Ухвала суду № 55191061, 25.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2016 рокусправа № П/811/2431/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. в справі № П/811/2431/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Гідросила» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, управління Державної казначейської служби у м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Торговий дім «Гідросила» (далі - ПрАТ «Торговий дім «Гідросила») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (далі - ГУ ДКС) про визнання протиправною бездіяльності Кіровоградської ОДПІ щодо ненадання висновку в порядку п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для автоматичного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3297268 грн., стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3297268 грн. та пені в розмірі 48781,50 грн., в обґрунтування якого зазначило, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 р. не встановлено порушень при відображенні від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 3297268 грн. та бюджетного відшкодування в цій сумі, у зв'язку з чим наявна протиправна бездіяльність Кіровоградської ОДПІ щодо ненадання висновку органу ДКС.

Заявою від 07.09.2015 р. позивачем збільшено позовні вимоги в частині збільшення суми пені, яка підлягає стягненню, до 152523,49 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 р. до участі у справі залучено в якості відповідача управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області (далі - УДКС).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2015 р. в розмірі 3297268 грн. та пеня, нарахована на суму невідшкодованого податку на додану вартість, в розмірі 152523,49 грн.

Відповідач Кіровоградська ОДПІ в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт з посиланням на Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений спільним наказом ДПА України та ДКС України від 03.02.2011 р. № 68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 199/18937, зазначає про надання у червні 2015 р. пропозицій до ДФС України щодо відшкодування суми податку на додану вартість позивачу в розмірі 3297268 грн. по декларації за травень 2015 р., проте у зв'язку з відсутністю інформації від ДФС у контролюючого органу відсутні правові підстави для надання висновку про відшкодування відповідної суми податку на додану вартість до органу ДКС.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Торговий дім «Гідросила» зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 22.02.2007 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34894740, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100300725, виданого Кіровоградською ОДПІ 16.09.2010 р.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем за результатами господарської діяльності у травні 2015 р. отримане право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Так, 19.06.2015 р. позивачем подана до Кіровоградської ОДПІ податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 р., відповідно до показників якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 3297268 грн. (рядок 19), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 3297268 грн. (рядок 23.2). Разом з податковою декларацією платником податків подано контролюючому органу розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4).

На виконання вимог п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України Кіровоградською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2015 р. перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 р. від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 3297268 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3297268 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем виконані усі вимоги Податкового кодексу України щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, з підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також з наявності правових підстав для нарахування та стягнення пені відповідно до приписів п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності Кіровоградської ОДПІ щодо ненадання УДКС висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, суд першої інстанції зазначив, що такі позовні вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права.

Предметом апеляційного перегляду є постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В частині відмови у задоволенні позову постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України, у відповідності до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( п. 198.3)

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлення п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

За приписами п. п. 200.10, 200.11 ст. 200 цього кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено п. 200.13 ст. 200 на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Достовірність визначення значення податку на додану вартість та правильність суми бюджетного відшкодування за травень 2015 р. підтверджені висновками перевірки контролюючого органу. Як зазначено вище, довідкою про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 р. № 385/11-23-15-04/34894740 від 29.07.2015 р. не встановлено порушень при відображенні ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 р. від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 3297268 грн. та заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3297268 грн.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що контролюючим органом не встановлено підстав, передбачених п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2015 р.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач у відповідності до п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України відповідає критеріям, передбаченим п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо наявності права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування цього податку.

З обставин справи вбачається, що Кіровоградською ОДПІ не направлявся органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому, як вбачається з заперечень на позов та доводів апеляційної скарги, підставою для ненадання такого висновку є неотримання контролюючим органом інформації від ДФС, як це передбачено Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений спільним наказом ДПА України та ДКС України від 03.02.2011 р. № 68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 199/18937.

Судова колегія вважає безпідставними такі доводи апелянта, оскільки платником податків виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а контролюючим органом підтверджена правомірність формування позивачем як від'ємного значення, так й правильність розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість порушується право платника податку внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення такої суми з бюджету. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2009 р. в справі № 09/81.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховним Судом України в постанові від 24.11.2015 р. в справі № 21-3669а15 викладена інша правова позиція, яка полягає у тому, що оскільки між сторонами відсутній спір про право на повернення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, яке виникло у платника податку на підставі сплачених сум податкових зобов'язань та заяв про їх повернення, є помилковим стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Водночас, Верховним Судом України зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В даному випадку колегія суддів зазначає, що позивачем обраний спосіб захисту порушеного права, який він вважав найбільш ефективним та який унеможливить подальшу протиправну бездіяльність відповідачів.

З урахуванням принципу законності, викладеному у ст. 9 КАС України, колегія суддів зазначає, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України, які регулюють порядок відшкодування податку на додану вартість та прямо встановлюють обов'язок контролюючого органу надати органу Державної казначейської служби висновок для автоматичного відшкодування позивачу суми податку на додану вартість, а не нормативно-правовий акт, який встановлює додаткові умови та процедуру співпраці контролюючих органів та які не передбачені діючим податковим законодавством.

Оскільки Податковим кодексом України чітко визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 цього кодексу строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість (п. 200.23 ст. 200), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення суми бюджетної заборгованості на його користь.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 цього кодексу строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки позивачу не відшкодовані протягом строку, встановленого ст. 200 Податкового кодексу України, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на суму такої заборгованості нараховується пеня.

Розрахунок розміру пені, зроблений судом першої інстанції, не оспорюється сторонами.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п. 2 цього Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пп. 6 п. 16 Порядку органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Як встановлено п. 23 цього Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. в справі № П/811/2431/15 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. в справі № П/811/2431/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Гідросила» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, управління Державної казначейської служби у м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко