Постанова № 55190479, 21.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ 810/5254/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД" з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2015 №100250001/2015/000054/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного (шостого) методу, в якому не конкретизував, які саме числові значення митної вартості відсутні в документах.

Проте, позивачем з метою випуску товару у вільний обіг на територію України, було подано до митного органу нову митну декларацію з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. Митне оформлення товару було здійснено відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, тобто під гарантійне зобов'язання та сплачено розмір фінансової гарантії, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. У зв'язку з чим, в подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості від 10.09.2015 №100250001/2015/000054/1.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.01.2016.

У судове засідання призначене на 21.01.2016 уповноважені представники сторін не з'явились.

12.01.2016 від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній просив суд розглядати справу за відсутності його представника, в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання 21.01.2016 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з штриховим ідентифікатором № 0113324177450.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначив, що під час митного оформлення товару позивачем були надані документи, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містили розбіжності, тому електронним повідомленням позивачу було запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Проте, як зазначив відповідач у письмових запереченнях, позивач відмовив у наданні додаткових документів. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Як стверджував відповідач, оскільки позивач відмовився надати митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування та повернення коштів митних платежів відсутні.

Відповідно до частини четвертої статі 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 48-49), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД", ідентифікаційний код 30307990, зареєстроване як юридична особа 20.04.1999.

Як встановлено судом, 01.07.2005 між ТОВ "ЕКСІМТРЕЙД" (Україна) та PROMINVEST UNION LLC (США) укладено контракт № 804-002 (а.с. 19-22).

На підставі контракту, позивачем було придбано у PROMINVEST UNION LLC (США) 540 мішків товару - чай цейлонський чорний ферментів байховий нефасований дрібний у мішках вагою 40 кг (STD OT2 BOPIA), митне оформлення якого здійснювалось через Київську міську митницю ДФС.

10 вересня 2015 року з метою митного оформлення вказаного товару позивачем до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію (МД-2) № 100250001/2015/01990, в якій задекларував 540 мішків (чай цейлонський чорний ферментів байховий нефасований дрібний у мішках вагою 40 кг), тобто чиста вага нетто склала 21600, 00 кг за ціною 3,30 дол. США за один кілограм товару та заявив його вартість у загальній сумі 71280, 00 дол. США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 1 565 945, 47 грн.

Вищевказану митну вартість товару позивач визначив за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивачем на підставі частини другої статті 53 Митного кодексу України також додано пакет документів, що перелічені у графі 44 МД (а.с. 45), які необхідні для розмитнення товару, а саме:

- (3105) рахунок-фактура (инвойс) 220/15 від 27.07.2015;

- (4103) додаток № 1188 від 27.07.2015 до зовнішньоекономічного договору № 804-002 від 01.07.2005;

- (4100) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 804-002 від 01.07.2005;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.07.2008 доповнення 1;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.07.2008 доповнення 2;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2009 доповнення 3;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2010 доповнення 4;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.06.2011 доповнення 5;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.04.2012 доповнення 6;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.08.2012 доповнення 7;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.06.2014 доповнення 8;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.11.2014 доповнення 9;

- (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.12.2014 доповнення 11;

- (5205) разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції від 02.09.2015 № IL 61335009195;

- (d5501) інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 08.09.2015 № 2730;

- (d5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 08.09.2015 № 2730;

- (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 29.07.2015 № 2761;

- (7001) сертифікат про походження товару форми А від 10.08.2015 № СО/СІS/15/262.

Після опрацювання митним органом документів, які були надані позивачем для митного оформлення товару, відповідачем встановлено що вони містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, а саме: до митної вартості товару не включено витрати на страхування та перевезення вантажу.

На підставі вказаного, інспектором який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копію митної декларації країни відправника;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (контрактом) ;

- каталоги специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

- інші документи за бажанням декларанта.

Перевіряючи правомірність даних вимог митного органу, суд встановив наступне.

Пунктом 4 контракту від 01.07.2005 № 804-002, укладеного між компанією PROMINVEST UNION LLC (США) (продавець) і позивачем (покупець), передбачено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах CIP Київ та/або DAF кордон України згідно з Інкотермс 2000.

Пунктом 7 Контракту передбачено, що продавець вправі застрахувати товар згідно з умовами поставки.

Згідно з наданими до митного оформлення рахунками-фактурами (інвойсами) від 27.07.2015 № 220/15 відповідно до контракту № 804-002 від 01.07.2005 поставка товару здійснювалась на умовах CIP Київ у кількості 540 мішків СEYLON Black Tea, Code of goods: 090240000 по 40 кілограмів кожен мішок, тобто 21600, 00 кілограмів (540 х 40) за ціною 3,30 дол. США за один кілограм товару, що разом складає 71280, 00 дол. США.

Умови поставки CIP "CARRIAGE AND INSURANCE PAID ТО ... (ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНІ ДО (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару не є обов'язком покупця.

З поданої позивачем до митного органу декларації, вбачається, що витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Також, слід зауважити, що митний орган вказує на те, що позивачем не включено ціну перевезення в митну вартість товару, проте відповідно до додатку від 27.07.2015 № 1188 (а.с.38) до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 804-002, ціна товару, який поставляється відповідно до даного контракту включає в себе також ціну упаковки, маркування, перевезення та інші збори які передбачені даним договором (контрактом) Водночас, ця обставина до уваги митним органом до уваги взята не була.

Це означає, що твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості (а саме: витрати на страхування та перевезення), не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними і протиправними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з вимогами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі судом встановлено, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що надані документи містять неповні відомості, однак, відповідачем не зазначено, які саме документи місять неповні відомості.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проте, представники митного органу не довели декларанту про те, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного оформлення товарів, за якими були винесені оскаржувані рішення, позивачем надавались усі необхідні основі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких розбіжностей чи документів які не містять всіх даних у зазначених документах митним органом не було вказано. Дане, зокрема, підтверджується і копіями електронного листа від митного органу (а.с.12) про необхідність надання додаткових документів. При цьому, митний орган не вказує, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами. Не вказується і причини та підстави необхідності надання таких документів, а також не вказується про будь-які розбіжності чи наявні ознаки підробки в таких основних документах.

Слід врахувати, що право митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки у основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребовувані додаткових документів. Однак, відповідач жодним чином не вказує на наявність розбіжностей чи ознак підробки в поданих документах, а лише безпідставно витребовує додаткові, що є явним порушенням митного законодавства.

Крім того, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

Твердження митного органу про те, що позивач надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

Листом Міндоходів України від 31.03.2014 вих. № 7420/7/99-99-24-02-04-17 "Щодо додержання законодавства України з питань визначення митної вартості" передбачено, що Кодексом визначений виключний перелік підстав для запиту додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. До таких підстав, вiдповiдно до частини третьої статті 53 Кодексу віднесено:

наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей;

наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, ознак підробки;

вiдсутнiсть в документах, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари.

Додаткові документи відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України запитуються органом доходів i зборiв виключно у випадку наявності у останнього підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок мiж продавцем i покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартiсть.

Iнших пiдстав для запиту додаткових документiв законодавством України з питань державної митної справи не встановлено

У випадку встановлення визначених законодавством пiдстав для запиту додаткових документiв, посадова особа органу доходiв i зборiв здiйснює письмовий запит додаткових документiв iз зазначенням конкретних документiв, якi необхiдно подати. При цьому, необхiднiсть надання окремих додаткових документiв повинна визначатися посадовою особою, виходячи з особливостей зовнiшньоекономiчної операцiї.

Рiшення про коригування митної вартостi товарiв приймається органом доходiв i зборiв виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть, в тому числi, невiрно визначено митну вартiсть товарiв.

Перелiк таких випадкiв є виключний та визначений частиною шостою статті 54 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що у рiшеннi про коригування митної вартостi товарiв повиннi обов'язково вказуватись визначенi Кодексом пiдстави його прийняття iз зазначенням конкретних джерел iнформацiї та вiдомостей у цих джерелах, що свiдчать про наявнiсть таких пiдстав.

Проте, митний орган вказаних вимог законодавства не дотримався.

Слід зазначити, що підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до вищевказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в Постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, зокрема, в останніх Верховний Суд України вказав:"...за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості".

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. У контексті термінології, що використовується у статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, це означає, що рішення Київської митниці ДФС, в особі її структурного підрозділу Митного посту "Західний" від 10.09.2015 №100250001/2015/000054/1 про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 6387,09 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2015 №100250001/2015/000054/1 Київської міської митниці ДФС України, в особі Митного посту "Західний".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД" судові витрати у сумі 6387 (шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.