Постанова № 55190233, 21.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4477/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Нетроніна Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом в якому просило скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів за №500060001/2015/610099/2 від 29 липня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060001/2015/00211.

В обґрунтування позову зазначено про порушення митним органом вимог Митного кодексу України, які регулюють визначення митної вартості товарів, що потягло незаконне витребування суб'єктом владних повноважень додаткових документів та прийняття необґрунтованого рішення про відмову в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені без належного вивчення та аналізу наданих доказів, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позов задовольнити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача надав клопотання, в якому просить розглянути дану справу без його участі.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 липня 2015 року між ТОВ «Українська кабельна компанія» (Покупець) та АО «Калеким кимйеви мадделер санайи ве тиджарет аноним ширкети» (Продавець) резидент країни Туреччина, м. Стамбул укладено контракт № 107/15, відповідно до умов якого Покупець придбає продукцію будівельної хімії нижче іменується «Товар», за вартістю, кількістю, асортиментом, цінами, умовами постачання і оплати, визначеними в кожному окремому випадку додатком до Контракту. Товар за цим Контрактом поставляється партіями і в строк, погодженим у Додатку.

Відповідно до п. 4 Контракту якщо ціна була визначена в Додатку, то вона вже не може змінюватися на замовлену кількість. Загальна вартість Контракту складає близько 30 000 доларів США.

Згідно п. 5.1, 5.2 Умови оплати являється невід'ємною та складовою частиною контракту, по домовленістю сторін обумовлюються письмово в Додатках, окремо для кожної партії товару. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. Якщо не повідомляється іншим чином, вартість товару, яка являється предметом заявки, повинна оплачуватися на банківський рахунок Продавця, зазначеному в даному контракті, найпізніше за 1 день до дати відвантаження. Відповідно до додатку №1 від 06 липня 2015 року погоджено поставку товарів (штукатурка, затірка, фарба, ґрунтовка, лак, гідроізоляція у асортименті) на загальну суму 26 190,28 доларів США.

Відповідно до додатку №1 від 06 липня 2015 року до вищевказаного контракту сторонами погоджено умови поставки - FOB, строк поставки - не пізніше 20 липня 2015 року, умови оплати - передоплата в сумі 15 841,62 доларів США - залишкова сума (10 348,66 доларів США) - оплата через 90 календарних днів з дати отримання вантажно-митної декларації.

У зв'язку з поставкою товару, 29 липня 2015 року декларантом позивача до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію № 500060001/2015/013945 для здійснення митного оформлення товарів (ґрунтовка, шпаклівка, фарба, лак, гідроізоляція, затірка, штукатурка), в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи:

- акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27 липня 2015 року;

- морський транспортний документ (морська накладна) від 23 липня 2015 року;

- міжнародна автомобільна накладна від 23 липня 2015 року;

- коносамент від 15 липня 2015 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 липня 2015 року № 2265;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13 липня 2015 року б/н;

- рахунок-фактура (інвойс) від 13 липня 2015 року № 039615-16-17;

- додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06 липня 2015 року № 1;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються;

- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- сертифікат походження;

- копія митної декларації країни відправлення від 14 липня 2015 року № 15343100ЕХ14250.

Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, позивачу було запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість сировини.

29 липня 2015 року декларант повідомив митний орган, що додаткові документи витребувані для підтвердження заявленої митної вартості згідно ВМД №500060001/2015/013945 в даний час та протягом встановленого 10 календарних днів надати неможливо, тому він не бажає користуватись правом, передбаченим ч.6 ст.53 Митного кодексу України, для подачі додаткових документів.

Вказане небажання позивач обґрунтував тим, що ця процедура потягла б додаткові витрати по оренді контейнеру, простою автотранспорту, порушення строків поставки товару.

Тому, після проведеної консультації декларанта з митною службою, було обрано метод визначення митної вартості - резервний та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610099/2 від 29 липня 2015 року з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00211, що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів в сумі 6255,04 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На думку суду першої інстанції, декларантом взагалі не було вчинено будь-яких дій для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, суд зазначив, що у зв'язку з відмовою декларанта від надання додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за резервним методом оцінки згідно ст.64 Митного кодексу України, при цьому, митниця довела неможливість послідовного застосування попередніх методів.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53 Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Кодексу визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що позивач надав достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок митного органу щодо застосування другорядного (резервного) методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Як визначено в ст.49 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наведені норми свідчать, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Між тим, колегія суддів вважає, що Митницею не доведено наявності підстав для коригування заявленої Товариством митної вартості.

Посилання суду першої інстанції на те, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, оскільки відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01 липня 2015 року № 107/5 передбачено, що товар поставляється на умовах поставки FOB згідно правил Інкотермс, а документи щодо страхування товару - відсутні, є безпідставним, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до умов вказаного контракту товар поставлявся на умовах FOB Стамбул.

FOB - міжнародний торговий термін Інкотермс, що використовується для позначення умов поставки вантажу і визначення сторони, на яку покладаються витрати по транспортуванню та/або визначення точки передачі відповідальності за вантаж від продавця до покупця.

Умови FOB передбачають, що продавець зобов'язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця. Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця - до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця - із зазначеного моменту.

Страхування товару на умовах даної поставки не є обов'язковою її умовою.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень при визначенні митної вартості товару за резервним методом, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують страхування товару є необґрунтованим та таким, який не заснований на законодавстві.

Також неможливо погодитися з доводом суду першої інстанції, що порушення строків передоплати товару згідно з зовнішньоекономічним договором, свідчить про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості.

Із змісту зовнішньоекономічного контракту та додатків до нього слідує, що передоплата за товар у сумі 15 841,62 доларів США повинна бути здійснена найпізніше ніж за 1 день до відвантаження, інша сума в розмірі 10 348,00 доларів США повинна бути сплачена протягом 90 календарних днів з дати отримання ВМД (а.с.11-17).

Фактичні обставини справи свідчать, що відвантаження товару було здійснено 15 травня 2015 року, а передоплата в сумі 15 841,62 доларів США, згідно платіжного доручення в іноземній валюті була здійснена - 17 липня 2015 року, тобто із затримкою у два дні (а.с.18).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що незначні розбіжності між датою відвантаження та датою передоплати товару не дають підстав для сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Крім того, як стверджує позивач, він із 2009 року співпрацює із вказаним у контракті постачальником та є його представником в Україні, тому коли у нього виникли труднощі з придбанням іноземної валюти та здійсненням у вказані строки передоплати за товар, це питання було вирішено на його користь.

Також позивач наголошував на тому, що він систематично за прямими контрактами на зазначених умовах здійснював розмитнення будівельної хімії, але у митного органу жодного разу не виникало сумнівів щодо заявленої митної вартості товару.

Твердження суду першої інстанції про відсутність у ціновій калькуляції витрат постачальника передбачених умовами FOB, а саме витрат на доставку до порту та на навантаження на борт судна, є безпідставним, оскільки вказані витрати не обов'язково повинні зазначатися у калькуляції.

Водночас, згідно наданого до митного оформлення «price calculation» (а.с.23), собівартість одиниці товару на умовах FOB визначалася наданням до ціни 15 % прибутку.

Позивач стверджує, що в зазначені 15 % входять і витрати продавця на доставку товару до порту відправлення, навантаження на борт судна.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач не обґрунтував в чому саме полягає обґрунтованість сумніву митного органу при визначенні митної вартості за ціною контракту.

Так, відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17 «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів», сумніви є обґрунтованими, коли подані документи для митного оформлення товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку колегії суддів, декларантом було надано всі документи, які були у нього наявні та які давали можливість відповідачу визначити митну вартість за основним методом (ціною контакту).

Саме по собі спрацювання профілю ризику автоматичної системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості не надає митному органу достатньо підстав для застосування другорядного методу при визначенні митної вартості товару та не доводить наявність розбіжностей або ознак підробки у поданих документах.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, в якій Суд дійшов висновку, що Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає, що позивач, не ставлячи питання про визнання рішень відповідача, які він просить скасувати - протиправними, обрав неналежний спосіб захисту.

Так, пункт 1 ч.2 ст.162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Також дана частина вказаної статті надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Використовуючи таке право та керуючись ч.2 ст.11 КАС України, яка передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, виходячи з норми даної статті та враховуючи, що Товариством було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2192,40 грн. відповідно до платіжних доручень №219 від 05 серпня 2015 року, №1371 від 19 жовтня 2015 року та №1456 від 29 жовтня 2015 року (а.с.3, 100, 111), такий збір підлягає стягненню з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до ч.1 ст.202 КАС України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів за №500060001/2015/610099/2 від 29 липня 2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060001/2015/00211.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) гривні 40 копійок на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія», в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова