" було прийнято рішення про нарахування та виплату частини прибутків ТОВ "Європейнт" (дивідендів) за результатами діяльності за 2013 року на користь Рейал ХОЛДІНГ Б.В. (REJAL HOLDING B.V.) у розмірі 9 319 718,43 грн.

05.09.2014 року позивачем було здійснено часткову оплату дивідендів, а саме: на суму 4942571,00 грн., що еквівалентно 300 000 євро та підтверджується платіжним дорученням № 4533728.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Європейнт" платіжним дорученням від 05.09.2014 року № 3476 сплатило до бюджету податок на прибуток в розмірі 890000 грн. за кодом платежу 11020300 (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів).

Листами від 16.10.2014 року № 10/73 та від 25.11.2014 року № 11/86 ТОВ "Європейнт" звернулось до податкового органу з проханням зарахувати частину сплаченої суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, при виплаті дивідендів у зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток по коду 11023300 (авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) всього на суму 298800 грн. Вказаними листами позивач повідомив про сплату авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у вересні 2014 року.

Податковим органом відповідно до листів ТОВ "Європейнт" від 16.10.2014 року № 10/73 та від 25.11.2014 року № 11/86 проведено перерахування вказаних сум з рахунку податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів. На особовому рахунку позивача за кодом платежу 11020300 ( податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) станом на 01.01.2015 року залишилась переплата у сумі 591200 грн.

27.02.2015 року ТОВ "Європейнт" подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік № 9081439996, в якій платником самостійно задекларовано суму узгодженого податкового зобов'язання по рядкам: « 14» Податок на прибуток за звітний (податковий) період - (-) 645022 грн.; « 20АВ» Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) , що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - 889663 грн.

У зв'язку з проведенням нарахувань по інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) по коду платежу 11020300 станом на 11.03.2015 року у позивача виникла заборгованість в сумі 298463 грн. (889663 грн. - 591200 грн. (переплата станом на 01.01.2015 року) = 298463 грн. заборгованість).

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом сформовано та надіслано податкову вимогу від 20.03.2015 року №1374-23 на суму 298 463 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з пп. 2 п. 4 роз. ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановлений законодавством строк сплачено узгоджену суму авансових платежів з податку на прибуток підприємств, створених при участі іноземних інвесторів, при виплаті дивідендів.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (пп. 153.3.8 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України).

Законом України від 04.07.2013 року № 403-VII, що набрав чинності 04.08.2013 року, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у абзацах п'ятому та шостому п. 57.1 ст. 57 Кодексу встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

Проведення зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок зменшення суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, не спричиняє обов'язку повторної сплати платником податків авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатом їх декларування, а відтак у позивача не виникає податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року у справі № К/800/28026/15, від 01 квітня 2015 року у справі

№ К/800/57292/14 та від 02 лютого 2015 року у справі № К/800/45260/14.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та протиправність податкової вимоги від 20.03.2015 року №1374-23 на суму 298 463 грн.

Позовна вимога про зобов'язання Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області внести зміни до електронних баз даних відносно ТОВ "Європейнт" щодо рахунку з обліку надходжень до бюджетів податку на прибуток підприємств, на якому станом на 06.10.20154 року має обліковуватись сума 338 730,97 грн., не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України висловив свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року у справі 21-99а15.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дані в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) повинні відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом та у разі скасування актів контролюючого органу, що призводили до відображення у ІКПП недостовірної інформації - підлягають коригуванню контролюючим органом в автоматичному порядку.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідачів подати до суду звіт про виконання вказаного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. В даному випадку, враховуючи не встановлення наведених вище підстав, вимога позивача про зобов'язання подати звіт про виконання рішення не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Європейнт" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 20 березня 2015 року № 1374-23.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 25 січня 2016 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.