Постанова № 55190539, 20.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року №813/4046/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Січеславського І.А.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» (надалі - ДП «ЛПП Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2014 року №0000152200, від 21.05.2014 року №0000692200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року в адміністративній справі №813/4046/14 у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» було відмовлено повністю.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 року було частково задоволено касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП», скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

02.11.2015 року справа була надіслана Вищим адміністративним судом України до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 05.11.2015 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/4046/14 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою від 06.11.2015 року дану справу було прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 року було здійснено заміну відповідача на Золочівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Золочівська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а відповідно, протиправними, оскільки ДП «ЛПП Україна», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно користувалося правом на податкові вигоди, внаслідок здійснення реальних господарських операцій із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» у період квітень 2011 року, травень-грудень 2012 року, з ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» у період червень 2013 року, з ТзОВ «Імпрес-стиль» у період серпень-вересень 2011 року.

Позивач стверджує, що його операції з даними особами носили реальний і товарний характер. Реальність господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами - актами виконаних робіт, наданих послуг, податковими накладними та іншими документами, які засвідчують реальність результатів робіт і послуг, які придбавалися позивачем і їх об'єктивною необхідністю в господарській діяльності позивача.

Позивач вважає, що усі наявні первинні та інші документи, що складалися в рамках таких господарських операцій та які відповідають усім приписам чинного законодавства, у своїй сукупності безсумнівно свідчать про реальність операцій, а контролюючий орган необґрунтовано та базуючись здебільшого на своїх припущеннях ствердив про зворотне. При цьому, як зазначив позивач, висновки контролюючого органу про порушення ним податкового законодавства, ґрунтуються виключно на актах перевірок його контрагентів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Таким чином, позивач вважає, що при проведенні перевірки податковим органом не було надано належної оцінки усім наявним доказам, у зв'язку з чим його висновки є необґрунтованими та помилковими, а прийняті ним рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти таких вимог позивача заперечив, оскільки вважає оскаржувані рішення такими, що були прийняті у повній відповідності до норм чинного законодавства України та базуючись на дійсних обставинах справи.

Так, податковий орган зазначає, що в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено факти документування операцій між позивачем та ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль», діяльність яких має ознаки фіктивності, й фактично жодних господарських операцій у період за їх участі в дійсності не відбулося. Відсутність у контрагентів позивача власних виробничих потужностей, матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, свідчить про те, що їхні договірні зобов'язання перед ДП «ЛПП Україна» фактично не були виконаними. Таким чином, документи, якими позивач доводить наявність і здійснення господарських операції між ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль», за відсутності самого факту придбання товарів (послуг), не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та відображення їх у податковому обліку звітного періоду.

На підставі наведеного вище відповідач вважає, що факти порушення позивачем податкового законодавства, встановлені ним за результатами перевірки є обґрунтованими, відповідно, прийняті податкові повідомлення-рішення, що оспорюються позивачем, є правомірними й підстав для їх скасування немає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві й поясненнях та просив суд позов задовольнити повністю, а саме: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2014 року №0000152200, від 21.05.2014 року №0000692200.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та поясненнях, просив суд у позові відмовити повністю, а також додатково наголосив на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2014 року №0000152200, від 21.05.2014 року №0000692200, позаяк такі, на його думку, прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП «ЛПП Україна» як юридична особа зареєстроване Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області 06.08.2003 року. На податковий облік позивача взято 15.08.2003 року. У періоді, який перевірявся, ДП «ЛПП Україна» було зареєстровано як платник ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.08.2003 року.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 05.02.2014 року по 11.02.2014 року Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «ЛПП Україна», код за ЄДРПОУ - 32435513 з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс», код ЄДРПОУ - 35281705 за період квітень 2011 року, травень-грудень 2012 року, з ТОВ «Укрбуд-Електромонтаж», код ЄДРПОУ - 38597781 за період червень 2013 року, з ТОВ «Імпрес-стиль», код ЄДРПОУ - 31809888 за період серпень-вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №6/22-32435513 від 18.02.2014 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ДП «ЛПП Україна» у своїй діяльності:

1)п.п.14.1.181, 198.1-198.4, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України, наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 року, в результаті чого встановлено заниження та недоплату в бюджет ПДВ за квітень 2011 року та серпень-вересень 2011 року на суму 21 201,42 грн. та завищення рядка 24 по ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за грудень 2013 року всього на суму 1 257 474,41 грн.;

2)п.п.44.1, 138.2, 146.1-146.3, 146.12 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік всього на суму 541 796,00 грн.

У подальшому, на підставі акту №6/22-32435513 від 18.02.2014 року, Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 05.03.2014 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі в розмірі 812 694,00 грн. (541 796,00 грн. за основним платежем, 270 898,00 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0000142200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 501,78 грн. (21 201,42 грн. за основним платежем, 5 300,36 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0000152200, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2013 року на 1 257 474,41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено такі рішення в адміністративному порядку за скаргою №125 від 14.03.2014 року, яка рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області №11244/10/13-01-10-08-05/653 від 13.05.2014 року була задоволена частково. А саме, податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 05.03.2014 року було скасовано повністю, податкове повідомлення-рішення №0000142200 від 05.03.2014 року було скасовано в частині 2 842,33 грн. основного платежу по ПДВ і в частині 2 257,69 грн. застосованої штрафної санкції, податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 05.03.2014 року було залишено без змін.

У зв'язку з чим, на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівської області №11244/10/13-01-10-08-05/653 від 13.05.2014 року Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000692200 від 21.05.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 401,76 грн. (18 359,09 грн. за основним платежем, 3 042,67 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень і надалі, позивачем було заявлено означений позов, у якому ДП «ЛПП Україна» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень №0000152200 від 05.03.2014 року, №0000692200від 21.05.2014 року та, відповідно, про їх протиправність.

Відтак, вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль» та на підтвердження їх дійсного виконання сторонами.

Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», представлено ряд договорів на виконання робіт і надання послуг, а саме: №02/05-12-М від 22.05.2012 року; №02/05-12-КТ від 22.05.2012 року; №02/05-12-Р від 22.05.2012 року; №02/05-12-Х від 22.05.2012 року; №21/05-12-АР від 21.05.2012 року; №15/05-12-АКТ від 15.05.2012 року; №15/05-12-АМ від 15.05.2012 року; №15/05-12-АХ від 15.05.2012 року; №08-КТ від 12.06.2012 року; №06-Р від 12.06.2012 року; №07-Х від 12.06.2012 року; №01/07-12 від 16.07.2012 року; №03/07-12 від 16.07.2012 року; №04/07-12 від 16.07.2012 року; №02/07-12 від 16.07.2012 року; №30/07-12-М від 30.07.2012 року; №30/07-12-Р від 30.07.2012 року; №30/07-12-КТ від 30.07.2012 року; №01/08-12-АКТ від 01.08.2012 року; №01/08-12-АХ від 01.08.2012 року; №01/08-12-АР від 01.08.2012 року; №01/08-12-АМ від 01.08.2012 року; №29/08-12-АКТ від 29.08.2012 року; №29/08-12-АХ від 29.08.2012 року; №29/08-12-АР від 29.08.2012 року; №29/08-12-АМ від 29.08.2012 року; №10-Х від 10.09.2012 року; №12-Р від 10.09.2012 року; №09-КТ від 10.09.2012 року; №11-Р від 10.09.2012 року; №02/09-12-М від 10.09.2012 року; №03/09-12-Х від 10.09.2012 року; №01/09-12-КТ від 10.09.2012 року; №02/09-12-М від 10.09.2012 року; №13-Р від 18.10.2012 року; №14-КТ від 18.10.2012 року; №22/10-12-РЕ від 22.10.2012 року; №17/12-12-АР від 17.12.2012 року; №17/12-12-АМ від 17.12.2012 року; №17/12-12-АКТ від 17.12.2012 року; №15-Р від 11.12.2012 року.

Умовами таких договорів передбачено виконання підрядником (ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс») різного роду роботи й послуги по внутрішньому, електричному облаштуванню магазинів торгових марок «RESERVED», «GROPP TOWN», «МОНІТО», «HOUSE», розміщених у різних торгових центрах на території України (ТРЦ «РайON», м.Київ, ТРЦ «Глобал UA», м.Житомир, ТРЦ «Океан Плаза», м.Київ, ТРЦ «Фабрика», м.Херсон, ТРЦ «Магнус», м.Львів, ТРЦ «King Cross Leopolis», м.Львів, ТРЦ «Подоляни», м.Тернопіль, ТРЦ «Skymall», м.Київ, ТРЦ «Любава», м.Черкаси, ТРЦ «Універмаг Україна», м.Київ та ін.) проведенню електротехнічних вимірювань у таких об'єктах, влаштуванню вентиляції й кондиціонування магазинів, адаптації архітектурних проектів магазинів до українського законодавства, виконання окремих ремонтно-будівельних робіт тощо. Також позивачем подано додатки до таких договорів, зокрема, протоколи погодження договірної ціни, кошторисні розрахунки замовлених робіт.

На підтвердження дійсного виконання зазначених вище договорів позивачем надано суду акти здачі-приймання виконаних робіт за травень-грудень 2012 року, які оформлялися сторонами по факту виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Також позивачем надано до суду податкові накладні, що були виписані позивачеві постачальником робіт і послуг (ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс»), в межах зазначених вище договорів про виконання робіт і надання послуг, а саме: №1 від 07.05.2012 року на суму 269 536,50 грн., в т.ч. 44 922,75 грн. ПДВ, №2 від 07.05.2012 року на суму 335 739,51 грн., в т.ч. 55 956,59 грн. ПДВ, №3 від 07.05.202 року на суму 351 858,97 грн., в т.ч. 58 643,16 грн. ПДВ, №6 від 18.05.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №7 від 18.05.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн., №8 від 18.05.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №9 від 22.05.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №10 від 23.05.2012 року на суму 296 367,15 грн., в т.ч. 49 394,52 грн. ПДВ, №11 від 23.05.2012 року на суму 572 527,80 грн., в т.ч. 95 421,30 грн. №12 від 23.05.2012 року на суму 282 581,52 грн., в т.ч. 47 096,92 грн. ПДВ, №13 від 23.05.2012 року на суму 273 886,50 грн., в т.ч. 45 647,75 грн. ПДВ, №1 від 06.06.2012 року на суму 917 798,40 грн., в т.ч. 159 966,40 грн. ПДВ, №2 від 18.06.2012 року на суму 3 500 в т.ч. 583,33 грн. ПДВ, №3 від 18.06.2012 року на суму 2 500 грн., в т.ч. 416,67 грн. ПДВ, №4 від 18.06.2012 року на суму 25.06.2012 року на суму 351858,97 грн., в т.ч. 58 643,16 грн. ПДВ, №2 від 04.07.2012 року на суму 269 536,50 грн., в т.ч. 44 922,75 грн. ПДВ, №3 від 04.07.2012 року на суму 335 739,51 грн., в т.ч. 55 956,58 грн. ПДВ, №5 від 10.07.2012 року на суму 222 275,37 грн., в т.ч. 37 045,89 грн. ПДВ, №6 від 10.07.2012 року на суму 211 936,14 грн., в т.ч. 35 322,69 грн. ПДВ, №7 від 11.07.2012 року на суму 205 414,88 грн. в т.ч. 34 235,81 грн. ПДВ, №9 від 16.07.2012 року на суму 37 770,67 грн., в т.ч. 6 295,10 грн. ПДВ, №10 від 16.07.2012 року на суму 38 448,00 грн. в т.ч. 6 408 грн. ПДВ, №11 від 16.07.2012 року на суму 37 548,79 грн., в т.ч. 6 258 грн. ПДВ, №12 від 16.07.2012 року на суму 177 606,30 грн., в т.ч. 29 601,05 грн. ПДВ, №13 від 25.07.2012 року на суму 917 798,40 грн., в т.ч. 152 966,40 грн., №14 від 25.07.2012 року на суму 429 395,85 грн., в т.ч. 71 565,97 грн., №1 від 02.08.2012 року на суму 334 478,12 грн., в т.ч. 55 746,35 грн. ПДВ, №2 від 02.08.2012 року на суму 371 337,12 грн. в т.ч. 61 889,52 грн., №3 від 02.08.2012 року на суму 1 573 234,08 грн., в т.ч. 262 205,68 грн. ПДВ, №4 від 02.08.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №5 від 02.08.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №6 від 02.08.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №7 від 02.08.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №8 від 09.08.2012 року на суму 205 414,88 грн., в т.ч. 34 235,82 грн., №9 від 09.08.2012 року на суму 222 275,37 грн., в т.ч. 37 045,89 грн., №10 від 15.08.2012 року на суму 211 936,14 грн., в т.ч. 35 322,69 грн. ПДВ, №11 від 15.08.2012 року на суму 429 395,85 грн., в т.ч. 71 565,98 грн. ПДВ, №12 від 21.08.2012 року на суму 57 672,02 грн., в т.ч. 9 612 грн. ПДВ, №13 від 21.08.2012 року на суму 56 323,18 грн. в т.ч. 9 387,20 грн., №14 від 21.08.2012 року на суму 56 655,91 грн., в т.ч. 9 442,65 грн., №15 від 21.08.2012 року на суму 266 409,47 грн., в т.ч. 44 401,58 грн., №2 від 04.09.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №3 від 04.09.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 666,67 грн. ПДВ, №4 від 04.09.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №5 від 04.09.2012 року на суму 10 000 грн., в т.ч. 1 666,67 грн. ПДВ, №6 від 10.09.2012 року на суму 250 857,09 грн., в т.ч. 41 809,51 грн. ПДВ, №7 від 10.09.2012 року на суму 278 502,84 грн., в т.ч. 46 417,14 грн., №8 від 10.09.2012 року на суму 1 179 925,56 грн., в т.ч. 196 654,26 грн. ПДВ, №9 від 12.09.2012 року на суму 2 500 грн.. в т.ч. 416,67 грн. ПДВ, №10 від 12.09.2012 року на суму 2 500 грн., в т.ч. 416,67 грн., №11 від 12.09.2012 року на суму 3 500 грн., в т.ч. 583,33 грн. ПДВ, №12 від 12.09.2012 року на суму 3 000 грн., в т.ч. 500 грн. ПДВ, №14 від 13.09.2014 року на суму 407 846,74 грн. на суму 67 974,46 грн. ПДВ, №15 від 13.09.2012 року на суму 420 056 грн., в т.ч. 70 009,33 грн., №16 від 13.09.2012 року на суму 1 018 895,60 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 169 815,93 грн., №17 від 13.09.2012 року на суму 366 120 грн., в т.ч. 61 020 грн. ПДВ, №3 від 15.10.2012 року на суму 274 590 грн., в т.ч. 45 765 грн. ПДВ, №4 від 15.10.2012 року на суму 305 885,05 грн., в т.ч. 50 980,84 грн. ПДВ, №5 від 15.10.2012 року на суму 315 042 грн., в т.ч. 52 507 грн. ПДВ, №6 від 15.10.2012 року на суму 764 171,70 грн., в т.ч. 127 361,95 грн. ПДВ, №10 від 31.10.2012 року на суму 250 857,10 грн., в т.ч. 41 809,52 грн., №11 від 31.10.2012 року на суму 278 502,84 грн., в т.ч. 46 417,14 грн. ПДВ, №12 від 31.10.2012 року на суму 3 500 грн., в т.ч. 583,33 грн. ПДВ, №13 від 31.10.2012 року на суму 2 500 гр., в т.ч. 416,67 грн. ПДВ, №1 від 15.11.2012 року на суму 274 590 грн., в т.ч. 45 765 грн. ПДВ, №2 від 21.11.2012 року на суму 24 997,20 грн., в т.ч. 4 166,20 грн. ПДВ, №3 від 23.11.2012 року на суму 1 179 925,56 грн., в т.ч. 196654,26 грн. ПДВ, №1 від 04.12.2012 року на суму 305885,05 грн., в т.ч. 50 980,84 грн. ПДВ, №2 від 04.12.2012 року на суму 764 171,70 грн., в т.ч. 127 361,95 грн. ПДВ, №3 від 07.12.2012 року на суму 315 042 грн., в т.ч. 52 507 грн. ПДВ, №4 від 11.12.2012 року на суму 4000 грн., в т.ч. 666,67 гр. ПДВ, №5 від 18.12.2012 року на суму 793 853,60 грн., в т.ч. 132 308,93 грн. ПДВ. Згідно з податковими накладними, загальна вартість отриманих від ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» послуг становить 20 240 475,38 грн., в т.ч. 3 373 412,58 грн. ПДВ.

Окрім того, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» позивачем представлено суду договори: №21/05 від 21 травня 2013 року; №17/06-РЕ від 17 червня 2013 року; №17/06-ХА від 17 червня 2013 року; №17/06-КР від 17 червня 2013 року.

Умовами таких договорів передбачено виконання підрядником (ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж») на свій ризик, своїми силами і з додержанням проектної документації робіт по внутрішньому, електричному облаштуванню магазинів, а саме: про виконання робіт у приміщенні №S239/S240/S241 магазину марки «CROPP TOWN», розташованого в ТРЦ «King Cross Leopolis»; про виконання робіт у приміщенні магазину торгової марки «RESERVED», розташованого в ТРЦ «Мануфактура», м.Суми; про виконання робіт у приміщенні магазину торгової марки «HOUSE», розташованого в ТРЦ «Мануфактура», м.Суми; про виконання робіт у приміщенні магазину торгової марки «CROPP TOWN», розташованого в ТРЦ «Мануфактура», м.Суми. Також позивачем подано додатки до таких договорів, а саме: локальні кошториси на виконувані роботи, їх договірна ціна.

На підтвердження дійсного виконання зазначених вище договорів позивачем надано суду акти приймання виконаних робіт за червень 2013 року, який оформлений сторонами по факту виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Також позивачем надано до суду податкові накладні, що були виписані позивачеві постачальником робіт (ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж»), в межах зазначених вище договорів про виконання робіт, а саме: накладні №1 від 10.06.2013 року на суму 277 680,00 грн., в т.ч. 46 280,00 грн. ПДВ; №2 від 18.06.2013 року на суму 408 211,00 грн., в т.ч. 68 035,17 грн. ПДВ, №3 від 18.06.2013 року на суму 388 921,60 грн., в т.ч. 64 820,27 грн. ПДВ; №4 від 18.06.2013 року на суму 1 216 458,40 грн., в т.ч. 202 743,07 грн. ПДВ, №5 від 25.06.2013 року на суму 277 680,00 грн., в т.ч. 46 280,00 грн. ПДВ.

Окрім того, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Імпрес-стиль» позивачем представлено суду договір про надання рекламних послуг №15 від 12 січня 2009 року, за умовами якого контрагент зобов'язався надавати позивачеві комплексні рекламні послуги. Також позивачем надано й додатки до такого договору №1 від 12.01.2009 року, №2 від 01.02.2011 року, №3 від 01.03.2011 року, №4 від 01.04.2011 року, №5 від 10.05.2011 року, №6 від 01.06.2011 року, №7 від 01.07.2011 року, №8 від 01.08.2011 року, №9 від 05.09.2011 року, відповідно до яких до складу послуг ТзОВ «Імпрес-стиль» входять дизайн-послуги, надання адресної реклами по м.Києву, м.Тернополю, м.Полтаві, м.Житомиру, м.Одесі, надання пропозицій стосовно реклами товару.

На підтвердження дійсного виконання зазначеного вище договору позивачем надано суду акти приймання-передачі виконаних робіт від 23.08.2011 року, від 30.09.2011 року, які оформлені сторонами по факту виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Окрім цього, на обґрунтування реальності здійснення операцій із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль» позивачем надано ряд доказів, які вказують на доцільність залучення позивачем таких контрагентів, обґрунтовують об'єктивними чинниками необхідність в отриманні позивачем результатів робіт і послуг, вказують на використання їх у господарській діяльності ДП «ЛПП Україна», підтверджують можливість реального виконання замовлених робіт і послуг контрагентами позивача (ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль») тощо.

Зокрема, позивачем представлено: технічні звіти по лабораторних електротехнічних вимірюваннях; протоколи електротехнічних вимірювань; ліцензію ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ - 35281705) на будівельну діяльність серії АВ №357320; ліцензію ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ - 35281705) на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, серії АВ №558475; дозволи ПП «Електро-Сервіс-Плюс» на початок виконання робіт підвищеної небезпеки; свідоцтво про атестацію електротехнічної лабораторії ПП «Електро-Сервіс-Плюс»; попередні договори оренди щодо приміщень торгових центрів; договори оренди, суборенди приміщень торгових центрів, за якими ДП «ЛПП Україна» набуло в користування об'єкти для влаштування магазинів і здійснення торгівельної діяльності; акти приймання-передачі орендованих приміщень; акти передачі орендованих приміщень для виконання адаптаційних і опоряджувальних робіт; технічні завдання й вимоги на пристосування орендованих позивачем об'єктів до цільового використання; архітектурні проекти магазинів; робочі документації по окремих видах робіт; робочі проекти електрообладнання й електроосвітлення магазинів; експертні висновки протипожежного стану орендованих об'єктів; дозволи на початок роботи приміщень магазинів; ліцензію ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, серії АВ №260306 тощо.

Зазначені докази, на переконання суду, в сукупності з іншими встановленими обставинами справи свідчать про дійсну необхідність в отриманні позивачем результатів робіт і послуг, які ним замовлялися в ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль», про можливість їх реального виконання такими особами й про використання результатів таких робіт і послуг у власній діяльності ДП «ЛПП Україна».

Розглянувши ж та проаналізувавши всі наведені вище правочини та інші докази, які подані позивачем на підтвердження наявності підстав для здійснення певних господарських операцій, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що вони є належним доказом досягнення сторонами таких правовідносин домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, дійсність таких господарських договорів не оспорена й відсутні будь-які належні та допустимі докази визнання таких договорів недійсними, нікчемними чи фіктивними.

Дослідивши подані позивачем первинні документи, що складалися при виконанні відповідних договорів, суд відзначає, що за своїм змістом вони належним чином документують і засвідчують факт виконання робіт і послуг ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж», ТзОВ «Імпрес-стиль» на користь ДП «ЛПП Україна». При цьому, такі первинні документи вповній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Надані позивачем податкові накладні також складені у відповідності до приписів чинного законодавства України, не містять формальних чи інших дефектів, які могли би впливати на їх дійсність, і в своїй сукупності відповідають господарським операціям, які вчинялися позивачем.

Вирішуючи даний спір, суд також акцентує на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Розглянувши матеріали акта перевірки №6/22-32435513 від 18.02.2014 року, який був підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та взявши до уваги доводи відповідача по даній справі, суд відзначає, що висновки податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства зі сторони ДП «ЛПП Україна» фактично ґрунтуються виключно на податковій інформації, що стосується контрагентів позивача.

А саме, відповідач покликається на дані акта Дніпродзержинської ОДПІ №1410/133/04-03-22-01/35281705 від 26.11.2013 року «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс-Іст» та ПП «Дузер» з операцій придбання товарів (послуг) і їх подальшої реалізації, та відображення вказаних операцій в податковому обліку за період з 01.01.2011 року і по 31.10.2013 року у зв'язку з закінченням строку відновлення втрачених документів», акта Дніпродзержинської ОДПІ №1248/4122-206/35281705 від 04.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Електро-Сервіс-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Мегіур», ТОВ НПП «Брат», ПП «Транс-Атлантіка сервіс», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Лігран», ТОВ НВП «Ньютен», ТОВ«Анкей», ТОВ «Гранд-Буд Престиж», ПП «Мідуєй» за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року», у яких відображено інформацію про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» та відсутність об'єктів оподаткування за наслідками цих фінансово-господарських відносин.

Окрім того, відповідачем використано дані акта ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №189/04-66-22-02/38597781 від 24.09.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Електромонтаж» з питання підтвердження господарських відносин із ТОВ «Санторіна» та ТОВ «Сідлей» за червень 2013 року», відповідно до якого встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж».

А також відповідач бере до уваги дані акта ДПІ у Дніпровському районі м.Києва №3450/22-222-31809888 від 11.10.2012 року «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Імпрес-Стиль» з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 року по 11.10.2012 року», де вказується, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Імпрес-стиль» є нульовою, чисельність працюючих одна особа і будь-яких транспортних засобів, якими можливо було б здійснювати поставку товарів, немає, що свідчить про неможливість провадження таким товариством реальної господарської діяльності.

Наведене на переконання відповідача вказує на співпрацю позивача з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не ведуть реальної господарської діяльності, що в свою чергу свідчить про нереальність задокументованих операцій позивача з ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль» та порушення внаслідок цього чинного податкового законодавства, позаяк за відсутності фактичного здійснення господарських операцій, позивачем було безпідставно документовано їх здійснення й безпідставно сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення податку на додану вартість.

Проте, ці аргументи відповідача, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд оцінює критично і підкреслює, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник. Відповідно, на платника податків не може автоматично покладатися відповідальність за можливі порушення, які були вчинені його контрагентами чи їх партнерами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

У зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

У даному ж випадку суд відзначає відсутність доказів, які би свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення ДП «ЛПП Україна» податкового законодавства, які ґрунтуються на інформації щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, а не його безпосередньо. У даному випадку відповідачем не доведено існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами можливої протиправної діяльності контрагентів позивача та самим позивачем та не доведено їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач, а наведені відповідачем обставини самі по собі не є однозначними, достатніми та достовірними свідченнями нездійснення позивачем спірних господарських операцій чи освідомлення позивача про можливу протиправну діяльність його контрагентів і не вказують на їх спільний намір щодо досягнення виключно податкових вигод, а нездійснення реальних господарських операцій.

Більш того, на переконання суду, не може слугувати достатнім і достовірним доказом порушення податкового законодавства України позивачем посилання відповідача на акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача. Позаяк акти про неможливість проведення зустрічних звірок за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, знову ж стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

Також суд надає критичної оцінки посиланнням відповідача і на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.08.2013 року у кримінальній справі №449/672/13-к, якою кримінальне провадження стосовно головного бухгалтера ДП «ЛПП Україна» було закрито та звільнено її від кримінальної відповідальності.

Суд відзначає, що зі змісту такої ухвали неможливо встановити жодних конкретних обставин фінансово-господарських операцій ДП «ЛПП Україна», яких стосувалася така кримінальна справа (суті порушень, їх предмету, періоду тощо), а відтак, вона не може свідчити про порушення позивачем норм податкового законодавства, про які стверджує відповідач у даній справі. Більш того, відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковими для адміністративного суду є лише вирок суду у кримінальному провадженні, а не ухвала у кримінальній справі.

У той же час, ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом беруться до уваги обставини, встановлені рішеннями судів, щодо реальності окремих господарських операцій ДП «ЛПП Україна», які були піддані сумніву відповідачем та в зв'язку з чим відповідачем було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

А саме, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року в справі №813/7510/14, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року в справі №876/7366/15 було визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000102200 і №0000112200 від 30.09.2013 року. При цьому, такі податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом за результатами перевірки взаємовідносин ДП «ЛПП Україна» і ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ - 35281705) за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року, за висновками якої такі операції були нереальними й безтоварними. Проте, як уже зазначено вище, податкові повідомлення-рішення №0000102200 і №0000112200 були скасовані в судовому порядку, позаяк суди прийшли до висновку про наявність доказів реальності господарських операцій між ДП «ЛПП Україна» і ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ - 35281705) за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року та помилковість висновку податкового органу про їх безтоварність.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року в справі №813/7560/14, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року в справі №876/7116/15 було визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000092200, №0000082200, №0000112200, №0000102200 від 27 жовтня 2014 року і №0000112200 від 30.09.2013 року. При цьому, такі податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом унаслідок встановлення за результатами перевірки взаємовідносин ДП «ЛПП Україна» і ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ - 35281705) за період за період січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, за січень, лютий 2013 року безтоварності й нереальності відповідних господарських операцій. Проте, й у цій справі судовими рішеннями також було встановлено помилковість висновків податкового органу, реальність і товарність господарських операцій ДП «ЛПП Україна» та ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» в обревізовані періоди.

А тому, зважаючи на те, що окремі періоди по взаємовідносинах ДП «ЛПП Україна» і ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», які є предметом дослідження в даній справі, вже досліджувалися судами й їх рішеннями було визнано такі операції реальними, суд бере вищевказане до уваги як обставини, що не підлягають повторному доказуванню, й свідчать про помилковість висновків відповідача.

Резюмуючи, суд відзначає, що у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Проте, наведені Золочівською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ДП «ЛПП Україна» і ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль», які перевірялися відповідачем. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, таким чином він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.

У свою чергу, факт реального здійснення ДП «ЛПП Україна» задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими позивачем суду на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.

У зв'язку з чим, беручи до уваги всі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ДП «ЛПП Україна» і ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль», які перевірялися Золочівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області в межах позапланової виїзної перевірки ДП «ЛПП Україна», здійсненої 05.-11.02.2014 року, були нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази у справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій. Водночас, суд відзначає, що зазначені господарські операції були документовані їх учасниками належним чином та у відповідності до чинного законодавства України.

А тому, суд приходить до висновку, що ДП «ЛПП Україна» має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності з ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль» та їх належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

Суд відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

А тому, на переконання суду, беручи до уваги реальність господарських операцій позивача, їх належне документування, всі встановлені обставини справи в своїй сукупності свідчать про правомірність дій ДП «ЛПП Україна» із віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні робіт і послуг за спірними операціями з ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль».

Тож, позбавлення ДП «ЛПП Україна» прав на податкові вигоди по операціях із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс», ТзОВ «Укрбуд-Електромонтаж» та ТзОВ «Імпрес-стиль», які були предметом перевірки відповідача, за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями №0000152200 від 05.03.2014 року, №0000692200 від 21.05.2014 року є протиправним.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вповній мірі дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення №0000152200 від 05.03.2014 року, №0000692200 від 21.05.2014 року підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 05.03.2014 року №0000152200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 21.05.2014 року №0000692200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» (код ЄДРПОУ 32435513) сплачений судовий збір у сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 січня 2016 року.